Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/7596/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/7596/21 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Дата і місце ухвалення: 26.01.2022р., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі матеріали електронної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ в Херсонській області, в якому просив суд: - визнати бездіяльність відповідача, що не поновлення пенсії позивача протиправною та дискримінаційною; визнати протиправним, дискримінаційним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Головного управління ПФУ в Херсонській області від 27.09.2021р. №2100-0307-8/46801; визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію позивачу; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019р. на вказаний ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - стягнути з відповідача кошти в сумі 100 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління ПФУ в Херсонській області відмовило у поновленні пенсії ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при досягненні пенсійного віку та наявності 25 років страхового стажу ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років, яка виплачувалась йому до виїзду в Ізраїль у жовтні 2013 року на постійне місце проживання. Втім, починаючи з 01.01.2019р. і по сьогоднішній день позивач призначеної йому по закону пенсії не отримує. При зверненні в серпні 2021 року представника позивача на підставі нотаріальної довіреності до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою про поновлення виплати пенсії, останнє листом від 27.09.2021р. №2100-0307-8/46801 відмовило ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії, з посиланням на недотримання порядку звернення за пенсією. Таку відмову ОСОБА_1 вважає незаконною та зазначає, що недоотримана пенсія має бути виплачена йому з 01.01.2019р. з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів. Своїми незаконними та дискримінаційними діями територіальний орган ПФУ завдав ОСОБА_1 , як людині похилого віку, яка проживає за межами території України, моральної шкоди, яку позивач просить відшкодувати в сумі 100 000,00 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 26.01.2022р. з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що можливість звернення до територіального органу ПФУ із заявою про поновлення пенсії засобами поштового зв`язку передбачена лише для України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що на даний час не існує окремого порядку для звернення щодо поновлення виплати пенсії для категорії громадян України, які проживають за кордоном. Застосовуючи до спірних правовідносин положення діючого Порядку №22-1 суд першої інстанції трактує його норми на користь Головного управління ПФУ в Херсонській області без застосування аналогії права чи аналогії закону, повноваження на що суду надано статтею 7 КАС України. Також, апелянт посилається на те, що в порушення ст.9 КАС України суд першої інстанції вийшов за межі публічно-правового спору між сторонами, обмеженого аргументами відмови Головного управління ПФУ в Херсонській області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Судом досліджувалися питання та надавалася їм правова оцінка, які не слугували підставою для відмови позивачу у поновленні виплати пенсії у листі територіального органу ПФУ від 27.09.2021р. №2100-0307-8/46801. Посилається апелянт і на те, що твердження суду про недотримання позивачем вимоги особистого звернення за поновленням пенсії є помилковими, оскільки під «особистим зверненням пенсіонера», в розумінні пункту 1.5 Порядку №22-1, є особисте підписання пенсіонером заяви про поновлення пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. А відтак, вимога щодо особистої подачі заяви про поновлення пенсії була дотримана ОСОБА_1 у повному обсязі. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та в жовтні 2013 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. З відповіді Головного управління ПФУ в Херсонській області вбачається, що з 01.11.2020р. позивачу припинено виплату пенсії на підставі списків, наданих АТ «Державний ощадний банк України» щодо пенсіонерів, які отримують пенсію за довіреністю або не отримують пенсію більше року, відповідно до п.16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою КМУ №1596 від 30.08.1999р. 01.07.2021р. ОСОБА_1 заповнив заяву про призначення/перерахунок пенсії до уповноваженого Управління Пенсійного фонду України, в якій просив поновити йому виплату пенсії з 01.01.2019р. Вказана заява є апостильованою та в ній зазначено власну адресу проживання та місце реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Представник позивача за дорученням Меламед В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою «Про поновлення пенсії ОСОБА_1 ». До вказаної заяви представником було додано в засвідчених копіях: довіреність представників; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; ІПН; пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ; апостильовану особисту заяву про поновлення пенсії. В поданій позовній заяві, яку склав та подав в інтересах позивача адвокат Меламед Вадим, зазначено, що 16.08.2021р. представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, надіслав безпосередньо до відповідача засобами поштового зв`язку нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву позивача про поновлення пенсії. 