Постанова 4818 № 631/1338/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Харків справа № 631/1338/19 провадження № 22-ц/818/642/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Яцина В.Б., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б. сторони справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідач Харківська обласна прокуратура, Державна казначейськаї служба України, Головне управління національної поліції в Харківській області. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року у складі судді Пархоменко І.О.,- УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом (уточненим т.2 а.с. 2-33) до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої у результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності в якому просили: - стягнути на користь ОСОБА_1 10404605,72 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду; - стягнути на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 23183,18 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури, і суду, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; - стягнути на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 23183,18 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури, і суду, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 23 вересня 1978 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з протоколом засідання правління СБК «Росія» № 4 від 05 травня 2005 року позивач була обрана на посаду голови сільськогосподарського кооперативу, очолювала правління кооперативу, здійснювала щоденне керівництво його діяльністю. Для того, щоб ОСОБА_1 , як керівник, не заважала «рейдерському» захопленню підприємства СБК «Росія» 31 травня 2008 року прокурором Нововодолазького району Харківської області була порушена кримінальна справа № 47080010, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами СБК «Росія» за ч. 2 ст. 364 КК України. 13 червня 2008 року слідчим прокуратури був здійснений обшук в офісі СБК «Росія» в ході якого були вилучені головна книга та інша фінансово бухгалтерська документація господарства, того ж дня був здійснений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в результаті якого були вилучені комп`ютер, мисливська зброя, документи переписки СБК «Росія». 16 червня 2009 року була винесена постанова про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_3 підписка про невиїзд. 18 червня 2009 року ОСОБА_3 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 ч. 1, ст. 366 КК України. На виконання постанови слідчого, розпорядженням голови Нововодолазької РДА № 177 від 30 вересня 2009 року, ОСОБА_5 був відсторонений від посади першого заступника голови Нововодолазької РДА., з 30 вересня 2009 року ОСОБА_3 перестав отримувати заробітну плату. В результаті чого, 04 червня 2010 року був звільнений з посади першого заступника голови Нововодолазької РДА. 20 травня 2010 року слідчим прокуратури Нововодолазького району винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України та 24 жовтня 2010 року ОСОБА_4 було пред?явлено обвинувачення. 05 жовтня 2010 року був складений та вручений обвинувальний висновок по кримінальній справі № 47080010 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 08 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2011 року кримінальна справа № 47080010 за ч. 2 ст. 364 КК України повернута прокурору для проведення додаткового розслідування. 31 серпня 2012 року був складений та вручений обвинувальний висновок по кримінальній справі №47080010 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України, справа направлена до Нововодолазького районного суду Харківської області для розгляду по суті. 24 червня 2014 року Постановою Красноградського районного суду Харківської області кримінальна справа направлена на додаткове розслідування прокурору Нововодолазького району Харківської області. 12 серпня 2014 року ухвалою апеляційного суду Харківської області, скасована постанова Красноградського районного суду Харківської області про направлення справи на додаткове розслідування. 14 грудня 2015 року ухвалою Красноградського районного суду Харківської області кримінальна справа направлена на додаткове розслідування прокурору Нововодолазького району Харківської області. 18 травня 2017 року листом за № 2701/119-87/02/24-2917 начальник СВ Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області повідомив позивача про те, що провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, Під час досудового розслідування кримінальної справи №47080010, після того як 03 квітня 2008 року та 13 червня 2008 року прокуратурою та міліцією були вилучені оригінали бухгалтерських документів, на підприємстві СБК «Росія» за ініціюванням Нововодолазької прокуратури проводились численні перевірки, за результатами яких на керівника підприємства, а саме на позивача накладались штрафи, що викликали в неї сильні душевні стражданні, та погіршення фінансового стану. У зв`язку з незаконним розслідуванням кримінальної справи ОСОБА_7 втратив заробіток який розраховується відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100». Сума втраченого заробітку ОСОБА_8 в Нововодолазькій РДА складає 46 366,36 грн. Оскільки спадкоємцями ОСОБА_9 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , то вказана сума підлягає поділу між ними, по 23183,18 грн кожному. 