Постанова Київський апеляційний суд № 755/8293/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2023 року справа № 755/8293/20 провадження № 22-ц/824/1291/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В., при секретарі: Осадченко В.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Хайнацького Є.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням посадової особи органу державної влади, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з держави Україна через ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 84 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 25.06.2019 року поліцейський Управління патрульної поліції у м. Києві сержант поліції Лукаш П.С. виніс постанову про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). 14.11.2019 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/10846/19 визнано дії поліцейського Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Лукаша П.С. щодо винесення зазначеної постанови про адміністративне правопорушення протиправними та скасовано вказану постанову, провадження у справі закрито. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням посадової особи органу державної влади, - задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням посадової особи органу державної влади, грошові кошти в загальному розмірі 2 000 грн. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп. у відшкодування судового збору. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити, стягнути з Державного бюджету України 84000 грн компенсації моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення є достатньою підставою для отримання компенсації від держави. Незаконне притягнення до адміністративної відповідальності призвело до приниження честі та гідності позивача, душевних страждань та принижень. Зазначає, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що моральної шкоди не було завдано. Вважає розмір моральної шкоди у сумі 84 000 грн справедливим та розумним. Крім того, вказує, що відповідачем у справі є Держава, а тому на думку апелянта, стягнення коштів має здійснюватись з Державного бюджету України, а не з Державної казначейської служби України як визначено судом. У відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту патрульної поліції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. В судове засідання апелянт не з`явився, про час та місце розгляду належним чином повідомлений. Представник відповідача Департаменту патрульної поліції проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст.ст. 23,1167,1174 ЦК України та при визначенні розміру стягнутої моральної шкоди у 2000 гривень, виходив з того, що позивачем не доведено істотних змін у звичайному способі життя, тяжкості вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, зниження престижу та ділової репутації. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 25.06.2019 року поліцейський Управління патрульної поліції у м. Києві виніс постанову серії ГБ № 133636 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді 51 грн. Згідно зазначеної постанови 25.06.2019 року о 22 год. 50 хв. у АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 здійснив неправдивий виклик поліції за спеціальною лінією «102» та повідомив, що патрульна поліція вимагає у громадянина надання неправомірної вигоди. Проте цей факт не відповідає дійсності. 14.11.2019 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/10846/19 визнано дії поліцейського Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Лукаша П.С. щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 133636 від 25.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП протиправними, скасовано зазначену постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю події і складу правопорушення. У рішенні суд дійшов висновку, що сержант поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Лукаш П.С. при винесенні зазначеної постанови не навів доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, не вказав мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач. Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у цьому випадку порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 183 КУпАП. При винесенні цієї постанови посадова особа патрульної поліції в м. Києві припустилась порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Судом не встановлено в діях позивача наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Посилаючись на ст.ст. 16, 174, 1166, 1167, 1174 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, завдану незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 23 цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Частиною 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до п. 2 ч. 1 Закону № 266/94-ВР, у особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої, зокрема, внаслідок незаконного накладення штрафу. Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії поліцейського Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Лукаша П.С. щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 25.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, які визнано протиправними рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.11.2019 року, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди. Закриття судом справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР, відшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п. 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Суд також вірно вважав, що підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Частиною 4 статті 263 ЦПК України, передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні спору, судом першої інстанції вірно враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц, постанові від 05.02.2020 року у справі № 640/16169/17, у постанові від 08.04.2020 року у справі № 686/16847/17. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру стягнутої судом розміру моральної шкоди у 2000, 00 гривень, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вірно встановлено судом незаконні дії поліцейського Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності призвели його до нервової напруги та необхідності докладати зусилля, спрямовані на захист своїх прав і свобод. Проте, позивачем на виконання положень ст.ст. 76-79 ЦПК України заявлений розмір завданої моральної шкоди, які б вказували на спричинення останньому значних моральних страждань, настання інших негативних подій, явищ та переживань не підтверджено. Необґрунтованим є посилання апелянта на невірну вказівку у резолютивній частині оскаржуваного рішення щодо стягнення коштів Державної казначейської служби замість вірного з Державного бюджету України, оскільки судом правильно визначено спосіб стягнення з відповідача Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень 00 копійок. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м.Києва від 30 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді