LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд480/10959/21

від 16.08.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2022 р. Справа № 480/10959/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, по справі № 480/10959/21 за позовом Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції треті особи Державний концерн "Укроборонпром" , Шосткинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Зірка» (надалі позивач, КП «ШКЗ «Зірка») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі відповідач, УЗПВР у Сумській області), треті особи: Державний концерн "Укроборонпром" (далі ДК «Укроборонпром»), Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі Шосткинський ВДВС), в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.01.2021, прийняту за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 57332519. - зобов`язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винести постанову про зобов`язання начальника Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) скасувати постанову від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка". В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність постанови від 30.10.2018 у ВП № 57328556, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника без уточнення щодо предмета обтяження або непоширення арешту на окремі види (категорії) майна підприємства, а також без опису наявного у КП «ШКЗ «Зірка» майна, що суперечить абзацу 2 частини 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі- Закон № 1404-VIII), за змістом якого арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису, який в силу частини 5 цієї статті здійснюється безпосередньо самим виконавцем, а не будь-якою іншою особою. Також наголосив на неможливості обтяження арештом майна, закріпленого за КП «ШКЗ «Зірка», оскільки таке майно є державною власністю і належить позивачу на праві оперативного управління. Посилаючись на приписи частини 3 статті 59, абзаців 2, 3 частини 3 статті 74 Закону № 1404-VIII, абзацу 10 пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція), вважає, що постанова в.о. начальника Управління від 19.01.2021 про законність зведеного виконавчого провадження № 57332519 є протиправною, а тому арешт майна підлягає зняттю начальником відділу. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року по справі № 480/10959/21 у задоволенні адміністративного позову Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), треті особи: Державний концерн "Укроборонпром", Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року по справі № 480/10959/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована незгодою позивача з висновком суду першої інстанції про правомірність постанови в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021, прийнятої за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 5733251. З огляду на відмінність предмету, сторін та підстав позову у справі № 480/882/19, вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі № 480/882/19, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2019, про відмову у задоволенні позовних вимог КП «ШКЗ «Зірка» в частині визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна від 30.10.2018 у ВП № 57328556, не є застосовним у цій справі. На переконання апелянта, факт прийняття спірної постанови на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 9852/20.4.1/-20 від 29.12.2020, а не за скаргою КП «ШКЗ «Зірка», не позбавляє права позивача на її оскарження в судовому порядку та жодним чином не нівелює той факт, що начальником управління визнано законним виконавче провадження № 57328556, незважаючи на порушення державним виконавцем встановленого законом порядку накладення арешту на майно боржника. Щодо тверджень суду першої інстанції про ненадання доказів того, що оскаржувана постанова порушує права, свободи та законні інтереси позивача, наголосив, що арешт всього майна, який накладено з порушенням порядку, встановленого законодавством, позбавляє позивача здійснювати господарську діяльність, чим створює додаткове навантаження під час виникнення нових фінансових зобов`язань. Посилаючись на недання судом першої інстанції жодної оцінки аргументам позивача щодо протиправності накладення арешту на майно позивача, яке належить КП «ШКЗ «Зірка» на праві оперативного управління, без проведення опису наявного майна, стверджує про порушення судом норм процесуального права, а саме статті 242 КАС України. У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 по справі № 480/10959/21 без змін. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, зазначив, що на примусовому виконанні в Шосткинському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження №57332519 від 02.10.2018 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з КП «ШКЗ «Зірка» на користь групи стягувачів. На виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 9852/20.4.1/-20 від 29.12.2020, щодо розгляду заяви голови Державної казначейської служби України Слюз Т.