Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6602/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6602/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Катющенко В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Овчаренка Євгена Вікторовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Клименка Романа Васильовича, як полягає у не скасуванні арешту з грошових коштів, які містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Клименка Романа Васильовича зняти (скасувати) арешт з грошових коштів, які містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приватним виконавцем Клименком Р.В. було протиправно накладено арешт на заробітну плату позивача постановою від 14.04.2020 (ВП № 61823445) з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича від 03.03.2020 № 2535 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь TOB «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в розмірі 18684,28 гривень. Вказує, що у відповідь на заяви позивача та на адвокатський запит представника позивача відповідачем фактично було відмовлено у знятті арешту з рахунку ОСОБА_1 . Зазначає, що чинним законодавством передбачено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, а тому арешт рахунку, на який позивач отримує заробітну плату, є неправомірним та позбавляє позивача права на отримання заробітної плати. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що на виконанні приватного виконавця Клименка Р.В. перебуває виконавче провадження ВП № 61823445 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича від 03.03.2020 № 2535 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь TOB «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в розмірі 18684,28 гривень. Постановою приватного виконавця Клименка Р.В. від 14.04.2020 про арешт коштів боржника накладено арешт на рахунки божника, відкриті в установах банку, а саме: АТ «ОТП Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «ПУМБ», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Укргазбанк», крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 20852,71 грн. 01.05.2020 представник позивача звернувся до відповідача з заявою, у якій просив останнього скасувати арешт з грошових коштів, що містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 . Листом від 12.05.2020 відповідач повідомив представника позивача, що останній не уповноважений бути представником боржника у відносинах з приватним виконавцем. Заявою від 28.05.2020 представник позивача повторно звернувся до відповідача та просив останнього скасувати арешт з грошових коштів, що містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 . Листом відповідача від 01.06.2020 року представника позивача повідомлено, що відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Також у вказаному листі зазначено, що згідно частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. З огляду на наведене, арешт з рахунку позивача буде знятий у разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення. Заявами від 25.06.2020 представник позивача звернувся до відповідача, в яких просив останнього: скасувати арешт з грошових коштів, що містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 ; негайно повідомити АБ «Укргазбанк» про скасування арешту з грошових коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; прийняти інформацію, що на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 обліковується заробітна плата, на який (рахунок) відповідачем було накладено арешт, та звернення на яке можливо здійснити виключно у розмірах, встановлених законом, а саме не більше 20%; та якщо відповідач має намір стягувати кошти з вказаного рахунку, йому необхідно керуватися приписами статей 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження». До вказаних звернень представником позивача додано, серед іншого, також копію довідки ВП «Лисичанського педагогічного коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка» від 27.04.2020 № 01-13/63, у якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працює у ВП «Лисичанський педагогічний коледж ЛНУ імені Тараса Шевченка» та має поточний рахунок в АБ «Укргазбанк» ( НОМЕР_1 ) для зарахування коштів в гривні по заробітній платі, а також копію листа ПАТ АБ «Укргазбанк» від 17.06.2020 № БТ-5240, у якому зазначено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про арешт коштів боржника від 14.04.2020 (ВП № 61823445) щодо ОСОБА_1 прийнята банком до виконання 23.04.2020 та що 11.05.2018 ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 в рамках банківського продукту «Зарплатна картка», для зарахування заробітної плати працівникам ВП «Лисичанський педагогічний коледж ЛНУ імені Тараса Шевченка» згідно договору 2018/ZP/353-002. Не отримавши відповіді на вказані заяви, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 10.07.2020, в якому просив останнього надати інформацію стосовно розгляду заяв від 25.06.2020. 16.07.2020 приватний виконавець Клименко Р.В. надіслав представнику позивача листа, який за змістом аналогічний листу від 01.06.2020. Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідго до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Статтею 10 Закону N 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. З аналізу наведених норм вбачається, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом N 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках. Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. За змістом частин першої-четвертої статті 56 Закону N 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Відповідно до частини десятої статті 56 Закону N 1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним 2 статті 48 Закону N 1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Частиною п`ятою статті 59 наведеного Закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. З аналізу наведених норм вбачається, що рахунки, визначені у частині другій статті 48 Закону N 1404-VIII, є спеціальними при накладенні арешту на кошти, розміщених на таких рахунках. Враховуючи викладене у сукупності в контексті з положеннями статей 1074 Цивільного кодексу України, 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки з спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як «зарплатний», що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення. Так, частиною 1 статті 73 Закону N 1404-VIII визначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Як вбачається з наведених положень частини 1 статті 73 Закону N 1404-VIII заробітна плата не відноситься до виплат, на які не може бути звернуто стягнення. Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Отже, вказана стаття не містить такого виду рахунка, як зарплатний. Крім того, згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, рахунки 2620 віднесені до класу 2 «Операції з клієнтами» («Кошти на вимогу фізичних осіб») та цим Планом рахунків не обмежено їх використання виключно для отримання виплат заробітної плати. Також, відповідно до пункту 68 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 № 56, банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. Суб`єкт господарювання для відкриття рахунків фізичним особам через свого представника (фізична особа - підприємець може подати зазначені нижче документи особисто) подає до банку такі документи: 1) заяву про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (додаток 4); 2) перелік фізичних осіб, на користь яких відкриваються рахунки, із зазначенням ідентифікаційних даних цих осіб. Суб`єкт господарювання, який має відкритий рахунок у цьому банку, для відкриття поточних рахунків фізичним особам може подавати до банку зазначені в пункті 68 розділу V цієї Інструкції документи в електронній формі засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо це передбачено договором банківського рахунку. Банк і суб`єкт господарювання укладають договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. Видаткові операції за такими рахунками здійснюються після звернення фізичної особи до банку, пред`явлення нею документів, що дають змогу банку верифікувати клієнта, та укладення договору банківського рахунку. Згідно пункту 69 наведеної Інструкції банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок). Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку. Матеріали справи не містять доказів того, що рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкрито в АБ «Укргазбанк» виключно для зарахування заробітної плати. При цьому колегія суддів звертає увагу, що постанова відповідача від 14.04.2020 у ВП № 61823445 про арешт коштів боржника містить застереження - крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Крім того, згідно листа Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» від 17.06.2020 № БТ-5240 постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про арешт коштів боржника від 14.04.2020 (ВП № 61823445) щодо ОСОБА_1 прийнята банком до виконання. Не містять матеріали справи й доказів не отримання ОСОБА_1 заробітної плати внаслідок арешту відповідачем коштів на рахунку № НОМЕР_1 . За наведених обставин та враховуючи, що АБ «Укргазбанк» постанову відповідача про арешт коштів від 14.04.2020 прийнято до виконання, у матеріалах справи відсутні докази надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, що зумовлювало би обов`язок відповідача у відповідності зі статтею 59 Закону N 1404-VIII зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня, суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності відповідача. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем його порушених прав та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 195, 205, 237, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Овчаренка Євгена Вікторовича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль