Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1479/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5462/22 Справа № 212/1479/22 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 212/1479/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року, яке ухвалене суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 травня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 18.02.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30 % (25- ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 15 лютого 2022 року до 01 березня 2022 року, з повторним переоглядом 01 лютого 2022 року. При наступному переогляді, 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 було збільшено відсоток втрати професійної працездатності з 30 % до 65%, з 07 лютого 2022 року по 01 березня 2024 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01 лютого 2024 року. Позивач вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, йому, з вини відповідача, спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПрАТ «Суха Балка»,в рахунок її відшкодування, 234 000, 00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 99999 гривень 00 копійок, без врахування податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 999,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не об`єктивне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи. Вказує, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійного захворювання, при цьому, позивач, при прийомі на роботу, був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Зауважує, що позивач працював на підприємстві відповідача 09 років 08 місяців та після трудових відносин з відповідачем працював на інших підприємствах в несприятливих та шкідливих умовах праці, що також могло позначитись на стані здоров`я позивача та вплинути на ступінь втрати професійного захворювання. На думку відповідача, судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 31.10.1995 року по 16.03.2005 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на шахті імені «Фрунзе» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» підземним кріпильником. 16 березня 2005 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 36). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» про наявність професійного характеру захворювання № 12 від 12.01.2021 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (злегким зниженням слуху) (а.с. 13). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» про наявність професійного характеру захворювання № 106 від 13.01.2022 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С, загострення середнього ступеня важкості. ЛН другого-третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху)(14). У Санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці № 104/4.6-11 від 31.01.2020 року зазначено, що умови праці на робочому місці підземний кріпильник (з повним робочим днем в підземних умовах) на шахті імені «Фрунзе» ПРАТ «СУХА БАЛКА» (ВАТ «СУХА БАЛКА») відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі умови праці). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 лютого 2021 року причиною виникнення хронічних захворювань у ОСОБА_1 стало те, що на протязі значного періоду часу ( 9 років 4 місяців) внаслідок професійної діяльності (роботи) позивача на ПРАТ «СУХА БАЛКА» (ВАТ «СУХА БАЛКА») на його організм впливали шкідливі виробничі фактори (пил переважно фіброгенної дії, шум). Крім того, позивач 15 років 9 місяців також працював у шкідливих умовах праці (3 клас) на ПРАТ «ЦГЗК» (ПАТ «ЦГЗК», ВАТ «ЦГЗК»), що зазначено в трудовій книжці позивача та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.02.2021 року. Відповідно до пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 лютого 2021 року, професійні захворювання отримані позивачем, внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи безпосередньо ОСОБА_1 . Працюючи начальником підземної дільниці внутрішахтного транспорту № 10 шахти імені Орджонікідзе ПРАТ (ВАТ) «ЦГЗК», ОСОБА_1 порушував ст.14 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ, ст.22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року № 4004-ХІІ та пункти 2.1.5; 2.16. «Посадової інструкції начальника підземної дільниці внутрішахтного транспорту № 10 шахти імені Орджонікідзе» від 01.12.2016 року (а.с.19). Висновком МСЕК від 18.02.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30 % (25- ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 15 лютого 2022 року до 01 березня 2022 року, з повторним переоглядом 01 лютого 2022 року. При наступному переогляді, 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 було збільшено відсоток втрати професійної працездатності з 30 % до 65%, з 07 лютого 2022 року по 01 березня 2024 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01 лютого 2024 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 лютого 2021 року, причиною виникнення професійного захворювання позивача є його робота протягом 09 років 08 місяців в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», який є правонаступником ВАТ «Суха Балка», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого лікування у медичних закладах. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Суд, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Позивач не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані.Його часте дихання, запаморочення, головний біль, слабкість, задишка, сильний сухий кашель, зниження слуху, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійних захворювань безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 лютого 2021 рокупричиною професійного захворювання позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач працював на підприємстві відповідача 09 років 08 місяців та після трудових відносин з відповідачем працював на інших підприємствах в несприятливих та шкідливих умовах праці, що також могло визначитись на стані здоров`я позивача т вплинути на ступінь втрати професійного захворювання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача зазначав роки трудового стажу у шкідливих умовах тільки на підприємстві відповідача, які також зазначені в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 лютого 2021 року, як профмаршрут для встановлення професійного характеру захворювання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів тільки на підприємстві відповідача ПрАТ «Суха Балка», як правонаступника ВАТ «Суха Балка»,(09 років 04 місяці), відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65 % та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 31 серпня 2022 року. Головуючий: Судді: