Ухвала КАС ВС № 200/3325/21-а

УХВАЛА 30 серпня 2022 року м. Київ справа №200/3325/21-а адміністративне провадження №К/990/8136/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №200/3325/21-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Директора Територіального управління бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Богданова Романа Ігоровича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №200/3325/21-а. За приписами пунктів 2, 3, 5 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи, вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції, вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Під час проведення підготовки справи до касаційного розгляду встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську, заявлено клопотання про розгляд справи за участю його представника. Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Ekbatani проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи встановлено, що судами попередніх інстанцій розгляд даної справи відбувався у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи, тобто відбувся її публічний розгляд. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 345 КАС України та відповідну практику Європейського суду з прав людини, розгляд цієї справи можливо провести за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи. Окрім того, до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від касаційної скарги, в якому позивач просить прийняти відмову від касаційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №200/3325/21-а та касаційне провадження у справі закрити. В порядку, встановленому статтею 340 КАС України, проведені необхідні підготовчі дії з підготовки справи до касаційного розгляду, у тому числі вирішено питання про можливість її розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Керуючись статтями 248, 340, 345 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Підготовчі дії у справі, яка витребувана з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду, закінчити.

2. Заяву ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги призначити до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, який відбудеться в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... А.В. Жук, Суддя Верховного Суду