Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1234/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1234/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019; - зобов`язати Державної казначейської служби України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019, а саме: списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на кисть ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 664 242 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019. Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області Говорун К.О., від 27.09.2019, а саме: списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на кисть ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 664 242 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, які не повністю встановлені судом першої інстанції. Також вказано, що до Казначейства надійшли чотири різні постанови слідчого з різними сумами стягнення, а в оскаржуваному рішенні не зроблено висновків щодо правильності оформлення згаданих постанов. Справа розглянута в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. 27 березня 2009 року ОСОБА_1 була затримана. 03 липня 2009 року ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 09 грудня 2010 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року змінено. Виключено з обвинувачення епізод щодо викрадення у ОСОБА_2 у період із квітня по липень 2008 року 310 000 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1 501 981 грн, а також таку кваліфікуючу ознаку як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно. Застосовано ст. 69 КК України та пом`якшено призначене ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено у справі судовий розгляд. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2017 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, повернуто керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області для організації додаткового розслідування, виключивши з обвинувачення епізод щодо викрадення у ОСОБА_2 у період з квітня по липень 2008 року 310 000 доларів США, що на час вчинення злочину становило 1501981 грн, а також кваліфікуючої ознаки таємного викрадення чужого майна як вчинення його повторно. Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 06 вересня 2018 року кримінальне провадження № 42017111200000741 від 09 листопада 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. Постановою старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 23.10.2018 стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в загальному розмірі 10553039,40 грн. 26.10.2018 позивач в порядку, передбаченому п. 13 Положенням про застосування закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 звернулась до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області з постановою від 23.10.2018. Листом від 19.11.2018 № 13-04/2122-6491 Головне управління державної казначейської служби України в Київській області повернуло ОСОБА_1 вищезазначену постанову без виконання , у зв`язку з тим, що не відповідача п. 12 Положення № 6/5/3/41 від 04.03.1996. 04 грудня 2018 року позивач повторно звернувся з заявою до Головного управління Казначейства та доданою до неї постановою старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 23.10.2018 про відшкодування шкоди. Листом від 14.12.2018 № 13-04/165 Головне управління державної казначейської служби України в Київській області повернуло ОСОБА_1 вищезазначену постанову без виконання , з тих підстав, що уданій постанові були відсутні відомості щодо підстав закриття кримінальної справи або винесення виправдального вироку та не містить в собі посилання на документи відповідно до яких проведено розрахунок завданої матеріальної шкоди. Після додаткового виправлення постанови та приведення її до вимог п. 12 Положення № 6/5/3/41 від 04.03.1996, позивач втретє 29.01.2019 року звернулась до відповідача з постановою Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління поліції Київської області віж 10.01.2019 року № б/н про відшкодування шкоди, яка визначала в собі стягнення з Казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в розмірі 6693973,27 грн. Листом від 20.02.2019 № 13-11/935 відповідачем повернута без виконання. В подальшому, Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 9 664 242 грн 00 коп. Листом від 22.10.2019 № 5-11-11/18047 Державна казначейська служба України повернула постанову старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 без виконання. Не погоджуючись з бездіяльністю Державної казначейської служби України, якою порушено право позивачки на отримання відшкодування за шкоду, завдану незаконними діями правоохоронних органів, позивачка звернулася до cуду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 9 664 242 грн, проте вказана постанова, яка є чинною, не виконана, що свідчить про правомірність позовних вимог. Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону). Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Порядок застосування Закону № 266/94-ВР визначає Положення про застосування закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 (далі - Положення № 6/5/3/41). Пунктом 4 Положення № 6/5/3/41 передбачено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 845), у пункті 2 якого зазначено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Згідно з п. 35 Порядку № 845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення. Відповідно до п.п. 38-39 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 9 664 242,00 грн. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що згадана постанова СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року є чинною, не скасована в судовому порядку, що не спростовано Державною казначейською службою України під час апеляційного розгляду справи. Апелянт мотивуючи свої вимоги вказав на недоліки постанови СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 27 вересня 2019 року та наявність інших (раніше поданих) постанов про стягнення сум відшкодування на користь ОСОБА_1 . Оцінюючи зазначені аргументи, колегія суддів посилається на те, що Державна казначейська служба України в межах спірних правовідносин є суб`єктом владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, та не уповноважена оцінювати наявність підстав для проведення відповідного списання, з урахуванням подання чинної постанови, яка підлягає виконанню. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач, отримавши постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області від 27.09.2019 про стягнення коштів та пред`явивши це рішення до органу казначейської служби, мав "законні сподівання" на його безперешкодне та швидке виконання, проте відповідач не вжив відповідних дій на виконання покладених функцій, що свідчить про обґрунтованість тверджень ОСОБА_1 щодо протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України в межах спірних правовідносин. За вказаних обставин, враховуючи тривале не виконання згаданої постанови суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Державну казначейську службу України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О., від 27.07.2019, списавши на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно того, що в оскаржуваному рішенні не зроблено висновків щодо правильності оформлення згаданої постанови, оскільки апелянтом не вказано на істотні недоліки такої, які б об`єктивно позбавили Казначейство можливості виконати дану постанову у встановленому порядку. Відтак, зазначені аргументи жодним чином не доводять правомірність дій Державної казначейської служби України в межах спірних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України є обґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги Державної казначейської служби України - відсутні. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко