Постанова 4803 № 212/2149/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5369/22 Справа № 212/2149/22 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року, яке ухвалене суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 червня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПРАТ «ЦГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 19.04.2022 року йому було встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (первинно: 40% - радикулопатія; 15% - ХОЗЛ; повторно: 10% - трудове каліцтво у 2008 році) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 11 квітня 2022 року на безстроковий термін. Позивач вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, йому, з вини відповідача, спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПРАТ «ЦГЗК»,в рахунок її відшкодування, 234 000, 00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 1800,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ЦГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди,просить зменшити її розмір до 130 000,00 грн. визначивши його з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань. Зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2020 року, яке залишено Дніпровським апеляційним судом без змін, вже було встановлено наявність моральних страждань ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача моральну шкоду у розмірі 15000 гривень, отже позивачем вже отримано грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди. Вказує, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 17 травня 2004 року по 06 квітня 2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював кріпильником, гірником очисного забою, слюсарем черговим та з ремонту устаткування (підземним) на шахті ім. «Орджонікідзе» ПРАТ «ЦГЗК». 06 квітня 2020 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст.38 КЗпП України. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 118 від 18.01.2022 року ОСОБА_1 встановлене професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрфічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом літкьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня, із зазначенням їх причин - важкість праці, пил переважно фіброгенної дії (а.с. 13-14). В пункті 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 лютого 2022 року зазначено, що хронічні захворювання виникли за таких обставин: ОСОБА_1 працюючи в підземних умовах шахти підземним слюсарем черговим та з ремонту устаткування, виконував роботи з монтажу, демонтажу, ремонту, випробуванню та технічному обслуговуванню механічної частини складних машин. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями і перебуванням у незручній робочій позі. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, які мали місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 118 від 18.01.2022 року підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив також профмаршрут: 05.2004 08.2005 рр. ВАТ «ЦГЗК», шахта ім. Орджонікідзе, кріпильник; 08.2005-06.2014 рр. ВАТ «ЦГЗК», шахта ім. Орджонікідзе, гірник очисного забою. Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 лютого 2022 року, причиною виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 є важкість праці, пил переважно фіброгенної дії (а.с. 22-25). Відповідно до пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 лютого 2022 року зазначено, що враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 15 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну підприємств та керівництва структурних підрозділів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо. Висновком МСЕК від 19.04.2022 року йому було встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (первинно: 40% - радикулопатія; 15% - ХОЗЛ; повторно: 10% - трудове каліцтво у 2008 році) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 11 квітня 2022 року на безстроковий термін. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 лютого 2022 року вбачається, що причиною виникнення професійних захворювань позивача є важкість праці та пил переважно фіброгенної дії. Отже, роботодавець ПРАТ «ЦГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПРАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Позивач не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані. Позивач постійно відчуває загальну слабкість, задишку, сильний сухий кашель, біль у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією у праву ногу, біль та обмеження руху у ліктьових та колінних суглобах. Загалом через стан здоров`я змінився його життєвий уклад, що вимагає додаткових зусиль для організації життя. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 лютого 2022 року причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Доводи апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ЦГЗК», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідокушкодження здоров`я на виробництві. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2020 року, яке залишено Дніпровським апеляційним судом без змін, вже було встановлено наявність моральних страждань ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача моральну шкоду у розмірі 15000 гривень, отже позивачем вже отримано грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду внаслідок нещасного випадку, а не у зв`язку з отриманням ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 55% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він періодично проходить лікування, у зв`язку з професійним захворюванням, постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності та визнання його особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (180 000,00 грн.) є завищеним та не відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 180 000,00 грн. до 130 000,00 грн. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача, колегія суддів вважає прийнятними. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави та зменшує цей розмірі з 1800,00 грн. до 1300 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2022 року відповідачем до апеляційного суду подано клопотання про витребування доказів, в якому ставиться питання про витребування від позивача ОСОБА_1 , або його представника, довідки, видану банківською установою про наявність у нього рахунку для поповнення. Ознайомившись із клопотанням щодо витребування доказів, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки наявність у позивача ОСОБА_1 банківського рахунку для поповнення не стосуються предмету спору. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 рокув частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмір з 180 000,00 гривень до 130 000,00 (сто тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави змінити, зменшивши цей розмір з 1800 гривень 00 копійок до 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 31 серпня 2022 року. Головуючий: Судді: