Ухвала КАС ВС № 200/3325/21-а

УХВАЛА 18 квітня 2022 року Київ справа №200/3325/21-а адміністративне провадження №К/990/8136/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №200/3325/21-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Директора Територіального управління бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Богданова Романа Ігоровича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Директора Територіального управління бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Богданова Романа Ігоровича, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати підписане Директором Територіального управління бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Богдановим Р.І. попередження про наступне звільнення позивача від 19 січня 2021 року вих. №13-0938/40; - визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 26 лютого 2021 року №46-ос про звільнення позивача з посади слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську; - поновити позивача на посаді слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську; - стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року по дату набрання рішенням суду у справі законної сили. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, в задоволені позову відмовлено. 06 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №200/3325/21-а. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - (звільнення слідчого ДБР переможця конкурсу, посада якого відноситься до категорії державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону №440-ІХ від 14 січня 2020 року при віднесенні посади слідчого ДБР до категорії рядового і начальницького складу ДБР) підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань"; - (звільнення державного службовця у якого наявний допуск до державної таємниці за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини 2 статті 87 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону №440-ІХ від 14 січня 2020 року без застосування переважного права залишення на роботі) пункту 7 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414; - (звільнення державного службовця у якого наявний допуск до державної таємниці за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону №440-ІХ від 14 січня 2020 року без застосування переважного права залишення на роботі) статті 43 Конституції України, статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікована 04 лютого 1994 року) та пункту а) статті 24 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчинена 3 травня 1996 року (ратифікована 14 вересня 2006 року), статей 19, 21, 23 Рекомендацій щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця №166 Генеральної конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року у їх системному взаємозв`язку. Крім цього, підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України - суд не дослідив зібрані у справі докази. Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржником порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку. В обґрунтування такого клопотання зазначено, що скаржник отримав копію оскаржуваного судового рішення 02 лютого 2022 року, а касаційну скаргу було направлено до Верховного Суду 28 лютого 2022 року. Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами, а саме копією конверту про отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим такий строк слід поновити. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №200/3325/21-а.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

5. Витребувати з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/3325/21-а.

6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко , Судді Верховного Суду