Постанова Житомирський апеляційний суд № 292/1535/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №292/1535/20 Головуючий у 1-й інст. Рябенька Т. С. Категорія 19 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю представників позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, правонаступником якої є Пулинська селищна рада Житомирської області на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рябенької Т.С. у цивільній справі №292/1535/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, правонаступником якої є Пулинська селищна рада Житомирської області про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та рішення про державну реєстрацію права власності, - в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила постановити рішення, яким скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 року №6-3845/14-18-СГ в частині передачі у комунальну власність Мартинівської сільської ради земельної ділянки державної власності площею 41,0762 га., з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518, яка зазначена за №5 у додатку до Акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 27.09.2018 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності Мартинівської сільської ради №28261552 від 01.10.2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518; стягнути на її користь солідарно з відповідачів сплачений судовий збір та судові витрати у повному обсязі. В обґрунтування поданого позову зазначала, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути її заяву від 18.12.2017 року та прийняти рішення встановленої форми щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована за межами с.Видумка Пулинського району Житомирської області. Вищевказане рішення Житомирського окружного адміністративного суду набрало законної сили 31.08.2018 року, однак Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не виконано та проведено інвентаризацію земельного масиву, в якому вона бажала отримати у власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. За результатами інвентаризації була визначена площа проінвентаризованої земельної ділянки - 41,0762 га. 23.08.2018 року відбулася реєстрація земельної ділянки площею 41,0762 га в Державному земельному кадастрі з визначенням кадастрового номеру 1825480400:10:000:0518. 27.09.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі наказу від 27.09.2018 року №6-3845/14-18-СГ та Акту приймання-передачі від 27.09.2018 року до цього наказу передало із державної в комунальну власність Мартинівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 1725,1472 га., в тому числі і спірну земельну ділянку площею 41,0762 га. з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518. 01.10.2018 року Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку площею 41,0762 га. з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 28261552 від 01.10.2018 року). Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року у справі №806/2299/18 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення від 18.06.2018 року в адміністративній справі №806/2299/18, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18, встановлено судовий контроль за виконанням вищевказаного рішення та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у місячний строк подати звіт про виконання рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року у справі №806/2299/18 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі №806/2299/18, встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області новий строк для подання звіту про виконання вищевказаного рішення суду, накладено на начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_2 штраф в сумі 42040 грн. за невиконання даного рішення суду, половину даного штрафу у розмірі 21020 грн. стягнуто на користь ОСОБА_1 , а іншу половину в розмірі 21020 грн. - на користь державного бюджету України. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5338/14-20-СГ від 21.05.2020 року їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області. Дана земельна ділянка увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518, право власності на яку зареєстроване за Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 з державної у комунальну власність при наявності "обтяжень" цієї земельної ділянки, а саме - наявності рішення суду у справі №806/2299/18. Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та рішення про державну реєстрацію права власності задоволено. Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 року №6-3845/14-18-СГ в частині передачі у комунальну власність Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області земельної ділянки державної власності площею 41,0762 га. з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518, яка зазначена за №5 у додатку до Акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 року. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43376128 від 05.10.2018 року 15:22:56 згідно акту приймання-передачі нерухомого майна б/н та наказу №6-3845/14-18-СГ, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 27.09.2018 року (номер запису про право власності 28261552, дата та час державної реєстрації 01.10.2018 року 10:01:32). Скасовано рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 року №336 "Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування" в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с.Видумка з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 розміром 41,0762 га для створення громадського пасовища. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (12000, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) та з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (12041, Житомирська область, Пулинський район, с.Мартинівка, вул.Поліська, 3, код ЄДРПОУ 04347456) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 судовий збір в сумі 2589 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (12000, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) та з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (12041, Житомирська область, Пулинський район, с.Мартинівка, вул.Поліська, 3, код ЄДРПОУ 04347456) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень та витрати, пов`язані з явкою представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Червоноармійського районного суду Житомирської області для участі в судових засіданнях у справі №292/1535/20 в розмірі 1563 (одна тисяча п`ятсот шістдесят три) гривні 54 копійки. У поданій апеляційній скарзі Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції відхилене клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір містить приватно-правовий характер, а тому розгляд справи проводиться в порядку цивільного судочинства. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц).Таким чином, прийняття оскаржуваного рішення не передбачає можливості набуття спірної земельної ділянки у власність позивачкою, а тому не можу розглядатись як приватно-правовий спір. Вважає, що з урахуванням встановлених обставин у справах №240/11704/19, №640/12908/19 та 240/8846/19 судом першої інстанції не враховано, що рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 року №336, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0518 для створення громадських пасовищ є законним, прийнятим до вимог закону. Земельні ділянки, які фігурують в рішеннях з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 не містять обтяжень і надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є обтяженням земельної ділянки та те, що Мартинівська сільська рада може надавати дозвіл на розробку технічної документації кільком особам стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки. Тобто, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги обставини, викладені у судових рішеннях, які набрали законної сили. Враховуючи те, що підстави для скасування Рішення Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 аналогічні у справах №№240/11704/19, №640/12908/19, №240/11704/19 та у справі №292/1535/20. З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визначенням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Отже, за змістом ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виконанню підлягають виключно судові рішення:1)про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;2)про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19. Таким чином, позивачем не наведено жодного аргументу, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав є незаконним або щодо недійсності документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, зокрема, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та не містить загальнообов`язкових правил поведінки; адресований Мартинівській сільській раді; спрямований на виконання правовідносин між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області і Мартинівською сільською радою; не розрахований на багаторазове застосування; вичерпує свою дію після державної реєстрації права власності на передані земельні ділянки. За таких обставин, право на оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 року №6-3845/14-18-СГ надано особі, щодо якої він прийнятий, тобто Мартинівській сільській раді, або прав, свобод та інтересів, якої він безпосередньо стосується. Звертає увагу, на позицію Верховного Суду відповідно до якої рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц). В даному випадку позивачка дозволу не отримала, а навіть і отримання дозволу жодним чином не наділяє особу майновими правами щодо бажаної земельної ділянки. А тому, посилання суду першої інстанції на те, що позивачка набула майнове право на земельну ділянку не відповідає вимогам законодавства та практиці Верховного Суду. Крім того, позивачка не зверталася до Мартинівської сільської ради, а ні з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а ні з заявою про затвердження розробленого проекту. Вважає, що адвокатом Волковим П.О. всупереч положенню ч.3 ст.137 ЦПК України до вказаного клопотання не було надано детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, що позбавляє можливості встановити обгрунтованість стягнення правничої допомоги та перевірити співмірність заявленого розміру правничої допомоги з виконаною роботою. А тому, суд не дослідив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений в тому числі акті наданих послуг (правової допомоги), складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову. Отже, суд в оскаржуваній постанові перелічив надані позивачем докази у підтвердження витрат на правничу допомогу та зазначаючи про наявність цих документів в матеріалах справи, не надав оцінки цим документам на предмет їх належності, допустимості та достатності щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зобов"язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення встановленої форми щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована за межами с.Видумка Пулинського району Житомирської області (а.с.13-17 т.1). Натомість наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 року №6-3845/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» передано Мартинівській сільській раді Пулинського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1725,1472 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Мартинівської сільської об`єднаної територіальної громади Пулинського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі (а.с.18 т.1). На підставі вказаного вище наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області 01.10.2018 року зареєструвала за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку площею 41,0762 га з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 (номер запису про право власності 28261552 від 01.10.2018 року). Згідно копії акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало з державної власності, а Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки на території Мартинівської сільської об`єднаної територіальної громади згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 площею 41,0762 га на території Бабичівської сільської ради (а.с.19-22 т.1). Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16.01.2021 року 01.10.2018 року за Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 41,0762 га. з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518, розташованої на території Мартинівської ОТГ (Бабичівська сільська рада) Пулинського району Житомирської області (а.с.124 т.1). Рішенням Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 року №336 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ з метою регулювання земельних відносин щодо спільного використання власниками худоби, членами територіальної громади Мартинівської сільської ради за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності в розрізі сіл Мартинівської сільської ради, в тому числі земельної ділянки площею 41,0762 га, з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 (а.с.125-126 т.1, 29-30 т.2). Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року у справі №806/2299/18 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у даній справі скасовано, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18, встановлено судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18 та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у місячний строк подати звіт про виконання рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. (а.с.39-43 т.1). Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 року у справі№806/2299/18 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18, встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі №806/2299/18 до 15.06.2020 року, накладено на начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області штраф за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року у справі №806/2299/18 (а.с.48-50 т.1). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.05.2020 року №6-5338/14-20-СГ «Про виконання рішення суду» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована за межами села Видумка Пулинського району Житомирської області (а.с.44, 127, 164 т.1). 12.06.2020 року за №9-6-0.62-4462/2-20 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області до Сьомого апеляційного адміністративного суду подано звіт про виконання судового рішення від 18.06.2018 року по справі №806/2299/18 (а.с.165 т.1). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №234775307 від 30.11.2020 року 01.10.2018 року за Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 41,0762 га з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518. Підстава для державної реєстрації - акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 27.09.2018 року, видавник Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Мартинівська сільська рада; наказ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність», серія та номер: 6-3845/14-18-СГ, виданий 27.09.2018 року, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 року №6-3845/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність», винесений, зокрема, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об"єднаних територіальних громад». Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому судом враховано, що відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Згідно з п.а ч.3 ст.22 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам -для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України- Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Основними завданнями Держгеокадастру є, крім іншого, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підп.31 п.3 вищезазначеного Положення). Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно із ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частиною 7 цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. За ч.1 ст.117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Такими суб`єктами відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України та наказу Мінагрополітики від 29 вересня 2016 року №333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» є головні управління Держгеокадастру, а також відповідно до ч.1 ст.12 ЗК України міські, селищні, сільські ради, що представляють об`єднані територіальні громади. Національне законодавство не містить термінів «правомірні очікування» та «законне сподівання». Разом з тим, ці терміни часто застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини. В розумінні Європейського Суду право правомірного очікування та законного сподівання виникає у разі якщо особа, яка набула майнове право, не встигла його реалізувати в зв`язку із ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. Згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права. З матеріалів справи вбачається, що позивачка вжила всіх заходів, передбачених законодавством, щоб отримати у власність спірну земельну ділянку, проте, всупереч її правомірним очікуванням та законним сподіванням земельна ділянка незаконно була передана у комунальну власність органу місцевого самоврядування. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання таким, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області наказ від 27 вересня 2018 року №6-3845/14-18-СГ в частині передачі у комунальну власність Мартинівської сільської ради Пулинського району земельної ділянки з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 в зв`язку з тим, що позивачкою отримано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. В частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Мартинівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим 1825480400:10:000:0518 від 01.10.2018 року, судом зазначено наступне. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127. Згідно п.62 вищевказаного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність також подаються: 1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об`єкта нерухомого майна; 2) акт приймання-передачі такого об`єкта нерухомого майна. Згідно оглянутої в судовому засіданні реєстраційної справи на земельну ділянку з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 в даній справі наявна заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на вищевказану земельну ділянку, подана ОСОБА_4 , яка не підписана заявницею та особою, яка сформувала дану заяву. Крім того, не підписане і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43376128 від 05.10.2018 року та відсутня довіреність на ім"я ОСОБА_4 . Разом з цим, відсутнє рішення Мартинівської сільської ради Пулинського району про прийняття земельної ділянки у комунальну власність, що передбачено п.62 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи наведене, суд дійщов обгрунтованого висновку про необхідність скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Мартинівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим 1825480400:10:000:0518 від 01.10.2018 року. Щодо скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 року №336 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 для створення громадського пасовища суд зазначив наступне. Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21 травня 1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР). Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Положеннями частини 3 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України. Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України. Таким чином, Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області мала право на видачу дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення громадського пасовища. Разом з цим, у пункті 77 постанови Великої палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) зроблено висновок про те, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Таким чином, видача Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ при наявності нескасованого дозволу, виданого ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позбавляє позивачку можливості завершити розпочату нею відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність даної земельної ділянки. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 року №336 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825480400:10:000:0518 для створення громадського пасовища. Щодо апеляційних доводів про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір у даній справі не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, колегія апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Натомість згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника. Під час вирішення питання щодо компетенції суду слід урахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову. ОСОБА_1 пред`явила позов до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про скасування наказу, яким створено перешкоди в отриманні у власність визначеної земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на дану земельну ділянку. Метою звернення позивачки до суду є отримання у власність земельної ділянки, щодо якої вона отримала дозвіл на розроблення проектної документації. А тому, колегія апеляційного суду приходить до висновку про приватно-правовий характер даного спору та розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Підстав для задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі немає. Щодо апеляційних доводів про розподіл судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час(стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення(пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачкою про зверненні до суду сплачено судовий збір за три позовні вимоги майнового характеру загальною сумою 2589 грн. 60 коп., що підтверджено відповідними квитанціями, тому суд обгрунтовано стягнув з відповідачів в на користь позивачки сплачений нею судовий збір. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. На підтвердження факту витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки надано до суду копію договору №7 про надання правової допомоги від 30.01.2020, укладеного між позивачкою та адвокатом Волковим Павлом Олександровичем, за умовами якого останній надає правову допомогу без обмеження прав наданих процесуальним законом. Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку витрат для складання акту приймання-передачі наданої правової допомоги та акту №1 приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги №7 від 30.01.2020 ОСОБА_3 визначив вартість своїх послуг, яка склала 30 000 грн. На підтвердження сплати позивачем коштів до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №29-06-2021/001 від 29.06.2021 на суму 30 000 грн. та квитанцію про отримання готівкових коштів в сумі 30 000 грн. Отже, квитанція про отримання готівкових коштів є належним доказом оплати послуг за надану правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та стягуючи з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області і з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн та витрати, пов`язані з явкою представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Червоноармійського районного суду Житомирської області для участі в судових засіданнях у справі №292/1535/20 в розмірі 1563, 54 грн., суд першої інстанції врахував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, їх вартість, з чим також погоджується колегія суддів. Доводи апелянта про те, що адвокатом Волковим П.О. всупереч положенню ч.3 ст.137 ЦПК України до вказаного клопотання не було надано детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, отримання гонорару у заявленому розміру, зокрема, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, спростовуються матеріалами справи (а. с. 45, 47-48, 49, 50, 51, 52). Аналогічний правовий висновок узгоджений у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19(провадження № 61-10459св20). Суд звертає увагу на те, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи. Щодо витрат, пов`язаних з прибуттям в судове засідання, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Положеннями ч.3 ст.138 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», додатком до якої встановлено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - Постанова № 590). Постановою від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98). Відповідно до п.7 Постанови №98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтверджуючих документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, представник позивачки - адвокат Волков П.О. брав участь в судових засіданнях 18 червня 2021 та 01 липня 2021 року в приміщенні Червоноармійського районного суду Житомирської області. На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з прибуттям в судові засідання 18 червня 2021 та 01 липня 2021 року адвокатом Волковим П. О. надано: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію посвідчення водія та фіскальні чеки від 09 червня 2021 року про придбання пального на суму 1304,50 грн. та від 26.06.2021 року про придбання пального на суму 768,45 грн. Згідно з поданим ОСОБА_3 розрахунком витрат пального на прибуття до Червоноармійського районного суду Житомирської області, зазначеним в заяві від 30.06.2021 року, відстань за маршрутом м.Київ-смт.Пулини-м.Київ складає 371 км, середній показник витрати пального складає 8 л на 100 км, вартість 1л пального згідно з фіскальним чеком від 09 червня 2021 року з урахуванням знижки - 26,99 грн., згідно з фіскальним чеком від 26 червня 2021 року з урахуванням знижки - 27,69 грн. З урахуванням наведених показників витрати на прибуття представника позивачки до Червоноармійського районного суду Житомирської області складають відповідно - 18.06.2021 року - 774,35 грн., 01.07.2021 року - 789,19 грн., а всього 1563,54 грн., які підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку. Отже, з огляду на матеріали справи, відшкодуванню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають витрати на сплату судового збору у розмірі 2589, 60 грн., витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30000 грн. та витрати, пов`язані з явкою представника позивачки ОСОБА_3 до Червоноармійського районного суду Житомирської області для участі в судових засіданнях у розмірі 1563,54 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, правонаступником якої є Пулинська селищна рада Житомирської області, залишити без задоволення. Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 25.08.2022 року.