22.09.2021р. Головне управління ПФУ в Херсонській області склало лист-відповідь №2100-0307-8/46801, в якому вказано, що виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020р. було призупинено на підставі списків, наданих АТ «Державний ощадний банк України» щодо пенсіонерів, які отримують пенсію за довіреністю або не отримують пенсію більше року, відповідно до п.16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596. Відповідно до статті 60 Закону №2262-ХІІ пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. Таким чином, виплата пенсії була припинена у зв`язку з порушенням з боку ОСОБА_1 положень статті 60 Закону №2262-ХІІ та недодержанням умов Порядку №1596. При цьому, зазначено, що перерахування коштів на рахунок пенсіонера в Ощадбанку проводилося по жовтень 2020 року включно. Крім того, територіальний орган ПФУ у своєму листі від 22.09.2021р. зазначив, що згідно з пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції 15.02.2007р. за №135/13402) регламентовано, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. Пунктом 10 Порядку №1596 передбачено, що заява про виплату пенсії (за формою, встановленою Додатком 1 до Порядку) подається одержувачем особисто до відповідного органу Пенсійного фонду України. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування її місця проживання. Таким чином, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до Головного управління з відповідною заявою про виплату пенсії та з пред`явленням чинного паспорта громадянина України. Тобто, листом від 27.09.2021р. №2100-0307-8/46801 Головне управління ПФУ в Херсонській області відмовило ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії, з посиланням на недотримання порядку звернення за пенсією, а саме: заяву про поновлення виплати пенсії подано пенсіонером не особисто та не надано оригіналу паспорту громадянина України або іншого документу з відміткою про реєстрацію. Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, визнав обґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем та його представником порядку звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки представник позивача, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально та апостильованої, звернувся до відповідача не особисто, а шляхом надіслання документів поштою, що позбавляє представників пенсійного органу виконати ряд обов`язків, передбачених Законом №1058-IV та Порядком №22-1 (пункт 4.2), щодо ідентифікації особи, перевірки повноважень представника, огляд оригіналів документів, що подаються в копіях тощо. При цьому, суд першої інстанції врахував, що 01.07.2021р. в місті Хайфа, Ізраїль, адвокатом Меламедом Вадимом була нотаріально засвідчена Довіреність Параніч В.В., якою він уповноважив декількох осіб бути його представниками з усіма необхідними для того повноваженнями в судах будь-якої інстанції по всім категоріям справ, а при виникненні такої необхідності - також в органах прокуратури, в органах Пенсійного фонду України тощо. Враховуючи, що один з представників зареєстрований в м. Миколаєві, тому, за висновками суду першої інстанції, представники позивача мали фізичну можливість звернутися до пенсійного органу особисто як представники позивача та у відповідності до Порядку №22-1. Тобто, не існувало жодних непереборних обставин які могли б зумовити звернення до Головного управління ПФУ в Херсонській області лише та виключно у спосіб надсилання документів поштою. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У пункті 3.3. цього Рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Таким чином, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України відновлено право осіб на виплату призначеної їм пенсії в незалежності від фактичного місця проживання. Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону №1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662) (далі - Порядок №1596) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках. Відповідно до пункту 16 Порядку №1596 якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку. Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону №1058-IV. Відповідно до положень частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ, визначений частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. З відповіді Головного управління ПФУ в Херсонській області вбачається, що з 01.11.2020р. позивачу припинено виплату пенсії на підставі списків, наданих АТ «Державний ощадний банк України» щодо пенсіонерів, які отримують пенсію за довіреністю або не отримують пенсію більше року, відповідно до п.16 Порядку №1596. Таким чином, відповідачем правомірно призупинено виплату пенсії, оскільки пунктом 4 частини першої статті 49 Закону №1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Питання щодо поновлення виплат, зупинених на підставі статті 49 Закону №1058, врегульовані частиною другою статті 49 Закону №1058, а саме: поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Як вже зазначалося колегією суддів, представник позивача на підставі нотаріальної довіреності звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , однак, Головним управлінням ПФУ в Херсонській області відмовлено у поновленні виплати пенсії, оскільки, заява подана з порушенням вимог п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1, та п.10 Порядку №1596. За висновками територіального органу ПФУ в Херсонській області для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до Головного управління з відповідною заявою про виплату пенсії та з пред`явленням чинного паспорта громадянина України. Так, пунктом 4 Порядку №3-1 передбачено, що заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. Згідно п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Тобто, чинне законодавство України передбачає можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Висновки колегії суддів в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року (справа №0440/7137/18), від 17 березня 2021 року (справа №454/2238/16-а), від 21 грудня 2020 року (справа №229/4165/17). Не спростовують таких висновків колегії суддів положення