27 грудня 2016 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури була винесена постанова про закриття порушеного відносно неї кримінального провадження №12016220390000061 від 05 лютого 2016 року, у зв?язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої вона набула на підставі постанови про закриття кримінальної справи від 27 грудня 2016 року, у зв?язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення. Перебуваючи під слідством протягом 6 років 2 місяців та 3 днів позивач відчувала обурення, приниження, сором, тривалу емоційну напругу, тривогу, невизначеність, втратила можливості самореалізації. Перебуваючи під судом та слідством тривалий час позивач не мала можливості покинути постійне місце реєстрації, провідати родичів у Полтавській та Львівській області, провідати місце поховання батьків, пройти санаторне курортне лікування у профільних оздоровчих закладах, знаходилась тривалий час у стані постійного стресу та нервозності, що викликало погіршення стану здоров?я та необхідність звернення до оздоровчих закладів. Через постійне хвилювання порушився сон, вона хвилювалась як за себе так і за чоловіка, який також притягався до кримінальної відповідальності, у якого із-за постійного стресу, нервозності та постійного хвилювання розвинулась та загострилась ішемічна хвороба серця, що призвело 09 серпня 2018 року до його смерті. Крім того на підставі пред?явленого обвинувачення вона, як посадова особа, директор СБК «Росія», була в негативному ракурсі висвітлена в районній газеті «Вісті Водолажчини» за 17 серпня 2013 року у статті «СТОВ Сосонівка - АГРО». Безпідставне незаконне проведення слідчих дій, проведення обшуків, винесення безпідставних постанов про привід свідка та обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , намагання обрати міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , відсторонення від роботи ОСОБА_9 та втрата ним засобів заробітку протягом 10 місяців, допит рідних та колег по роботі, призвело до порушення нормальних життєвих зв?язків позивача та погіршення відносин з оточуючими, а також негативно вплинуло на стан здоров?я, що підтверджується виписками з амбулаторної карти від 19 серпня 2010 року, та листками непрацездатності. Ураховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотність недоотриманих благ, ОСОБА_6 , із застосуванням методики ОСОБА_11 оцінила розмір моральної шкоди в сумі 10 404 605,72 грн. Рішенням Новаоводолазького районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 650000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23186, 18 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23186, 18 грн. Рішення мотивоване тим, що позивачами надані докази на підтвердження позовних вимог та наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Судом встановлено, що період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом складає 6 років 5 місяці 8 днів (з 24 липня 2010 року до 27 грудня 2016 року), тобто 77 місяців та 8 днів. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року мінімальну заробітну плату на рівні 8000,00 грн, тому розмір відшкодування морального шкоди не може бути меншим за 618133,33 грн = (8000,00 х 77) + (8000,00 : 30 х 8), що не позбавляє суд права визначити цей розмір у більшому розмірі. Ураховуючи викладене, глибину, характер та тривалість душевних страждань ОСОБА_6 , суд вважав за необхідне стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 650000,00 грн, що відповідає засадам верховенства права, вимогам розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до вимог закону спадкоємці ОСОБА_3 мають право на заробіток за період незаконного відсторонення від роботи у період з 30 липня 2009 року по 03 червня 2010 року, а саме 10 місяців (4316,45 грн + 4958,02 грн) : 2 х 10 міс.= 46372,36 грн. Не погодившись з рішенням суду Грюк В.В., який діє в інтересах Харківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись необґрунтованість рішення суду та порушення норм матеріального права, просить рішення змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди зменшивши його до 123360,00 грн, в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, провадження у справі в цій частині закрити, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не повно встановлені обставини у справі та ухвалене необґрунтоване рішення, оскільки здійснення слідчих та процесуальних дій у ході досудового розслідування кримінального провадження належить до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінально- процесуального законодавства Жодних доказів застосування органами досудового розслідування до позивача морального чи фізичного впливу суду не надано. Тому здійснення лише саме таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у вищому ніж передбачений законом мінімальному розмірі. Крім того, суд помилково не застосовував як розрахункову величину для обчислення розміру відшкодування моральної шкоди за рішенням суду встановлений відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір у сумі 1600,00 грн. Також суд безпідставно визначив розмір відшкодування матеріальної шкоди, що відповідно до вимог ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має бути визначений відповідним органом, що здійснює оперативно розшукову діяльність. А тому справа, в частині вимог про стягнення майнової шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Заслухавши головуючого суддю, пояснення представників відповідачів, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що постановою прокурора Нововодолазького району Харківської області від 31 травня 2008 року була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами СБК «Росія», що спричинило тяжкі наслідки за ознаками складу злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України (т. 2 а. с. 34-35). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 09 червня 2008 року кримінальну справу № 47080010 прийнято до провадження та розпочато провадження досудового слідства (т. 2 а. с. 36). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 31 липня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення посадовими особами СБК «Росія», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Кримінальній справі присвоєно реєстраційний номер 47080010 д.1. Кримінальну справу № 47080010 д. 1 об?єднано з кримінальною справою №47080010, присвоєно єдиний реєстраційний номер 47080010. Кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато провадження досудового слідства (т. 2 а. с. 37, 50). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 06 серпня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення посадовими особами СБК «Росія», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Кримінальній справі присвоєно реєстраційний номер 47080010 д.

2. Кримінальну справу № 47080010 д. 2 об?єднано з кримінальною справою №47080010, присвоєно єдиний реєстраційний номер 47080010. ???Кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато провадження досудового слідства (т. 2 а. с. 38, 51). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 15 травня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами СБК «Росія», що спричинило тяжкі наслідки за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Кримінальній справі присвоєно реєстраційний номер 47080010 д.

4. Кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато провадження досудового слідства (т. 2 а. с. 46-47). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 16 червня 2009 року порушено стосовно ОСОБА_3 кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато провадження досудового слідства (т. 2 а. с. 39-40, 48-49). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 16 червня 2009 року притягнуто як обвинуваченого ОСОБА_3 та пред`явлено йому обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (а. с. 41-45). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 16 червня 2009 року обрано ОСОБА_12 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (т. 2 а. с. 131-132). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 29 липня 2009 відсторонено ОСОБА_3 . Від посади першого заступника голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (т. 2 а. с. 69) Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 30.07.2009 №177-к відсторонено ОСОБА_3 від посади першого заступника голови районної державної адміністрації на час провадження досудового та судового слідства без збереження заробітної плати (т. 2 а. с. 72). Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 30.07.2009 №177-к звільнено ОСОБА_3 з посади першого заступника голови районної державної адміністрації на час провадження досудового та судового слідства без збереження заробітної плати (т.2 а.с. 70) Згідно довідки розрахунку заробітної плати ОСОБА_7 , виданою Новодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 21.10.2010 №01-37/2825 на посаді першого заступника голови райдержадміністрації з 06.05.2005 по 04.06.2010 мав заробіток за 2009-2010 р у розмірі 29 908,45 грн (т. 1 а. с. 29, т. 2 а. с. 77). 27 грудня 2016 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури була винесена постанова про закриття кримінального провадження №12016220390000061 від 05 лютого 2016 року відносно ОСОБА_3 , у зв?язку з встановленням відсутності складу кримінального провадження (т. 3 а. с. 85-94). 25.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до начальника Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області з заявою в якому просила, виплатити компенсанцію заявнику та спадкоємцю ОСОБА_2 за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та проведення незаконних слідчих дій стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 175-176). Листом Первомайської місцевої прокуратури від 08.02.2020 №04-49-484-16 ОСОБА_1 було повідомлено, що у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні №12016220390000061 від 05.02.2016 про підозру ОСОБА_1 не повідомлялось, тому відсутні підстави для відшкодування шкоди завданої органами прокуратури (т. 2 а. с. 170). Постановою слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 21 травня 2010 року притягнуто як обвинувачену ОСОБА_1 та пред`явлено їй обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України (т. 2 а. с. 54-59). 24 липня 2010 року в межах кримінальної справи № 47080010 ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, про що складено відповідний протокол (т. 2 а. с. 53, 60). 31 травня 2010 року слідчий прокуратури Нововодолазького району Харківської області звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 119-121). Постановою Валківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні подання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (т. 2 а. с. 127-128). На підставі рапорту заступника начальника СВ Нововодолазького ВП ГУНП в Харківській області від 05 лютого 2016 року за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами СБК «Росія» Нововодолазького району Харківської області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220390000061. 27 грудня 2016 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури була винесена постанова про закриття кримінального провадження №12016220390000061 від 05 лютого 2016 року, у зв?язку з встановленням відсутності складу кримінального провадження (т. 3 а. с. 85-94). Відповідно до листа начальника СВ Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області № 5036/119-87/02/24-2019 від 23 жовтня 2019 року матеріали кримінальної справи № 47080010 зареєстровано до ЄРДР № 12016220390000061 від 05 лютого 2016 року за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України. Кримінальне провадження № 12016220390000061 від 05 лютого 2016 року закрито по п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, так як встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (т. 2 а. с. 172). Обставини щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_1 учасниками справи не оспорюються, як і не оспорюється її право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із закриттям кримінального провадження стосовно неї. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 22). Згідно матеріалів спадкової справи 65303210 після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняли та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1. а. с. 160-174). За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 статті 1, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяни)нові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 ( надалі Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Пунктом 1 частини першої передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Частиною другою статті 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №750/5383/22 (провадження № 61-5388св23) зазначено, що: «суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що 26 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12015270170000522, тому з цього часу має обраховуватись строк перебування позивача під слідством та судом, тому такий становить 47 місяців (з 26 грудня 2015 року по 14 листопада 2019 року). Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. На підставі системного аналізу наведених норм прав Верховний Суд дійшов переконання, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17». Судом встановлено, що 24 липня 2010 року в межах кримінальної справи № 47080010 ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, про що складено відповідний протокол (т. 2 а. с. 53, 60). 27 грудня 2016 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури була винесена постанова про закриття кримінального провадження №12016220390000061 від 05 лютого 2016 року, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального провадження. З наведеного вбачається, що суд першої інстанції, визначаючи строк перебування позивача під слідством та судом, правильно обраховував вказаний строк з 24.07.2010 по 27.12.2016. З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону № 266/94-ВР. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Таким чином мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, гарантований державою, не є граничним. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8000,00 грн. Відповідно до вимог Закону № 266/94-ВР та усталеної судової практики розмір моральної шкоди необхідно обраховувати з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи в суді, тому суд правомірно врахували мінімальний розмір заробітної плати, встановлений з 01 січня 2025 року Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік». Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 06 травня 2025 року у справі № 689/1771/23 (провадження № 61-4541св24від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) й багатьох інших. Доводи апеляційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 грн, не заслуговують на увагу, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що узгоджується із нормами статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду. Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголошував на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Отже, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах, а зміни у вказаний Закон не вносилися. Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 № 166/789/24. Враховуючи, що з 24.07.2010 - 27.12.2016 складає 77 (сімдесят сім) місяців та 3 ( три) дні. Тому, визначаючи розмір стягнення за період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 77 (сімдесят сім) місяців суд здійснив не правильний розрахунок, адже виходячи з мінімального розміру заробітної плати 8000, 00 грн за кожен місяць перебування під слідством і судом, що становить 618133,33 грн = (8000,00 х 77) + (8000,00 : 30 х 8). Таким чином, сума моральної шкоди яка підлягає до стягнення ОСОБА_1 складає 616 773,19 грн. Однак суд не обмежений при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди сумою одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, оскільки цим встановлюється мінімальний розмір моральної шкоди. Суд першої інстанції, всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, врахувавши понесені позивачем моральні страждання, протягом строку перебування під слідством чи судом упродовж тривалого часу, упродовж якого було обмежено її право на вільне пересування, завдані їй репутаційні втрати, глибину та тривалість душевних і психічних переживань, неможливість повної самореалізації, утрудненість у відновленні немайнових втрат, а також тяжкість вимушених змін у його особистому та суспільному житті. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, зважаючи на вищевикладене, дана обставина не впливає на остаточно визначений розмір суми моральної шкоди, яка підлягає до стягнення ОСОБА_1 та складає 650 000,00 грн. Щодо відшкодування спадкоємцям матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Пунктом 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 визначено, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Стаття 46 КЗпП України передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп`яніння; при відмові або ухиленні від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Спеціальним законодавством встановлено додаткові підстави для відсторонення окремих категорій працівників від роботи, а саме: ст. 147 КПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов`язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі мотивованої постанови Генерального прокурора України. Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба. Статтею 5 Закону України № 266/94-ВР визначено, що у разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 і 4 статті 3 цього Закону, у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) та від 05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100» (підпункт 1 пункту 9 Положення). Відповідно до пункту 2 частини ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Саме такого висновку щодо порядку розрахунку суми втраченого заробітку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18 зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не звернув увагу на те, що за змістом статті 12 цього Закону саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржено до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди мають бути розглянуті по суті, у зв`язку з чим направила справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги в частині стягнення втраченого заробітку не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою. Зазначений висновок відповідає правовому висновку, що викладений у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 607/11828/17 та від 17 травня 2023 року у справі № 708/639/21. Таким чином суд правильно встановив, що за захистом свого порушеного права позивач із позовом про стягнення втраченого заробітку звернувся у порядку цивільного судочинства, та обґрунтовано розглянув спір у цій частині в порядку цивільного судочинства. На виконання постанови слідчого прокуратури Нововодолазького району Харківської області від 29 липня 2009 року, розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 30.07.2009 №177-к відсторонено ОСОБА_3 від посади першого заступника голови районної державної адміністрації на час провадження досудового та судового слідства без збереження заробітної плати. 27 грудня 2016 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури була винесена постанова про закриття кримінального провадження №12016220390000061 від 05 лютого 2016 року, у зв?язку з встановленням відсутності складу кримінального провадження. У зв?язку з незаконним розслідуванням кримінальної справи ОСОБА_7 втратив заробіток який розраховується відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100». Середньомісячна заробітна плата складає (4316,45+4958,02) = 9274,47 : 2 = 4637,24 грн. За 2009 рік втрачений заробіток складає - 23 183,18 грн. (4637,24 х 5 місяців) За 2010 рік втрачений заробіток складає - 23 183,18 грн. (4637,24 х 5 місяців) що підтверджується довідкою Нововодолазької РДА від 21 жовтня 2010року №01-37/2828. Сума втраченого заробітку ОСОБА_8 в Нововодолазькій РДА складає 46 366,36 грн. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , а тому мають право на відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку на підставі приписів ст. 5 Закону України № 266/94-ВР, відтак на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути стягнуто по 23186,18 грн (46372,36 : 2) кожному. Апеляційна скарга не містить доводів щодо наведеного судом розрахунку матеріальної шкоди. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14?447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515 цс 19) (пункт 44)). Таким чином, судова колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 650000 грн та стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 46372,36 грн. Інші доводи апеляційної скарги, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів у справі. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог і доводи апеляційних скарг не є підставою для скасування даного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.Ю. Тичкова Судді: В.Б. Яцина Н.П. Пилипчук