Постанова КАС ВС № 320/1167/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року м. Київ справа №320/1167/21 адміністративне провадження № К/9901/45239/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., при секретарі судового засідання Лупу Ю.Д., за участю: представника позивача Кріля В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №320/1167/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікналенд» до Київського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій за касаційною скаргою Київського обласного центру зайнятості на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Єгорової Н.М., Кучми А.Ю.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікналенд» (далі - позивач, ТОВ «Вікналенд») звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Київського обласного центру зайнятості, у якому просило: скасувати наказ Київського обласного центру зайнятості від 12 січня 2021 року №5/01-28.01 в частині стягнення з ТОВ «Вікналенд» коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), виплачених як допомога по частковому безробіттю у сумі 580 798 гривень за травень-липень 2020 року (пункт 1 Наказу); скасувати Наказ Київського обласного центру зайнятості від 12 січня 2021 року №5/01-28.01 в частині стягнення з ТОВ «Вікналенд» штрафу у розмірі суми, використаної з порушенням, а саме 580 798 гривень (пункт 3 Наказу). Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем всупереч вимогам абзацу 2 пункту 16 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 (далі - Порядок № 306), та підпункту 2 пункту 5 Договору від 9 липня 2020 року №1059/11 (далі - Договір) не були подані на розгляд відповідача зміни до відомостей про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину в частині включення додатково 100 працівників позивача. Дане порушення призвело до завищення суми допомоги по частковому безробіттю за рахунок коштів Фонду в сумі 580 798 грн (п`ятсот вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто вісім грн 00 коп.), що зафіксовано в акті перевірки.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

6. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, як визначено в акті перевірки, ТОВ «Вікналенд» помилково включено до відомостей інформацію про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, за червень-липень 2020 року, а саме: ОСОБА_1 - отримав 5200 грн допомоги, ОСОБА_2 - отримав 4800 грн допомоги, ОСОБА_3 - отримав 4800 грн допомоги, ОСОБА_4 - отримав 5200 грн допомоги, ОСОБА_5 - отримав 5000 грн допомоги. Загальна сума виплаченої допомоги по частковому безробіттю особам, які отримують пенсію, складає 25 000 гривень.

7. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до приписів частини третьої статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI) право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).

8. Позивач як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі наголошував, що у ТОВ «Вікналенд» була відсутня інформація, що вказані вище особи отримують пенсію, а тому, враховуючи, що в частині вказаних 5 працівників, які є пенсіонерами та отримали допомогу всупереч частини третьої статті 47-1 Закону №5067-VI, позивачем здійснено дії по помилково отриманих коштів та штрафу. Однак, вищевикладене не може свідчити про визнання усієї нарахованої суми згідно спірного наказу від 12 січня 2021 року №5/01-28.01 та, взагалі, визнання обставин, встановлених перевіркою щодо неподання додаткової відомості на нових працівників. Однак, судом першої інстанції не було встановлено вищевикладені обставини, що призвело до передчасного та помилкового висновку про правомірність спірного Наказу Київського обласного центру зайнятості від 12 січня 2021 року №5/01-28.01.

9. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що фактично єдиною підставою для винесення спірного наказу про повернення коштів та виплату штрафу є заперечення відповідача про подання ТОВ «Вікналенд» додаткових відомостей на працівників, однак, це спростовується наявними в матеріалах справи підтвердженнями про відправку на електронну адресу відповідача таких додаткових відомостей. Відтак, оскільки приписи Порядку № 306 лише вказують на необхідність додаткового подання до центру зайнятості на розгляд відомостей про таких осіб, однак не містять жодних приписів про необхідність прийняття відповідачем нового окремого наказу щодо призначення допомоги по частковому безробіттю на працівників, інформація щодо яких подана додатково, а матеріалами справи підтверджено подання ТОВ «Вікналенд» відповідних додаткових відомостей, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування спірного наказу Київського обласного центру зайнятості №5/01-28.01 від 12 січня 2021 року в частині стягнення з ТОВ «Вікналенд» коштів Фонду, виплачених як допомога по частковому безробіттю у сумі 580 798,00 грн за травень-липень 2020 року (пункт 1 Наказу) та в частині стягнення штрафу у розмірі суми використаної з порушенням, а саме 580 798 грн (пункт 3 Наказу). Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржник вказує, що оскаржуване судове рішення прийнято без дотримання судами положень Порядку № 306 та статті 47-1 Закону №5067-VI.

12. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про протиправність та наявність підстав для скасування спірного наказу Київського обласного центру зайнятості від 12 січня 2021 року № 5/01-28.01 в частині стягнення з ТОВ «Вікналенд» коштів Фонду, виплачених як допомога по частковому безробіттю у сумі 580 798 грн за травень-липень 2020 року (пункт 1 Наказу), та в частині стягнення штрафу у розмірі суми, використаної з порушенням, а саме 580 798 грн (пункт 3 Наказу), оскільки Порядком № 306, приписами якого врегульовано спірні правовідносини, не передбачено прийняття окремого наказу про призначення допомоги по частковому безробіттю на працівників, інформація щодо яких подана додатково, при цьому позивачем додаткових відомостей на 100 працівників до відповідача не подавалося, а тому безпідставно використано кошти Фонду у сумі 580 798 гривень.

13. Скаржник у касаційній скарзі також наголошує, що позиція суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №916/2403/18 про те, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Подібні висновки, за твердженням скаржника, викладені також у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 та у постанові Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17. Позиція інших учасників справи 14. 10 вересня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

15. Позивач зазначає, що роботодавець подає на розгляд центру зайнятості додатково відомість про осіб, які не включені до відомості про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Крім того, вказує на те, що ТОВ «Вікналенд» така окрема відомість була подана, а також подана загальна відомість. Водночас, сам по собі наказ Київського обласного центру зайнятості від 8 липня 2020 року № 137-1/01-28.01 «Щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину» містить інформацію щодо погодження конкретної юридичної особи - роботодавця надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, без уточнення кількості працівників, оскільки подані до відповідача документи ТОВ «Вікналенд» розповсюджуються на всіх працівників незалежно від їх кількості.

16. Також позивач зазначає, що відповідачу подавалися визначені законодавством України документи, які останній перевіряє та проводить оплату, тому відповідач провів перевірку поданих ТОВ «Вікналенд» документів та погодив їх, про що свідчить кожен факт проведеної оплати. Чинним законодавством передбачено, що відповідальність роботодавця щодо повернення коштів та штрафу у розмірі наданої суми настає у випадку подання недостовірних відомостей, які стали підставою для отримання коштів або у разі порушення порядку використання коштів Фонду. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

17. Касаційна скарга надійшла до суду 10 грудня 2021 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №320/1167/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року задоволено клопотання Київського обласного центру зайнятості про розгляд справи у судовому засіданні за участю їх представника та призначено справу №320/1167/21 до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів на 2 серпня 2022 року на 14:30 год. При цьому зазначеною ухвалою визнано обов`язковою явку представника Київського обласного центру зайнятості.

20. Однак, судове засідання, призначене на 2 серпня 2022 року, було відкладено у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_6 належних документів на представництво інтересів Київського обласного центру зайнятості у Верховному Суді. Розгляд справи відкладено на 13 вересня 2022 року на 14.00. 21. 12 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання Київського обласного центру зайнятості, підписане заступником директора - начальником відділу по роботі з персоналом ОСОБА_7, у якому відповідач просить провести розгляд справи без участі його представника.

22. У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, підтримав доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, та просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

23. У судове засідання, призначене на 13 вересня 2022 року, представник Київського обласного центру зайнятості не з`явився.

24. У судовому засіданні 13 вересня 2022 року окремою ухвалою Верховного Суду постановлено довести до відома Державної служби зайнятості про встановлені факти невиконання Київським обласним центром зайнятості своїх процесуальних обов`язків щодо забезпечення явки уповноваженого представника у судове засідання та невиконання вимог Верховного Суду, викладених в ухвалі від 11 липня 2022 року у справі № 320/1167/21, для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням; про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

25. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 6 липня 2020 року позивач звернувся із заявою № 0607-01 про надання центром зайнятості роботодавцю коштів, передбачених у бюджеті Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), відповідно до Порядку №306 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року №453, у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності. До вказаної заяви були додані відомості за травень 2020 року на 306 працівників позивача від 19 червня 2020 року № 1-ЦЗ.

26. Розглянувши пакет документів позивача, відповідач видав наказ від 8 липня 2020 року №137-1/01-28.01 «Щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину». Відповідно до вказаного наказу, відповідачем була надана позивачу допомога по частковому безробіттю на період карантину на підставі заяви позивача від 6 липня 2020 року № 0607-01 (з доданими до заяви відомостями на 306 працівників). 27. 9 липня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1059/11 (далі - Договір), предметом якого є надання центром зайнятості коштів роботодавцю, передбачених у бюджеті Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

28. У період з 15 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року відповідачем було проведено перевірку позивача па предмет достовірності відомостей, поданих для отримання коштів Фонду, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільового використання вказаних коштів. 29. 24 грудня 2020 року за результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ТОВ «ВІКНАЛЕНД» (далі - акт перевірки).

30. У вказаному акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем були подані до відповідача через Вишгородську районну філію Київського обласного центру зайнятості щомісячні відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» на загальну суму 2 919 113 грн, а саме:

1. Відомість за травень 2020 року - 295 працівників на загальну суму 800 239 грн (вісімсот тисяч двісті тридцять дев`ять грн 00 коп.);

2. Відомість за червень 2020 року - 406 працівників на загальну суму 1086 617 грн (один мільйон вісімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять грн 00 коп.);

3. Відомість за липень 2020 року - 406 працівників на загальну суму 1 032 257 грн (один мільйон тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят сім грн 00 коп.). Водночас відповідачем зазначено, що позивачем всупереч вимог абзацу 2 пункту 16 Порядку №306 та підпункту 2 пункту 5 Договору від 9 липня 2020 року №1059/11 не були подані на розгляд відповідача зміни до відомостей про осіб, щодо яких прийнято рішення про падання допомоги по частковому безробіттю на період карантину в частині включення додатково 100 працівників позивача. Дане порушення, на думку відповідача, призвело до завищення суми допомоги по частковому безробіттю за рахунок коштів Фонду в сумі 580 798 грн (п`ятсот вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 00 коп.), що зафіксовано в акті перевірки.

31. На підставі акта перевірки відповідачем був виданий наказ від 12 січня 2021 року № 5/01-28.01 «Про повернення коштів ТОВ «ВІКНАЛЕНД», виплачених як допомога по частковому безробіттю».

32. Вважаючи наказ щодо стягнення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю та штрафу протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

33. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

34. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

37. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

38. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

40. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

41. Крім того, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

42. Частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.

43. Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

44. Закон №5067-VI визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

45. Статтею 47-1 вищевказаного Закону врегульовано питання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Так, допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою. Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подає такі документи: 1) заяву у довільній формі; 2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності; 3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею; 4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності. Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію). При цьому, частиною дев`ятою вищевказаної статті визначено, що розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.

46. Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.

47. Порядок надання та повернення коштів, спрямованих па фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 453 (редакція станом на дату звернення позивача із відповідною заявою).

48. Цей Порядок визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.

49. Таке рішення Кабінету Міністрів України відповідало тогочасним цивілізаційним викликам, що вразили передусім найбільш незахищені групи населення, а також спричинили тиск на економіку кожної країни. Ці виклики вимагали пошуку швидких механізмів підтримки забезпечення сталого розвитку держави та суспільства, зокрема виходу з економічної кризи, обумовленої руйнівними наслідками поширення вірусу COVID-19 як гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

50. Відповідно до частини третьої статті 10 Господарського кодексу України у соціально-економічній сфері держава здійснює політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення.

51. Суд також виходить з того, що виплата державою допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідає принципу стимулювання підприємницької діяльності та створення привабливого інвестиційного клімату в Україні, що також є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертої статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

52. Вказаний підхід стосовно стимулювання підприємницької діяльності та створення привабливого інвестиційного клімату в Україні був застосований Верховним Судом у постановах від 9 лютого 2021 року справа №856/9/20-а, 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 5 липня 2022 року справа №522/3740/20, від 28 липня 2021 року справа №380/744/20 та від 26 жовтня 2021 року справа № 400/2936/20.

