Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/1293/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1293/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (суддя Петренко О.С., м. Кропивницький) у справі № 340/1293/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - встановив: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті ГУ ДПС у Кіровоградській області: - від 16.12.2019 року №0002133303 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 266957,59 грн., в тому числі: за основним платежем - 213566,07 грн., штрафні санкції - 53391,52 грн.; - від 16.12.2019 року №0002123303 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на загальну суму -22246,46 грн. - від 16.12.2019 року №0002113303, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 170 грн. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Рішення суду вмотивоване тим, що відповідач не довів правомірність вказаних податкових повідомлень-рішень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та третя особа оскаржили його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права. Так, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що АТ «Альфа-Банк» у розрахунку за ф. 1 ДФ відобразило суму анульованого (прощеного) боргу в сумі 1186478,19 грн. за ознакою доходу « 126», яка підлягає оподаткуванню, а тому позивач повинен був подати річну декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України та відповідно задекларувати доходи внаслідок анулювання (прощення) суми кредитної заборгованості. Однак позивачем вказаний обов`язок не виконано, внаслідок чого, контролюючим органом на підставі вищезазначених норм було здійснено нарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 213566,07 грн. та з військового збору за 2018 рік на загальну суму 17797,17 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції за не подачу декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у розмірі 170 грн. Однак судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним обставинам. Більше того, судом першої інстанції надано вкрай суперечливе трактування абз. «д» п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, так судом зроблено висновок, що оскільки позивачем не було відображено зазначені доходи у податковій декларації, а самої декларації взагалі не подано, то і сплачувати податок на доходи фізичних осіб позивач не має обов`язку. Такий висновок суду є необґрунтованим та суперечить змісту вказаної статті, оскільки подання декларації та відображення доходів у декларації є обов`язком позивача, а не його правом. Тому не подання декларації про майновий стан і доходи, навпаки додатково свідчить про порушення позивачем податкового законодавства. Внаслідок чого, крім донарахування податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб та військового збору до позивача було застосовано також і штрафні санкції за не подачу декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік. Також судом першої інстанції не враховано надані АТ «Альфа-Банк» до суду пояснення та документи, згідно яких банк повідомив, що до суми прощення суми боргу по кредиту - 1186478,19 грн., включено виключно суму заборгованості за тілом кредиту. Про даний факт банк також повідомив позивача, направивши йому довідку від 30.01.2019 року. Зазначена довідка та докази її направлення містяться в матеріалах справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. Третя особа у своєї апеляційній скарзі зазначає, що 12.12.2018 АТ "Альфа-Банк" відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнив забезпеченою іпотекою основні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.29-31,61). Як на доказ повідомлення позивача про прощення боргу Банком надано до суду Повідомлення від 30.01.2019 з доказами направлення. Крім того, зазначає, що у позовній заяві відсутні посилання на неотримання Позивачем повідомлення пропрощення боргу. Пунктом 11.9 Договору про внесення змін і доповнень № 2 від 09.12.2011 до Кредитного договору № 030/06.08/71-494К від 05.06.2008 визначено, що усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони направлені на адресу позичальника, вказану у реквізитах цього договору. Докази направлення Повідомлення рекомендованим листом на адресу, погоджену сторонами у Кредитному договорі та Договорі іпотеки, містяться у матеріалах справи. Таким чином, АТ "Альфа-Банк" як кредитором належно повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, шляхом направлення Повідомлення від 30.01.2019. Посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019р. по справі №490/3505/17. Разом з тим, частина 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент набуття Кредитором права власності на предмет іпотеки) визначає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Отже, в даному випадку прощення позивачу суми боргу за кредитним договором відбулося не за власним рішенням кредитора, а на виконання прямої вимоги Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 600 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. Згідно із частиною 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент набуття Кредитором права власності на предмет іпотеки) визначає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. З огляду на викладене, у даному випадку позивач не отримував прощення (анулювання) суми боргу банком, оскільки визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. У даній справі фактично Позивач на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (іпотечного застереження) в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості передав належне йому на праві власності майно, яке було предметом іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань перед банком, в результаті чого його кредитні зобов`язання вважаються виконаними, а не прощеними. Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа № 802/1728/16-а. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким виключити з мотивувальної частини рішення слова «Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що банком не виконано обов`язку щодо обов`язкового повідомлення позивача про прощення (анулювання ) основної суми боргу за кредитним договором», а також відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідача та третьої особи. Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначає, що згідно з підпунктом «д» пункту 164.2.17. статті 164 Податкового кодексу у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених дим підпунктом. Крім того, з довідки № 41071-23.1 від 02.05,2019р., яка надана кредитором Позивачу, вбачається, що задоволення вимог за кредитним договором відбулось шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, та жодних повідомлень про прощення боргу дана довідка не містить. В ході перевірки відповідачем проігноровано припис ст. 36 Закону України "Про іпотеку», а саме: після набуття, іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальника, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Оскільки матеріали справи і перевірки підтверджують факт набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, та вказують на виконання боржником основного зобов`язання і визнають недійсними інші вимоги іпотекодержателем. Тобто в результаті задоволення боргу за рахунок предмету іпотеки сума заборгованості боржника дорівнює - 0 (нуль). Зазначає, що на порушення вимог пункту 75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України проведено документальну перевірки без врахування первинних документів та дійсних обставин справи, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень. У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи позивач зазначає, що підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України містить вимогу щодо направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення. Такий рекомендований лист направляється на адресу фактичного проживання боржника або адресу його реєстрації, зазначену у договорі. Тобто тільки в разі направлення АТ «Альфа-Банк» рекомендованого листа з повідомленням про вручення можна говорити про виконання АТ «Альфа- Банк» умов, визначених ст. 164 Податкового кодексу України. З даного пояснення вбачається, що банком проігноровано вимоги Податкового кодексу України і не повідомлялось Позивача про прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитним договором. Посилання Третьої особи на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019р. по справі №490/3505/17 є невірним, оскільки обставини зазначені в справі №490/3505/17 і справі №340/1293/20 не є тотожними, а тому немає правових підстав для застосування правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду від 22.05.20І9р. по справі №490/3505/17. Просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при оподаткування доходу, отриманого платником як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анулюваного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатом якої складено акт №177/11-28-33-03/ НОМЕР_1 від 28.11.2019р. (а.с.16-23). Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем, серед іншого допущено порушення: -пп.49.184.4 п.49.18 ст.49, ст. 179 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого орану; -пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 213566,07 грн. -пп.1.1-1.6 п.16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання по військовому збору за 2018 рік на загальну суму 17797,17 грн. На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: - від 16.12.2019 р. №0002133303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 266 957,59 грн., в тому числі: за основним платежем - 213566,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53391,52 грн. (а.с.24); - від 16.12.2019 р. №0002123303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий податок » на загальну суму 22 246,46 грн., в тому числі: за основним платежем - 17797,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4449,29 грн.(а.с.25). - від 16.12.2019 р. №0002113303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок з доходів » на загальну суму 170 грн. (а.с.26). Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що позивачем протягом перевіряємого періоду отримано дохід, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. На запит ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.07.2019 р. №13525/10/11-28-52-08 АТ "Альфа Банк" повідомило, що сума анулювання основної суми кредитної заборгованості позивача становить 1186478,19 грн. Сума нарахованого доходу позивача включена в звітний розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку (ф. 1-ДФ) за 4 квартал 2018 рік (а.с.83). При цьому, зі змісту листа АТ "Альфа-Банк" вих. №90513-11-б/з від 02.10.2019р., вбачається, що анульована банком сума заборгованості позивача, включає в себе лише суму заборгованості по Кредиту (без процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені)). При цьому таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (а.с.83). З урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України обов`язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності всіх чотирьох умов, а саме: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу, укладення відповідного договору; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації. Судом встановлено, що позивач декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу за 2018 рік не подавав. Оскільки позивачем не було відображено зазначені доходи у податковій декларації, а самої декларації взагалі не подано, то і сплачувати податок на доходи фізичних осіб позивач не має обов`язку. Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що банком не виконано обов`язку щодо обов`язкового повідомлення позивача про прощення (анулювання ) основної суми боргу за кредитним договором. Натомість, АТ "Альфа-Банк" було надано позивачу довідку №41071-23.1 від 02.05.2015 року про погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки, що свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором №030/06.08/71-494К від 05.06.2008 року складає 0 гривень, що в свою чергу свідчить не про анулювання (прощення) боргу, а про погашення його позивачем. У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що отримана податковим органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було. Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку ст. 77 КАС України, тому вони підлягають скасуванню. Колегія суддів в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, та з огляду на доводи апеляційних скарг, зазначає наступне. В силу абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Таким чином, умовою виникнення обов`язку платника податків для відображення анульованого (прощеного) боргу в річній декларації про майновий стан та самостійної сплати податку є наявність додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, щодо якої боржника повідомлено належним, тобто передбаченим законом способом, зокрема рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а суму анульованого (прощеного) боргу включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду. Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не надано доказів того, що позивача було повідомлено про анулювання (прощення) боргу у спосіб, встановлений податковим законодавством. Щодо посилань третьої особи на умови Кредитного договору, за якими достатнім є надсилання рекомендованого повідомлення за відомою адресою, а також на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019р. по справі №490/3505/17, колегія суддів зазначає, що це стосується лише листування між сторонами договору з приводу виконання його умов. У випадку, що розглядається наразі, мова йде про виконання вимог ст. 164 Податкового кодексу України, які не можуть бути змінені за згодою сторін, в тому числі й умовами кредитного договору. Отже, така вимога Податкового кодексу є невиконаною, а тому у позивача не виникло обов`язку щодо декларування доходу та сплати податку. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що оскільки позивачем не було відображено зазначені доходи у податковій декларації, а самої декларації взагалі не подано, то і сплачувати податок на доходи фізичних осіб позивач не має обов`язку. Такий висновок суду є необґрунтованим та суперечить змісту вказаної статті, оскільки подання декларації та відображення доходів у декларації є обов`язком позивача, а не його правом. Тому не подання декларації про майновий стан і доходи, навпаки додатково свідчить про порушення позивачем податкового законодавства. Колегія суддів вважає необхідним виключити такий висновок суду з мотивувальної частини рішення. Колегія суддів також вважає слушною позицію позивача щодо відсутності прощеного (анульованого) боргу, оскільки третя особа набула права власності на предмет іпотеки як іпотекодержатель відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», про що свідчить довідка АТ «Альфа-Банк» № 09400 від 30.01.2019 року (а.с. 86) та інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.29), а тому зазначена сума боргу є погашеною, а не прощеною. Так, згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на час переходу права власності на предмет іпотеки до банку - 12.12.2018 року, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. АТ "Альфа-Банк" було надано позивачу довідку №41071-23.1 від 02.05.2015 року про погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки, що свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором №030/06.08/71-494К від 05.06.2008 року складає 0 гривень, що в свою чергу свідчить не про анулювання (прощення) боргу, а про погашення його позивачем (а.с. 32). Такі доводи були викладені позивачем у листі на адресу відповідача від 21.06.2019 року (а.с. 29), проте, однак під час проведення позапланової документальної перевірки відповідачем не надано оцінки цим доводам, а крім того, як вірно вказує в своєму рішенні суд першої інстанції, отримана податковим органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було, що є порушенням п.п 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПКУ, яким передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими в частині помилкових тверджень суду першої інстанції про відсутність обов`язку платника податків сплачувати податок у випадку неподання податкової декларації, а тому необхідно, частково задовольнивши апеляційну скаргу, виключити їх з мотивувальної частини рішення суду. Щодо інших доводів апеляційних скарг відповідача та третьої особи, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому скарги задоволенню не підлягають. Згідно ч. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права, яке виявилась у неправильному тлумаченні закону, а саме абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Керуючись ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - Постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 340/1293/20 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення речення: «Оскільки позивачем не було відображено зазначені доходи у податковій декларації, а самої декларації взагалі не подано, то і сплачувати податок на доходи фізичних осіб позивач не має обов`язку». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складений 26.04.2021 року. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко