Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 813/3782/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 813/3782/16 пров. № А/857/8516/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Большакової О.О., Гінди О.М., за участі секретаря судового засідання Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року(суддя -Грень Н.М., м. Львів, повний текст рішення складено 29 квітня 2022 року) у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" про скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Укрсиббанк, в якому просив, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2016 №0038001700, №0037001700 оформлені Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Л/о про зобов`язання сплати щодо ОСОБА_1 податкових грошових зобов`язань на загальну суму 206630,49 грн, як неправомірні. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0038001700, №0037001700 від 18.10.2016 є незаконним, необґрунтованим та підлягають скасуванню, оскільки, базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) щодо декларування доходу у вигляді анульованої банком заборгованості по процентах та штрафних санкціях, нарахованих за несвоєчасну сплату кредиту. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги із посиланням на окремі обставини справи вказує, що про обов`язок сплатити податок від суми прощеного боргу йому роз`яснено не було, відтак він не знав про такий. Покликається на статтю 56 ПК України, вказує що грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Вважає, що правовідносини між сторони даного спору, які виникли внаслідок оформлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не завершилися з моменту складання цих податкових повідомлень-рішень, а тривають до часу узгодження між сторонами вказаної заборгованості, в даному випадку до завершення судового розгляду даної справи, відтак ці правовідносини є триваючими. Враховуючи, що до часу узгодження між контролюючим органом і платником податків суми грошового зобов`язання відбулися зміни в законодавстві, які повністю виключили з обсягу оподатковуваного доходу суми боргу (кредиту) платника податків за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого)кредитором за його самостійним рішенням, вважає що його позовні вимоги підлягали задоволенню з мотивів набрання чинності нормативним актом, який змінює правовідносини та усуває обов`язок сплати податку на прибуток із суми додаткового блага. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 04.04.2006 року між, ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрсибБанк» був укладений Кредитний договір № 198/06Р-231/108, відповідно до якого банк надав позивачу кошти в іноземній валюті в сумі 84000,00 дол. США. Між, позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрсибБанк» 12.03.2008 року був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11311546000, відповідно до якого банк надав позивачу кошти в іноземній валюті в сумі 91000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 459550,00 грн за курсом НБУ на день укладання Договору. Відповідно до п.п. 1.1 вказаного договору банк зобов`язується надати позичальникові, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах визначених у Даному Договорі. На підставі рішення правління АТ «УкрСиббанк» (протокол засідання Правління AT «УкрСиббанк» №10/14 від 28.04.2014 р. додаток 17) 17 червня 2014 року анульовано кредитну заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору №10301771000 (реєстраційний номер в системі обліку банку 10301771001) від 04.04.2006 року , що станом на 17.06.2014 становила 31 586.99 дол. США, що складало 371 086.93 гри. по курсу НБУ (сума анульованого основного боргу становила 31 478,88 доларів США. сума анульованих процентів 108,11 доларів США) та штрафні санкції (пеня ) у сумі 534,95 грн. Крім цього, на підставі рішення правління AT «УкрСиббанк» (протокол засідання Правління AT «УкрСиббанк» №10/14 від 28.04.2014 р., додаток 17) 17 червня 2014 року анульовано кредитну заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредитному договору №11311546000 (реєстраційний номер в системі обліку банку 11311546001) від 12.03.2008 року , що станом на 17.06.2014 становила 49 079,43 дол. США, що складало 576 589,76 грн. по курсу НБУ (сума анульованого основного боргу становила 48 924,10 доларів США, сума анульованих процентів 155,33 доларів США) та штрафні санкції (пеня ) у сумі 24 800,03 грн. Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за 2014 рік. За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки від 30.09.2016р. № 324/13-00/ НОМЕР_1 у якому зафіксовано порушення: - абз.„д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 167.1 от. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 165168,39 грн; - п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.120.1 ст.120, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями не подано декларація про майновий стан і доходи за 2014 р. На підставі висновків акта перевірки від 30.09.2016р. № 324/13-00/ НОМЕР_1 Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення №0038001700 від 18.10.2016 р., яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 206460,49 грн, з яких 165168,39 грн - за основним платежем, та 41292,10 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7) та податкове повідомлення-рішення №0037001700 від 18.10.2016 яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 170,00 грн (а.с.8). Із письмових заперечень відповідача встановлено, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2014 року отримав дохід у вигляді додаткового блага за ознакою « 126», який відповідно до абзацу д" п.164.2 ст.164 ПКУ підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи. Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення контролюючого органу позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік не подано, податок з доходів фізичних осіб не сплачено, чим порушено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164., п. 179.1 ст. 179 ПК України. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесених податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідно до п.п.164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність. Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним, як у грошовій так і не грошовій формах. Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, т їх межами. Згідно з п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного оподатковуваного доходу платника податку включаються також дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Відповідно до п.п.164.1.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. За змістом абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Відтак, сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішення- не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом такого платника податку (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Стосовно покликання апелянта на те, що про обов`язок сплатити податок від суми прощеного боргу йому роз`яснено не було, відтак він не знав про такий, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно Повідомлення про анулювання боргу вих.№31-4-11-04/226 1 «УкрСиббанк» від 17.06.2014 року та вих. №31-4-11-04/227 AT «УкрСиббанк» 17.06.2014 року (а.с. 75-76), ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно до пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та йому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. На вказаних повідомленнях дата отримання 17.06.2014, підпис та відмітка Отримано від ОСОБА_1 . Відтак, апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що йому не було відомо про обов`язок сплатити податок від суми прощеного боргу. Крім, цього апелянт покликається на статтю 56 ПК України, вказує що грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Вважає, що правовідносини між сторони даного спору, які виникли внаслідок оформлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не завершилися з моменту складання цих податкових повідомлень-рішень, а тривають до часу узгодження між сторонами вказаної заборгованості, в даному випадку до завершення судового розгляду даної справи, відтак ці правовідносини є триваючими. Враховуючи що до часу узгодження між контролюючим органом і платником податків суми грошового зобов`язання відбулися зміні в законодавстві, які повністю виключили з обсягу оподатковуваного доходу суми боргу (кредиту) платника податків за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого)кредитором за його самостійним рішенням, вважає що його позовні вимоги підлягали задоволенню з мотивів набрання чинності нормативним актом, який змінює правовідносини та усуває обов`язок сплати податку на прибуток із суми додаткового блага. Апеляційний суд зазначає, що відносини, які виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Зокрема, згідно зі статтею 605 Цивільно кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. В даній справі основоположним виступає доконаний факт прощення боргу, який відбувся у 2014 році. А отже, враховуючи Рішенні Конституційного Суду України № З-рп/2001 від 5 квітня 2001 року (справа про податки), в якому зазначено, що: «...Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. ...» Правовідносини щодо оподаткування в даному випадку є похідними, тобто є наслідком невиконання вимог законодавства стосовно подання декларації та сплати податку після отримання додаткового блага, оскільки мають прив`язку до першопричини факту прощення боргу. Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що пп.165.1.55 п.165.1 статті 165 ПК України слід застосовувати в редакції 13.04.2021 для вирішення даних правовідносин. З огляду на вищезазначене, враховуючи що позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік не подано, податок з доходів фізичних осіб не сплачено, чим порушено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164., п. 179.1 ст. 179 ПК України, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність винесених податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 рокув справі №813/3782/16 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 23 серпня 2022 року