53. Окрім того, як зазначено у пункті 2.1 Звіту про верховенство права 2020 року «Верховенство права в Європейському Союзі» (COM/2020/580), ефективні системи правосуддя необхідні для підтримання верховенства права; незалежність, якість та ефективність - це визначені параметри ефективної системи правосуддя, незалежно від моделі національної правової системи та традиції, в якій вона закріплена; хоча організація правосуддя в державах-членах належить до компетенції держав-членів, коли вони здійснюють цю компетенцію, держави-члени повинні забезпечити, щоб їх національні системи правосуддя забезпечували ефективний судовий захист; ефективні системи правосуддя також є основою взаємної довіри, яка є підґрунтям спільного простору свободи, справедливості та безпеки, сприятливе для інвестицій середовище, стійкість довгострокового зростання.

54. Відповідно до пункту 3 Порядку № 306 допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

55. Згідно з пунктами 9, 10 Порядку № 306 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до центру зайнятості за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подає такі документи: 1) роботодавець - заяву в довільній формі, в якій зазначається, зокрема, інформація про належність роботодавця до суб`єктів малого або середнього підприємництва відповідно до Господарського кодексу України, разом із засвідченими роботодавцем копіями підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року подання до центру зайнятості документів, передбачених цим пунктом; 2) засвідчену роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності; 3) роботодавець - відомості про працівників (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", за формою згідно з додатком 1; 4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, подану роботодавцем на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України, крім фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку. Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину оформлюється наказом обласного або Київського міського центру зайнятості.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 липня 2020 року ТОВ «Вікналенд» звернулося з заявою № 0607-01 про надання центром зайнятості коштів роботодавцю, передбачених у бюджеті Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до зазначеного вище Порядку надання. До вказаної заяви були додані відомості за травень 2020 від 19 червня 2020 року № 1-ЦЗ на 306 працівників позивача.

57. Розглянувши пакет документів позивача, відповідач видав наказ від 8 липня 2020 року №137-1/01-28.01 «Щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину». Відповідно до вказаного наказу, відповідачем була надана позивачу допомога по частковому безробіттю на період карантину на підставі заяви позивача від 6 липня 2020 року №0607-01.

58. Згідно з пунктом 12 Порядку № 306 у разі прийняття рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину між центром зайнятості та роботодавцем протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення укладається договір про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, в якому визначаються права та обов`язки сторін, порядок перерахування роботодавцю коштів Фонду та виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, гарантії зайнятості працівника, якому виплачується допомога по частковому безробіттю на період карантину, відповідальність сторін, строк дії договору та порядок вирішення спорів. Примірний договір про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину наведений у додатку 3.

59. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог вищевказаної норми, 9 липня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №1059/11, предметом якого є надання центром зайнятості коштів роботодавцю, передбачених у бюджеті Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

60. При цьому колегія судів зазначає, що такий договір відповідає ознакам адміністративного договору, який своєю правовою природою є правовим актом публічно-правового характеру, в якому взаємні права та обов`язки сторін визначаються не на підставі індивідуальної домовленості між сторонами, а на підставі, у першу чергу, закону.

61. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 5 травня 2022 року у справі №320/6514/18.

62. Згідно з пунктами 15, 16 Порядку № 306 перерахування коштів фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, або роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється центром зайнятості щомісяця протягом трьох робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок центру зайнятості на підставі відомостей про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", наданих роботодавцем за формою згідно з додатком 1, а фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, - за формою згідно з додатком

2. Роботодавець виплачує допомогу працівникам у строк не більше ніж три робочих дні після надходження коштів на рахунок роботодавця за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (відомістю на виплату грошей). Копія зазначеної відомості (відомості на виплату грошей) з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника або виплати її у готівковій формі подається центру зайнятості не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів після виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

63. При цьому, в контексті спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що частиною другою пункту 16 Порядку № 306 встановлено, що у разі скорочення тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності у працівників, фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, які не включені до відомостей про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, роботодавець/фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, додатково подає центру зайнятості на розгляд відомості про таких осіб.

