Постанова 4857 № 500/632/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/632/20 пров. № А/857/5308/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 500/632/20 (ухвалене в порядку спрощеного письмового провадження судом в м. Тернопіль у складі головуючого судді Мартиць О.І., дата складення повного тексту рішення - 15.04.2020року) за адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни про визнання протиправною та скасування постанови, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 26.03.2019року на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у новій редакції до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 18.08.2020року ВП №61029918. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 500/632/20 позов Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у розмірі 18892,00 грн. від 18.02.2020, винесену в межах виконавчого провадження №61029918. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прийняті головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. постанови у виконавчому провадженні №61029918 відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження". Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення з підстав викладених судом першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/2165/19, яке набрало законної сили 16.12.2019, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області за межами населеного пункту. 02.12.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області Задворняку А.В. направлено лист №31-19-0.5-7550/2-19 "Щодо виконання рішення суду" з проханням подати до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області заяву та землевпорядну документацію, оскільки не подання зазначених документів унеможливить виконання рішення суду. 16.01.2020 представником ОСОБА_1 - адвокатом Білем Р.С. подано заяву від 10.01.2020 разом з оригіналом документації із землеустрою та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яку зареєстровано за №3-395/0/16-20. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.01.2020 та наданої землевпорядної документації на виконання рішення суду від 12.11.2019 у справі №500/2165/19 наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29.01.2020 №19-686/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області і надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6122680700:01:001:0603) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - рілля) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. Як видно із матеріалів виконавчого провадження долученого до відзиву, 16.01.2020 ОСОБА_1 начальнику відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області Мулику П.І. подав заяву про прийняття до виконання виконавчого листа №500/2165/19 від 12.11.2019 виданого Тернопільським окружним адміністративним судом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. 21.01.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №500/2165/19, виданого 13.01.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області за межами населеного пункту вказано стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 18892,00 грн. Листом від 21.01.2020 №1975/03.3-32 вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження. 30.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області направлено лист №29-19-0.5-657/2-20 "Щодо розгляду постанови про відкриття виконавчого провадження" головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лесьній Н.В. про виконання рішення суду з доданими документами. 18.02.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, де пунктом 3 визначено постанову про стягнення виконавчого збору від 18.02.2020 вивести в окреме провадження. 18.02.2020 винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. з боржника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Не погоджуючись з такою постановою позивач звернувся до суду. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закриття виконавчого провадження ВП №61029918 від 18.02.2020 щодо виконання виконавчого листа №500/2165/19 від 13.01.2020 винесена на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону №1404-VIII з врахуванням того, що 06.02.2020 на адресу відділу надійшло повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №29-19-0.5-657/2-20 від 30.01.2020 про виконання рішення суду шляхом прийняття наказу №19-686/14-20-СГ від 29.01.2020 року. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що боржником в добровільному порядку виконано рішення суду в повному обсязі згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29.01.2020 №19-686/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення". При цьому суд зазначив, що до відкриття виконавчого провадження - винесення 21.01.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №500/2165/19 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області вчинялися інші дії, зокрема 02.12.2019 ОСОБА_1 направлявся лист №31-19-0.5-7550/2-19 "Щодо виконання рішення суду" з проханням подати до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області заяву та землевпорядну документацію, оскільки не подання зазначених документів унеможливить виконання рішення суду. На вказаних підставах, суд дійшов висновку, що винесена 18.02.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. постанова про стягнення виконавчого збору з боржника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у розмірі 18892,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII). Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, Верховним судом викладено правову позицію відповідно до якої виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Стосовно ж фактичної оцінки спірних правовідносин, то відповідно до ч.3 ст.287 КАС України України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Натомість як слідує з матеріалів справи даний позов завлено не до органу державної виконавчої служби, як того вимагає ч.3 ст.287 КАС, а до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни. Частиною 3 та 4 ст. 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено. Суд першої інстанції наведених обставин не врахував і всупереч вимогам статті 48 КУпАП не залучив до розгляду справи належного відповідача - орган державної виконавчої служби у якому проходить службу головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Підсумовуючи наведені положення законодавства головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьна Наталія Віталіївна є неналежним відповідачем у даній справі. Оскільки судом першої інстанції вирішено позовні вимоги, які заявлені до неналежного відповідача, а на даній стадії адміністративного судочинства відсутні правові підстави для проведення заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які заявлені до неналежного відповідача. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. 271, ст. 272, ст. 286, ст. 311, ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 500/632/20 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Лесьної Наталії Віталіївни про визнання протиправною та скасування постанови -відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 21 травня 2020 року.