п.1.6 Порядку №22-1, на які послався суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки дана норма регулює питання призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації. Вимога пенсійного органу щодо особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії ставить його право на соціальний захист в залежність від місця проживання (перебування), що є неприпустимим. Колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. При цьому, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Відтак, проживаючи в Ізраїлі, громадяни України мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Доводи відповідача про те, що заява пенсіонера може бути передана в Пенсійний фонд тільки ним особисто не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника, а й значною мірою унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на поновлення пенсії. За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог Порядку №1596 та необхідності особисто звернутися з заявою про поновлення пенсії, колегія суддів вважає безпідставними, а висновки суду першої інстанції в цій частині такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права. Що ж до зазначення Головним управлінням ПФУ в Херсонській області у листі від 22.09.2021р. про необхідність пред`явлення ОСОБА_1 чинного паспорта громадянина України, то колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Згідно з положеннями пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку. При цьому, відповідно до п.2.22 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист). Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. Отже, при наданні ГУ ПФУ в Херсонській області паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 фактично підтвердив свою особу, підтвердив вік та місце проживання. При вирішенні даного спору колегія суддів також враховує наступне. Пунктом 14 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1, передбачено, що орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви. Згідно п.16 Порядку №3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Пунктами 17-18 Порядку №3-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. Як встановлено судом, відповідач у своїй відмові, яку оскаржує позивач і яка оформлена листом від 27.09.2021р. №2100-0307-8/46801, повідомив останнього, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до УПФУ із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. При цьому роз`яснено порядок оскарження дій чи рішень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, заява позивача фактично розглянута не була і рішення встановленої форми за наслідками розгляду не прийняте, натомість, надано відповідь листом в порядку Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень (в даному випадку - рішення відповідача про поновлення або відмову у поновленні виплати пенсії) свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом (постанови Верховного Суду від 14.08.2020р. у справі №815/6699/17, від 30.11.2020р. у справі №804/4743/16). За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління ПФУ в Херсонській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019р. на вказаний ним банківський рахунок. Разом з тим, суд відповідно до наданих йому статтею 245 КАС України повноважень вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у спосіб: визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії та зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву позивача про поновлення виплати пенсії та прийняти відповідне рішення. Щодо вимог позивача про поновлення пенсії з одночасним нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів також не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки це питання належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для вищезазначених нарахувань позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління ПФУ в Херсонській області на його користь 100 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, згідно яким така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів або відповідної особи. Отже, підставою для стягнення шкоди є факт неправомірних дій певного органу чи його посадових або службових осіб; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. В спірному випадку позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. у зв`язку з протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю відповідача, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу. Безпосередньо факт протиправної бездіяльності відповідача як органу Пенсійного фонду, до компетенції якого належить вирішення порушеного позивачем питання про поновлення виплати пенсії, сам по собі не свідчать про заподіяння моральної шкоди та не є підтвердженням того, що така бездіяльність відповідача викликали негативні наслідки у вигляді моральних страждань. Окрім того, позивач не надає ґрунтовного пояснення визначення ним суми моральної шкоди на рівні 100 000,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача на його користь. А відтак, колегія суддів доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. задоволенню не підлягає. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції частково задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 26.01.2022р., з прийняттям по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ч.1, ч.3 ст.139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, викладену у листі від 22.09.2021р. №2100-0307-8/46801. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно у встановленому законодавством порядку розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021р. про поновлення виплати пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 06 вересня 2022 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова