Постанова 4809 № 404/3543/21

ПОСТАНОВА Іменем України 17 серпня 2022 року м. Кропивницький справа № 404/3543/21 провадження № 22-ц/4809/732/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Завітневич О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Державна казначейська служба України, Кіровоградська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Паіцика Олег Васильович, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 24 січня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 14 травня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Паіцика Олег Васильович, пред`явила позов до Державної казначейської служби України, Кіровоградської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури. Позивачка обґрунтувала позов тим, що 15 серпня 2018 року слідчим відділом Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових слідувань за №12018120006993, за ч. 2 ст. 345 КК України відносно ОСОБА_1 . Того ж дня їй вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. 14 серпня 2021 року вона безпідставно перебувала під вартою. 16 серпня 2018 року стосовно неї обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби. 13 листопада 2018 року у зв`язку зі зміною правової кваліфікації її дій з тяжчого злочину на менш тяжкий, повторно вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 15 листопада 2018 року прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 в якому їй висунуто обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Позивачка вважає, що сторона державного обвинувачення, не маючи доказів вчинення нею кримінального правопорушення, переклала обов`язок доведення її винуватості на потерпілого. Під час судового розгляду кримінального провадження Кіровський районний суд м. Кіровограда постановив ухвалу від 16 березня 2021 року, якою вказане кримінальне провадження закрив на підставі п. 7 ч. І ст. 284 КПК України у зв`язку відмовою потерпілого від обвинувачення. Позивачка вважає, що дії органу досудового слідства та прокуратури відносно неї були незаконними, оскільки її вина у жодному з кримінальних правопорушень не доведена судом, а тому, вона вважає, що її кримінальне переслідування було незаконним. Тим самим їй було завдано моральних страждань, які полягали у незаконному притягнення до кримінальної відповідальності тривалості, її перебуванні під кримінальним переслідуванням впродовж двох років і восьми місяців, вимушеної участі в судових засіданнях, порушенні нормального ритму її життя, репутаційних втратах, хвилюванні та тривалому стресі. Посилаючись на вказане, позивачка просила суд відшкодувати завдану їй моральну шкоду у грошовій формі в сумі 500 000,00 грн за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Як на нормативно-правову підставу своїх вимог, позивачка посилалася на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Суд дійшов висновку, що у позивачки не виникло визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» права на відшкодування моральної шкоди оскільки вона не була незаконно засуджена чи незаконно притягнута до кримінальної відповідальності. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В поданій до суду апеляційній скарзі представник позивачки адвокат Паіцика О. В. просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 повністю. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивачка наполягає на незаконності її переслідування в кримінальному провадженні так, як її вина у скоєнні кримінального правопорушення не була встановлена у законний спосіб. Отже, всі дії органу досудового розслідування та прокуратури стосовно неї були незаконними та завдали їй моральну шкоду. Закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення унеможливило доведення позивачкою своєї невинуватості. Оскільки прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, то тим самим він визнав відсутність підстав для притягнення її до кримінальної відповідальності. Узагальнений зміст відзивів на апеляційну скаргу 09 червня 2022 року до Кропивницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у якому висловлені заперечення поти доводів і вимог позивачки. Зокрема, вказується, що відмова потерпілого від обвинувачення не є підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Судових рішень, яким би була встановлена незаконність дій вказаних органів щодо позивачки не існує. Позивачка не надала доказів виникнення деліктного зобов`язання Держави перед нею. 13 червня 2022 року до Кропивницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Кіровоградської обласної прокуратури у якому теж висловлені заперечення поти доводів і вимог позивачки. Вказується, що позивачка не піддавалася незаконному притягненню до кримінальної відповідальності або незаконному засудженню, а тому у неї не виникло права на відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позиції сторін в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції Позивачка ОСОБА_1 повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але особисто в судове засідання не з`явилася. Її представник адвокат Паіцика О. В. підтримав подану ним від імені позивачки апеляційну скаргу. Представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури Адамова О. О. вимоги апеляційної скарги не визнала та заперечила проти викладених у скарзі доводів. Інші відповідачі, Державна казначейська служба України та Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку в судове засідання своїх представників не забезпечили, про поважні причини неявки суд не повідомили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи: У кримінальному провадженні № 12018120020006993 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , яким вона обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, скеровано до суду для розгляду по суті. Під час судового розгляду кримінального провадження № 12018120020006993 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , з ч. 2 ст. 345 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України. В судовому засіданні потерпілий у кримінальному провадженні №12018120020006993 відмовився від підтримання державного обвинувачення, а тому ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КК України. ОСОБА_1 відносно закриття провадження не заперечувала, апеляційну скаргу на вказане рішення суду не вносились, а тому ухвала суду набрала законної сили 24 березня 2021 року. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Частинами 1 та 2 ст. 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. На день розгляду справи єдиним таким законом є Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР). Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Частиною 2 ст. 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до п. 1, п. 1-1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шода (п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР) Статтею 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно з ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тож, чинним законодавством чітко визначено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі моральної шкоди. Пункт 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Зміст пунктів 1 3 ст. 2 Закону № 266/94-ВР дає підстави вважати, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був притягнутий до кримінальної відповідальності, виникає в одному з трьох випадків: 1)або у випадку повної його реабілітації, 2)або у випадку засудження, але при цьому в обвинувальному вироку чи іншому рішення суду встановлено факти незаконності процесуальних дій, що обмежують чи порушують його права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 3)або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, що відповідає п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16 березня 2021 року ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із тим, що потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Тобто, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито з підстави, яка відмінна від тих, які передбачені п. 3 ст. 2 Закону № 266/94-ВР. Крім того, зі змісту ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2021 року вбачається, що судом не було встановлено фактів незаконності процесуальних дій, що обмежують чи порушують його права та свободи ОСОБА_1 , незаконного проведення оперативно-розшукових заходів стосовно неї. Матеріал цивільної справи не дають підстав вважати, що діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду були оскаржені ОСОБА_1 у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Неправомірність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду доведена не була. З урахуванням принципу спеціалізації судоустрою України, в межах цивільного судочинства не може надаватися правова оцінка процесуальним діям органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, вчинених ними в кримінальному провадженні. Таким чином, у позивачки не винило право на відшкодування моральної шкоди з підстав передбачених цим Законом № 266/94-ВР. З огляду на вищенаведене, колегій суддів апеляційного суду дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції фактами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, таке рішення підлягає залишенню без змін. Про судові витрати Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у цій справі оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Паіцика Олег Васильович, залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2022 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 29 серпня 2022 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: А. М. Головань С. І. Мурашко