Постанова 4851 № 818/1339/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 р.Справа № 818/1339/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 12.10.20 по справі № 818/1339/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0009791304/42982 та №0009781304/42981. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.03.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0009781304/42981 на суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 91912,02 грн. податкового зобов`язання та 22977,99 грн. штрафних санкцій. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 993,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області. Головне управління ДПС у Сумській області , не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову, вважає, що судом при його прийнятті були не повністю з`ясовані обставини справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції обгрунтовуючи своє рішення зазначає, що під додатковим благом законодавець розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо. В даному випадку Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що судом було порушено норми п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, які діяли на час спірних правовідносин. Просить суд апеляцыйноъ ынстанцыъ скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду 30.09.2020 по справі № 818/1339/16 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову , подав апеляційну скаргу , вважає , що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права . Вказує , що відповідач у своєму відзиві на адміністративний позов лише зазначив, що ОСОБА_1 не подав декларацію про майновий стан і доходи, та не обґрунтовує своїх висновків щодо порушення ОСОБА_1 пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення № 0009791304/42982 від 19.09.2016 р. Суд першої інстанції не визнав загальновідомими факти анексії півострову Крим та порушення майнових прав громадян України на території Автономної Республіки Крим, та для доведення наявності у Позивача права власності на нерухоме майно обмежився лише витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого на час розгляду справи Позивач є власником житлового будинку, придбаного за кошти, отримані за кредитним договором, укладеним 22.10.2007 з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 221-222), при цьому, вказаний висновок є недопустимим доказом в розумінні частини 1 статті 74 КАС України . Посилається на практику ЄСПЛ, правову позицію , висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року по справі № 368/54/17 щодо застосування принципу правової визначеності під час застосування законів та позицію Верховного суду щодо можливості віднесення додаткового блага до доходу лише у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку, та той факт, що обидві події - прощення частини іпотечного кредиту позивачу та втрата ним права власності на нерухоме майно, придбане за кредитні кошти, відбулися саме як наслідок анексії півострову Крим, у позивача, в зв`язку з прощенням частин суми кредиту, не відбулося приросту показників фінансового та/або майнового стану та не виникло додаткового блага. Просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009791304/42982 від 19.09.2016 р. та в частині часткової відмови в задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009781304/42981 від 19.09.2016 р. і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягабть задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 28.11.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором від 22.10.2007 року. Згідно умов договору сторони визнають, що розмір непогашеної заборгованості за кредитним договором становить 250 639,79 доларів США, що становить еквівалент 3 751 296,92 грн., в тому числі 3 210 638,25 - основна сума боргу, 112 888,03 грн. - проценти, нараховані за користування кредитом, 427 770,64 грн. - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості. Сторони домовились, що з дати укладення договору боргові зобов`язання позичальника за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов`язань, а кредитний договір вважається розірваним (пункти 1,2 Договору). Відповідно до п. 5 Договору від 28.11.2014 з його підписанням позичальник вважається повідомленим відповідно до п.п. 164.2.14 "д"п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулюваня боргових зобов`язань та про те, що сума анульованих (прощених) зобов`язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов`язання було анульовано. При цьому на позичальника покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованих (прощених) боргових зобов`язань та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованих (прощених) боргових зобов`язань у річній податковій декларації (а.с. 20-25). 25.05.2016 на запит відповідача акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" повідомлено про нарахування за 4 квартал 2014 року доходу ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором (а.с. 26). 07.07.2016 ДПІ у м. Сумах направлено ОСОБА_1 лист про необхідність подати документальні підтвердження по отриманню у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (а.с. 27). 25.08.2016 у зв`язку з неотриманням інформації на запит та неподанням відповідачем декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік ДПІ в м. Сумах була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2014 рік. За результатами перевірки складено акт № 2513/18-19-13-04-09/ НОМЕР_1 (а.с. 8-12). На підставі акту перевірки 19.09.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009791304/42982, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн., № 0009781304/42981, яким збільшено суму зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 637 476,88 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 159 369,22 грн. (а.с. 13,14). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що складовими суми прощеного (анульованого) боргу є основної суми кредиту ("тіло боргу") та відсотки, а тому додатковим благом є лише основна сума кредиту, яке підлягає оподаткуванню та включенню у податкову декларацію. Разом з тим податковим органом протиправно здійснено розрахунок на всю суму прощеного боргу (основна сума боргу та нараховані відсотки), а отже невірно визначено базу оподаткування в цій частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного. У відповідності до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до визначення, наданого у пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України. Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. На час існування спірних правовідносин, випадком, прямо передбаченим нормами розділу IV цього Податкового кодексу України, який призводить до оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є серед іншого, випадок отримання платником податків додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п.164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України. Так, відповіднодо до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час укладення договору про припинення зобов`язань до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Відсутність в підп. "д" підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015. Водночас відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Разом із тим, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. При цьому, суми процентів або пені, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів або пені, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Зазначене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо. Кредитор у разі надання платнику податку доходу у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу повинен відобразити інформацію щодо суми доходу у податковій звітності за підсумками звітного періоду, в якому було нараховано такий дохід, а платник податку зобов`язаний відобразити вказаний дохід у річній податковій декларації та самостійно сплатити зазначену в ній суму податкового зобов`язання. Враховуючи, що нормами податкового законодавства прямо передбачено випадок, коли до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку у вигляді анульованого (прощеного) боргу як додаткове благо, у платника податків - ОСОБА_1 згідно з п.176.1 ст. 176, п.п. 167.1, 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, виникає обов`язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб. Укладаючи договір про припинення зобов`язань, ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність подати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та сплатити податок на доходи фізичних осіб за вказаний період. Колегія суддів зазначає , що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Отже, сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 статті 167 і пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту. При цьому, анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за штрафними санкціями та пенею не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. У зв`язку з цим , суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо застосування до спірних правовідносин вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у системному зв`язку з абзацом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 і підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, та правомірно дійшов висновку, що борг у вигляді штрафних санкцій та пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. При цьому, сума прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Судовим розглядом встановлено, що анульована (прощена) банком сума заборгованості позивача в еквіваленті 3751296,92 грн складалася із основної суми боргу (тіла кредиту) - 3210638,25 грн, відсотків, нарахованих за користування кредитом 112888,03 грн. та пені 427770,64грн , що підтверджується договором про принення зобовязань та листом акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль". За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що анульована (прощена) банком позивачу сума процентів за користування кредитом та сума пені не є його доходом, одержаним як додаткове благо у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу, тому не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку. Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо необхідності застосування п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в редакції на час анулювання боргу не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки відсутність у зазначеній нормі Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, усунута шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015. При цьому, це уточнення не змінило правового регулювання, а конкретизувало дійсний зміст наведеної норми. При вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення), якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. З огляду на це визначення природи боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції, пеня), прощеного банком, є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.11.2019 по справі № 826/6780/16, від 29.01.2020 по справі № 808/1087/16, від 23.09.2020 по справі № 820/19262/14. Таким чином, сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб повинна бути нарахована ОСОБА_1 , виходячи виключно із суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту - 3210638,25 грн., що безпідтавно не було зроблено податковим органом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0009781304/42981 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 91912,02 грн. податкового зобов`язання та 22977,99 грн. штрафних санкцій. Колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо розповсюдження на спірні правовідносини вимог п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Так, відповідно до абзацу 2 вказаної норми дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Враховуючи, що договір про припинення зобов`язань укладений позивачем з банком у 2014 році, до спірних правовідносин дія п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України не застосовується. Крім того, обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб виник у позивача з моменту укладення договору про прощення заборгованості (28.11.2014). Вищевказана норма була внесена до Податкового кодексу Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" № 321-VIII від 09.04.2015 та діє з 07.05.2015. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що у нього, у зв`язку із прощенням частин суми іпотечнного кредиту не відбулося приросту показників фінансового та/або майнового стану, оскільки кредит був отриманий на території Автономної Республіки Крим, та витрачений на придбання житла на території Автономної Республіки Крим, яке на момент прощення позивачу частини суми іпотечнного кредиту було втрачене в зв`язку з анексією півострову Крим є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на час розгляду справи є власником житлового будинку, придбаного за кошти, отримані за кредитним договором, укладеним 22.10.2007 з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 221-222). За правилами пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до п.п.49.1 ст. 49 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Пунктом 179.1 статті 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно п.179.7 цієї статті, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Таким чином, відповідно до положень ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, тобто є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Отже, з урахуванням викладеного вище, суд вірно зазначив, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №802/1108/17-а, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Доводи позивача щодо відсутності об`єкта оподаткування у зв`язку з тим, що у нього внаслідок указаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі, виходячи з наведеного вище, є безпідставними. Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством України не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют, при укладанні договорів про кредитування саме в доларах США, тим самим беручи на себе зобов`язання повернути кредитні кошти в цій валюті, позивач був обізнаний, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним і зміна цього курсу, можливо, відбудеться, а тому повинен був передбачити і врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 цього Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2018 по справі №809/1578/17, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи. Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України в редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення - рішення, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Враховуючи те , що у 2014 році позивач отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, тому на підставі п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України у 2015 році у нього виник обов`язок подати до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи, вказавши в ній суму доходу, нарахованого на його користь у вигляді прощених боргових зобов`язань та суми податку на цей дохід. Як свідчить копія договору про припинення зобов`язань, укладаючи такий договір, ОСОБА_1 був повідомлений про виникнення такого обов`язку, проте всупереч вимог законодавства декларацію не подав. У зв`язку з цим податковим органом було застосовано штрафні санкції за неподання декларації. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що строк для застосування штрафних санкцій та притягнення його до відповідальності минув з посиланням на вимоги ст. 38, ст. 160-1 КУпАП , є безпідставними , оскільки ці норми не регулюють спірних правовідносин. Податкове повідомлення - рішення прийняте та штраф за неподання декларації нарахований на підставі Податкового кодексу України. Тобто, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0009791304/42982, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн. відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що позовні вимоги про скасування такого податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія судів зазначає, що доводи апеляційних скарг є ідентичними тим, які були висловлені у позові та відзиві на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційних скаргах наведено не було. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі № 818/1339/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 12.04.2020 року