Постанова Чернігівський апеляційний суд № 729/53/22

Справа № 729/53/22 Головуючий у 1 інстанції Кузюра В. О. Провадження № 33/4823/329/22 Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 вересня 2022 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М., Розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 496 грн. 20 коп. судового збору. Як установив суд, 12 січня 2022 року о 15 год. 16 хв. по вул. Партизанська в с. Нова Басань Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_1 керував автомобілем Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, почервоніння очей та порушення координації рухів. На порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі відмовився. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не повно з`ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП суд розглянув справу за його відсутності не зважаючи на те, що про час та місце судового розгляду він не був повідомлений належним чином, смс-повідомлення на номер свого телефону він не отримував. Вказав, що він постійно працює в м. Києві та прибути у судове засідання 02 серпня 2022 року він фізично не міг, у зв`язку з перебуванням на роботі. Отже, суд позбавив його права надати докази своєї невинуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, допитати свідків, в тому числі і працівника поліції, якими був складений даний протокол. Розглядаючи справу, суд не вчинив жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи, зокрема і в частині витребування доказів з власної ініціативи, не з`ясував чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, не були досліджені докази його невинуватості, які він надав при розгляді справи за його участі. Протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є доказом доведення його вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Відповідно до практики Європейського Суду, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення. Всупереч вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівники поліції не надали йму направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, відповідне направлення також відсутнє і в матеріалах справи. На апеляційний розгляд ОСОБА_1 та його захисник адвокат Фурсій С., не прибули, їх явка не визнавалася обов`язковою. Були завчасно повідомлені про день і час апеляційного розгляду, заяв про перенесення судового засідання не подавали. Переглянувши відеозапис, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Положення ч. 2 ст. 268 КУпАП дозволяють судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є данні про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з`явився у судове засідання 04лютого 2022 року та у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення судового розгляду через необхідність звернутись за юридичною допомогою. Через вторгнення військ російської федерації на територію України, оголошення військового стану та проведення активних бойових дій на території Чернігівської області робота судів області, в тому числі і Бобровицького районного суду, була припинена. Після відновлення роботи судів ОСОБА_1 за номером телефону був повідомлений про судове засідання, призначене на 01 червня 2022 року, але у судове засідання не з`явився, подав заяву про відкладення судового розгляду. У наступне судове засідання 11липня 2022 року він не прибув та про причини своєї неявки не повідомив. У судове засідання, призначене на 02 серпня 2022 року, прибув захисник адвокат Фурсій С. О., Бандура Г. В. втретє не з`явився на виклик суду без поважних причин (а.с.21) У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається. Будучи обізнаним про складання протоколу про адміністративне правопорушення, який перебуває на розгляді в районному суді, будучи повідомленим про час та місце відкладення судового розгляду, ОСОБА_1 не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами, не вжив заходів щодо повідомлення суд про те, що він не може прибути, не подав клопотання про відкладення судового розгляду, його інтереси представляв кваліфікований юрист, який також не заявив клопотання про відкладення судового засідання і погодився на проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення його права надавати пояснення, докази та допитувати свідків є безпідставними, закон не передбачає примусової реалізації громадянами наданих їм прав. Звертаючись до апеляційного суду, ОСОБА_1 також доказів на підтвердження свої невинуватості не подав, як не подав і документів, які б підтверджували поважність його неявки у судове засідання 02 серпня 2022 року. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність. З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 12 січня 2022 року о 15 год. 16 хв. в с. Нова Басань по вул. Партизанська Ніжинського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкофор-505» та проведення медичного огляду у найближчій лікарні водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано було на бодікамеру М 5056, відеозапис з якої доданий до матеріалів справи. Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 251 КУпАП та вірно прийнятий судом до уваги під час постановлення судового рішення. Даним, викладеним у протоколі, суд надав юридичну оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, які поклав в основу свого рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. З переглянутого відеозапису убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений в результаті переслідування водія патрульним автомобілем. Після того, як водій вийшов з автомобіля працівники поліції пояснили йому, що вимагали зупинитись з тих підстав, що він не був пристебнутий ременем безпеки, на що ОСОБА_1 сказав, що він їх не помітив. На вимогу надати посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль водій відмовився, намагався втекти від поліцейських, після чого заявив,що вони перебувають на приватній території і мають негайно вийти з двору. Дана інформація була перевірена поліцейськими, які з`ясували, що територія дійсно є приватною, але ОСОБА_1 не належить. Зателефонувавши власнику ділянки та домогосподарства вони отримали дозвіл на перебування на території, а також на те, щоб вивести з двору п`яного чоловіка. На вимогу поліцейських водій відмовлявся назвати себе, кричав, бігав по двору, погрожував спалити патрульний автомобіль, спочатку не заперечував, що саме він керував автомобілем, а потім казав, що є пішоходом, то жартував, то знову ставав агресивним. Аналіз поведінки ОСОБА_1 , його мова, жвава міміка, швидка зміна настрою вказують на те, що вимога поліцейських про необхідність пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння була цілком обґрунтованою. На пропозицію поліцейських пройти огляд на місці або ж в лікарні ОСОБА_1 відмовився, вказавши на те, що є пішоходом та не повинен проходити огляд. Наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводить поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, наступають такі ж самі, як і у разі відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я. Видача водію направлення на проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння чинним законодавством не передбачена. Таке направлення оформлюється поліцейським виключно для лікаря закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія від проходження такого виду огляду логічним є його відсутність У разі, коли ОСОБА_1 бажав пройти огляд в лікарні, то міг скористатись своїм правом та пройти такий огляд самостійно без направлення. Результати такого огляду стороною захисту не долучений. В силу вимог ч. 4 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, як про це вказано в апеляційній скарзі, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Суд має надати оцінку доказам, наданим стороною обвинувачення, у даному випадку це матеріали про адміністративне правопорушення, складені працівником поліції, а доказам, наданим стороною захисту, у даному провадженні це поясненням ОСОБА_1 та його захисника. Витребовувати та відшукувати інші докази, як то для доведення винуватості, так і для доведення не винуватості особи, ні суд першої інстанції, ні апеляційній суд не уповноважені. Суд першої інстанції дослідив наявні у матеріалах справи докази, надав їм юридичну оцінку та постановив законне і обґрунтоване судове рішення. Доказів на спростування викладених поліцейським обставин, стороною захисту надано не було. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наголошуючи на тому, що поліцейськими та судом були порушені права ОСОБА_1 , сторона захисту не звернула уваги на те, що докази таких порушень відсутні, в той час як сам ОСОБА_1 окрім прав, наділений ще і обов`язками, які має неухильно виконувати, керуючи джерелом підвищеної небезпеки автомобілем. Отже, висновки суду про винуватість водія ОСОБА_1 у невиконанні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні обставин справи та є цілком обґрунтованими. Вимога ОСОБА_1 повернути матеріали справи на новий судовий розгляд задоволенню не підлягає, як така, що суперечить положенням ст.294 КУпАП, за результатами апеляційного розгляду таке рішення не передбачене законом. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Антипець