Я. про кримінальне правопорушення від 03.11.2020 № 5-06- 06/1949, відповідачем проведено перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 57332519 з виконання виконавчих документів про стягнення коштів з позивача, за наслідками якої дії державних виконавців Шосткинського ВДВС щодо виконання зведеного виконавчого провадження АСВП № 57332519 визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства. Цитуючи норми Закону № 1404-VIII, вказав, що накладення арешту на майно (кошти) боржника є не тільки правом, а й обов`язком державного виконавця. В свою чергу законність накладення арешту на майно позивача на підставі постанови Шосткинського ВДВС від 30.10.2018 №57328556 про арешт майна підтверджено не тільки постановою відповідача, а й рішеннями судів, які набрали законної сили, а тому вимога позивача зобов`язати відповідача винести постанову, на виконання якої Шосткинський ВДВС повинен скасувати законну постанову про накладення арешту від 30.10.2018 ВП № 57328556, суперечить завданням адміністративного судочинства. Крім того, законодавством не передбачено можливості складення такої постанови. Наполягає, що постанова відповідача від 19.01.2021, якою підтверджено законність дій державних виконавців у межах ВП № 57332519, винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування. Вважає твердження позивача про порушення судом першої інстанції положень статі 242 КАС України безпідставними, оскільки позовні вимоги, які стосуються оскарження постанови від 30.10.2018 у ВП № 57328556, якою накладено арешт на майно позивача, не можуть бути повторно розглянуті, оскільки вказаній постанові вже надано правову оцінку судом першої та апеляційної інстанцій у справах № 480/1658/21 та № 480/882/19, а строк на повторне оскарження зазначеної постанови не поновлюється. Треті особи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 9852/20.4.1/-20 від 29.12.2020 відповідача повідомлено, що на розгляді в департаменті знаходиться заява голови Державної казначейської служби України Слюз Т.Я. про кримінальне правопорушення від 03.11.2020 № 5-06-06/19491, а тому УЗПВР у Сумській області доручено провести перевірку матеріалів зведеного виконавчого провадження № 57332519 про стягнення з Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" коштів, яке перебуває на виконанні у Шосткинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), щодо законності вчинення виконавчих дій (а.с. 73). На виконання вищенаведеного доручення в.о. заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову від 19.01.2021 № 153/03-07/2020 про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519, якою дії державних виконавців Шосткинського ВДВС щодо виконання зведеного виконавчого провадження АСВП № 57332519 з виконання виконавчих документів про стягнення коштів з КП «ШКЗ «Зірка» на користь групи стягувачів визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства (а.с. 74). Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості з огляду на відсутність доказів того, що оскаржувана постанова, яка прийнята за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 57332519, порушує права, свободи або законні інтереси позивача. Також суд першої інстанції послався на те, що законність постанови про арешт майна позивача від 30.10.2018 у виконавчому провадженні № 57332519, з якою фактично і не погоджується апелянт, підтверджена рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 №480/882/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу приписів частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з пунктами 1 та 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Заходами примусового виконання рішень, згідно статті 10 Закону № 1404-VIII, є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. За приписами частини 1 статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Частиною 6 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до норм статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частини 1 статті 56 Закону № 1404-VIII). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII). На виконання положень чсстини 3 статті 59 Закону № 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (ч.4 ст. 59 Закону № 1404-VIII). У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частини 5 статті 59 Закону № 1404-VIII). Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що арешт майна (коштів) є одним із заходів державного виконавця, що спрямований на повне, фактичне виконання рішення відповідно до виконавчого документа. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Шосткинському ВДВС перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 57332519 по стягненню з КП ШКЗ «Зірка» коштів. 30 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Шосткинського ВДВС було винесено постанову про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні ВП №57328556, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно КП ШКЗ "Зірка" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальному розмірі 62739533,59 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 № 480/882/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019, відмовлено КП ШКЗ "Зірка", в задоволенні позовних вимог до Шосткинського ВДВС про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт рухомого і нерухомого майна боржника КП ШКЗ "Зірка" у виконавчому провадженні від 30.10.2018 №57328556. Державний концерн «Укроборонпром» звернувся до Міністерства юстиції України з листом від 20.08.2021 № UOP 2.2-7442, в якому просив провести перевірку законності зведеного виконавчого провадження №57328556, що перебуває на виконанні у Шосткинському ВДВС щодо дотримання державним виконавцем визначеного законодавством порядку накладення арешту на рухоме та нерухоме майно КП ШКЗ «Зірка». У відповідь на вказане звернення Міністерство юстиції України листом № 82556/85192-11-21/20.4.1 від 21.09.2021 повідомило ДК «Укроборонпром» зокрема про те, що в.о. начальника УЗПВР у Сумській області Рудь М.Л. у відповідності до статті 74 Закону № 1404-VIII проведено перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 57332519, за результатами якої постановою від 19.01.2021 дії державних виконавців Шосткинського ВДВС визнано такими, що не суперечать вимогам чинного закондавства. Колегія суддів звертає увагу, що позивач, зазначаючи про протиправність постанови в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021, фактично не згоден з діями виконавців щодо накладення арешту на майно КП ШКЗ "Зірка", та стверджує про незаконність арешту майна, накладеного постановою старшого державного виконавця Шосткинського ВДВС у зведеному виконавчому провадженні ВП № 57328556. Відповідно до статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби). Нормами розділу ХІІ Інструкції врегульовано порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження, абзац 6 пункту 1 якого передбачає, що перевірити законність виконавчого провадження має право начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані. Положеннями пункту 2 зазначеного розділу визначено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що скасувати постанову про арешт майна у процедурі адміністративного оскарження є правом органів державної виконавчої служби вищого рівня. При цьому, у випадку незадоволення скарги таке рішення (постанова) не створює для учасника виконавчого провадження будь-яких нових обов`язків, тобто не призводить до порушення прав останнього. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами пункту 8 частини 2 статті 3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимо/гам справедливості. Вказаний принцип закріплений в частині 1 статті 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021, прийнята за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 57332519, винесена відповідачем на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 9852/2.4.1/-20 від 29.12.2020, а не за результатами розгляду скарги позивача. При цьому, позивачем у заявах по суті справи не наведено жодного аргументу щодо порушення відповідачем процедури перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 57332519 та чим саме оскаржувана постанова порушує права КЗ ШКЗ "Зірка". Отже, оскаржувана постанова в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021, сама по собі не є юридично значимою для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення позивача можливості реалізувати належне право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак оскаржувана постанова безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, що зумовлює відмову у задоволенні позову. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 червня 2019 року у справі №826/7257/16, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Натомість, рішенням що безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси позивача в межах спірних правовідносин є постанова від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КЗ ШКЗ "Зірка", яка вже була предметом оскарження позивачем до суду в межах розгляду справи № 480/882/19 та якій була надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Так, як вбачається з матеріалів справи, правовим обґрунтуванням позовних вимог про скасування постанови про арешт майна, заявлених в межах розгляду справи № 480/882/19, слугувало те, що майно підприємства є державною власністю, що унеможливлює накладення арешту на майно підприємства органами Державної виконавчої служби без погодження з Державним концерном Укроборонпрому, а також невчинення державним виконавцем дій щодо звернення до Державного концерну Укроборонпрому за дозволом на опис та арешт майна та його реалізацію. В якості мотивувань для задоволення позову у цій справі та наявності підстав для скасування постанови від 19.01.2021, прийнятої за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 57332519, позивачем зазначено також неможливість накладення арешту на майно позивача через перебування майна у державній власності та закріплення його за боржником на праві оперативного управління та накладення арешту без опису майна, що є підтвердженням заявлення цього позову саме з метою скасування постанови від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КЗ ШКЗ "Зірка". Доводи ж апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин в межах справи № 480/882/19, що свідчить про намагання позивача повторно ініціювати спір про скасування постанови про накладення арешту майна, що є порушенням правил адміністративного судочинства України. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 по справі № 480/10959/21 є законним та обґрунтованим, отже підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241 ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 по справі № 480/10959/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»