64. Також, відповідно до підпункту 2 пункту 4 Договору роботодавцю надано право додатково надавати центру зайнятості відомості про працівників, які не включені до відомостей про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

65. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що як Порядком № 306, так і Договором між позивачем та відповідачем визначено право роботодавця (ТОВ «Вікналенд») додатково надавати центру зайнятості відомості у разі скорочення тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності про працівників, які при первинному зверненні не були включені до відомостей.

66. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі підпункту 2 пункту 5 Договору та Порядку № 306 позивачем були подані до відповідача через Вишгородську районну філію Київського обласного центру зайнятості щомісячні відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» на загальну суму 2 919 113 грн, а саме:

1. Відомість за травень 2020 року - 295 працівників на загальну суму 800 239 грн (вісімсот тисяч двісті тридцять дев`ять грн 00 коп.);

2. Відомість за червень 2020 року - 406 працівників на загальну суму 1086 617 грн (один мільйон вісімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять грн 00 коп.);

3. Відомість за липень 2020 року - 406 працівників на загальну суму 1 032 257 грн (один мільйон тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят сім грн 00 коп.).

67. Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено подання позивачем відомості про 114 осіб, які не були включені до первинної відомості про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину (т. 1, а.с. 132-134).

68. З оскаржуваної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції були спростовані доводи відповідача про те, що він вперше ознайомився з вказаною відомістю, отримавши позовну заяву позивача, а раніше така відомість позивачем відповідачу подана не була. Так, судом апеляційної інстанції було зазначено, що оскільки в матеріалах справи наявне підтвердження надсилання на електронну адресу@koblcz.gov.ua відомостей ТОВ «Вікналенд», на підтвердження чого до суду було подано відповідні звіти з електронної адреси про надсилання (т. 1 а.с. 132-134).

69. Суд також враховує, що відповідно до статті 99 КАС України електронні докази - це інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

70. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи касаційної скарги щодо помилковості таких висновків суду апеляційної інстанції фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, що відповідно до статті 341 КАС України не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

71. Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами справи, фактично єдиною підставою для винесення спірного наказу про повернення коштів та виплату штрафу є заперечення відповідача про подання ТОВ «Вікналенд» додатково відомостей на працівників, однак, це спростовується обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказами про відправку на електронну адресу відповідача таких додаткових відомостей.

72. При цьому Верховний Суд звертає увагу і на те, що в акті перевірки від 24 грудня 2020 року, складеного відповідачем за результатами перевірки позивача у період з 15 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року, було встановлено подання позивачем до відповідача через Вишгородську районну філію Київського обласного центру зайнятості щомісячні відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» на загальну суму 2 919 113 грн, а саме:

1. Відомість за травень 2020 року - 295 працівників на загальну суму 800 239 грн (вісімсот тисяч двісті тридцять дев`ять грн 00 коп.);

2. Відомість за червень 2020 року - 406 працівників на загальну суму 1086 617 грн (один мільйон вісімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять грн 00 коп.);

3. Відомість за липень 2020 року - 406 працівників на загальну суму 1 032 257 грн (один мільйон тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят сім грн 00 коп.), а тому доводи відповідача щодо ненадання позивачем додатково відомостей на 100 працівників є безпідставними. Крім того, неподання таких відомостей унеможливило б перерахування Фондом коштів на виплату працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

73. Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено подання ТОВ «Вікналенд» відповідних відомостей, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та наявність підстав для скасування спірного наказу Київського обласного центру зайнятості №5/01-28.01 від 12 січня 2021 року в частині стягнення з ТОВ «Вікналенд» коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, виплачених як допомога по частковому безробіттю у сумі 580 798 грн за травень-липень 2020 року (пункт 1 Наказу), та в частині стягнення штрафу у розмірі суми використаної з порушенням, а саме 580 798 грн (пункт 3 Наказу).

74. До того ж, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на безпідставність доводів касаційної скарги про визнання позивачем свого боргу перед відповідачем, виходячи із наступного.

75. Так, скаржник, з посиланням на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 та Верховного Суду у постановах 9 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18, вказує, що позивач визнав свій обов`язок перед відповідачем щодо повернення грошових коштів, призначених для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину на загальну суму 580 798 грн, та по сплаті штрафу у розмірі суми, використаної з порушенням, а саме: 580 798 грн, оскільки 27 січня 2021 року позивачем на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 859 від 27 січня 2021 року. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у зазначеному платіжному дорученні вказано наступне призначення платежу: «Повернення допомоги по частковому безробіттю 25 000 грн, штраф 25 000 грн згідно претензії № 69/09/01-36 від 12 січня 2021 року та акта перевірки № б/н від 24 грудня 2020 року.

76. Як встановлено судом апеляційної інстанції з акта перевірки від 24 грудня 2020 року, ТОВ «ВІКНАЛЕНД» помилково включено до відомостей про осіб, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, за червень-липень 2020 року всупереч вимог пункту 3 Порядку № 306, особи, які отримують пенсію, а саме: ОСОБА_1 - отримав 5200 грн допомоги, ОСОБА_2 - отримав 4800 грн допомоги, ОСОБА_3 - отримав 4800 грн допомоги, ОСОБА_4 - отримав 5200 грн допомоги, ОСОБА_5 - отримав 5000 грн допомоги. Загальна сума виплаченої допомоги по частковому безробіттю особам, які отримують пенсію складала 25 000 гривень (т. 1, а.с. 33-34).

77. Водночас, як було зазначено вище, відповідно до приписів частини третьої статті 47-1 Закону №5067-VI право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).

78. Позивачем, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу наголошено, що у ТОВ «Вікналенд» була відсутня інформація, що вказані вище особи отримують пенсію, а тому, враховуючи, що в частині вказаних 5 працівників, які є пенсіонерами та отримали допомогу всупереч частини третьої статті 47-1 Закону №5067-VI, позивачем здійснено дії по поверненню Фонду 25 000 гривень помилково виплаченої допомоги та сплаті відповідного штрафу.

79. Однак, колегія суддів зазначає, що вищевикладене очевидно не може свідчити про визнання усієї нарахованої суми згідно спірного наказу від 12 січня 2021 року №5/01-28.01 та, взагалі, визнання обставин, встановлених перевіркою щодо неподання додаткової відомості на нових працівників.

80. Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 та постановах Верховного Суду 9 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18, оскільки вказані постанови та оскаржуване судове рішення, прийняті за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 320/1167/21.

81. Так, висновки у справі №6-1457цс16 (про стягнення заборгованості за кредитним договором) зроблені під час розгляду справи у порядку цивільного судочинства, висновки у справі №911/3685/17 (про стягнення з комунального підприємства суми заборгованості за постачання газу) та справі № 916/2403/18 (про визнання недійсним договору відступлення права вимоги) зроблені під час розгляду справи у порядку господарського судочинства. Висновки у вказаних справах жодним чином не стосуються питання щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та повернення коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, виплачених як допомога по частковому безробіттю.

82. Колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення публічно-правового спору не підлягають застосування положення Цивільного кодексу України, які регулюють питання визнання боргу.

83. Так, відповідно до статті 1 цього Кодексу цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників; до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

84. Згідно з позицією Верховного Суду публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача.

85. Вищезазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17, від 1 червня 2022 року у справі №260/1815/21, від 7 липня 2022 року у справі № 280/2030/21, від 1 вересня 2022 року у справі №640/3165/22 та від 1 вересня 2022 року у справі № 440/7210/21.

86. На відміну від цивільних правовідносини, правовідносини у публічно-правовій сфері не засновані на безумовній юридичні рівності сторін цих відносин, а також вільності їх волевиявлення, що зумовлено, головним чином, положеннями статті 19 Конституції України, згідно з якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (принцип приватного права), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (принцип публічного права).

87. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду України, Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.

88. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Висновки щодо розподілу судових витрат

91. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Київського обласного центру зайнятості залишити без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: Н.В. Коваленко С.М. Чиркін