Постанова 4820 № 686/13080/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/13080/20 Провадження № 22-ц/4820/1172/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Мельник І.О., з участю представника відповідача Чуловського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про стягнення інфляційних втрат, процентів від простроченої суми та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі АТ «Хмельницькобленерго») про стягнення інфляційних втрат, процентів від простроченої суми та моральної шкоди. ОСОБА_1 зазначив, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі №686/17335/18 встановлено факт неотримання ним орендної плати за період з 1 січня 2008 року по 30 червня 2012 року у розмірі 1 783 702 грн 98 коп., а інфляційні втрати за цей період склали 187 450 грн 77 коп. Отже, станом на 1 липня 2012 року борг АТ «Хмельницькобленерго» перед позивачем склав 1 971 163 грн 75 коп. Оскільки АТ «Хмельницькобленерго» прострочило виконання грошового зобов`язання, то воно повинно сплатити позивачеві 2 002 628 грн 13 коп. інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 26 травня 2017 року до 25 травня 2020 року (у межах позовної давності). У зв`язку з неможливістю користуватися своїми коштами позивач зазнав душевних страждань, які вплинули на стан його здоров`я, він відчував постійну тривогу, втратив нормальні життєві зв`язки та докладав додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 2 000 000 грн. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» на свою користь 2 002 628 грн 13 коп. інфляційних втрат і трьох процентів річних та 2 000 000 грн моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі №686/17335/18 у позові ОСОБА_1 про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна відмовлено, внаслідок чого в АТ «Хмельницькобленерго» не виникло зобов`язання зі сплати цих коштів, а також інфляційних нарахувань і процентів від простроченої суми. Оскільки права ОСОБА_1 не порушені, то підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ «Хмельницькобленерго» не сплатило ОСОБА_1 орендну плату та інфляційні нарахування, у зв`язку з чим грошове зобов`язання відповідача залишається невиконаним. Сплив позовної давності не припиняє зобов`язання боржника, а лише позбавляє кредитора права на його примусове виконання. Оскільки АТ «Хмельницькобленерго» прострочило виконання грошового зобов`язання, то воно має сплатити позивачеві інфляційні втрати та проценти від простроченої суми. Внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 зазнав душевних страждань і набув право на відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, допустив порушення процесуального закону під час розгляду заяви про відвід, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи АТ «Хмельницькобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Крім того, суд не застосував норми статей 386, 598, 599, 1167 ЦК України, які підлягали застосуванню, неправильно витлумачив положення статей 267, 625 ЦК України та не дотримався приписів статті 81, 89 ЦПК України. У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини За період з 1 січня 2008 року по 30 червня 2012 року АТ «Хмельницькобленерго» не виплатило ОСОБА_1 1 783 702 грн 98 коп. орендної плати, у зв`язку з чим інфляційні втрати останнього за цей період склали 187 450 грн 77 коп. Станом на 1 липня 2012 року загальна сума боргу АТ «Хмельницькобленерго» перед позивачем склала 1 971 153 грн 75 коп. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до АТ «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у зв`язку зі спливом позовної давності. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції а) щодо стягнення інфляційних втрат і процентів на прострочену суму Частиною 1 статті 509 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). В силу 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно зі ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За загальним правилом зобов`язання припиняється внаслідок його виконання. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором або законом. Наслідки прострочення грошового зобов`язання врегульовані законодавством (частина друга статті 625 ЦК України), зокрема, у разі прострочення грошового зобов`язання боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та проценти від простроченої суми. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Цією нормою визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, в тому числі за порушення кондикційного зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17). Позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки. Сплив позовної давності унеможливлює примусовий захист суб`єктивного права. У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом позовної давності. У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову. Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави, установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Таким чином, за загальним правилом цивільного законодавства зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 15 травня 2017 року (справа №6-786цс17), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Як встановлено рішенням в іншій цивільній справі (ч. 4 ст. 82 ЦПК України), АТ «Хмельницькобленерго» набуло та зберегло у себе за рахунок ОСОБА_1 без достатньої правової підстави грошові кошти у виді орендної плати та інфляційних нарахувань. Станом на 1 липня 2012 року загальна сума боргу АТ «Хмельницькобленерго» перед ОСОБА_1 склала 1 971 153 грн 75 коп. Цей борг не сплачений відповідачем до теперішнього часу. Сплив позовної давності, у зв`язку з чим рішенням суду відмовлено в позові ОСОБА_1 про стягнення цих коштів, не припиняє зобов`язання АТ «Хмельницькобленерго» з їх повернення позивачеві. АТ «Хмельницькобленерго» прострочило виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути інфляційні нарахування та проценти від простроченої суми за період з 26 травня 2017 року до 25 травня 2020 року (1 096 днів), зокрема: - інфляційні нарахування в розмірі 482 869 грн 03 коп. (1971153,75?1,016?1,002?0,999?1,02?1,012?1,009?1,01?1,098?1,041?1,002? ?0,997?1,008?1,008?1,003=2454022,78-1971153,75); - 3% річних від простроченої суми в розмірі 177 565 грн 85 коп. (1971153,75?3%:365?1096), - а всього 660 434 грн 88 коп. Висновок суду першої інстанції про те, що в АТ «Хмельницькобленерго» не виникло зобов`язання зі сплати ОСОБА_1 орендної плати та інфляційних нарахувань, у зв`язку з чим позов останнього є необґрунтованим, суперечать нормам чинного законодавства та правовим висновками Верховного Суду. Водночас ОСОБА_1 неправильно обчислив розмір інфляційних нарахувань і процентів від простроченої суми, внаслідок чого його позов підлягає задоволенню частково. б) щодо стягнення моральної шкоди Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому на потерпілого покладається обов`язок довести факти неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок порушення її майнових прав, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зібрані докази достовірно вказують на те, що АТ «Хмельницькобленерго» відмовляється повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти, у зв`язку з чим позивач тривалий час не може користуватися своїм майном. Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 зазнав душевних страждань і має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 386 ЦК України. Висновок суду про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди не ґрунтується на законі та фактичних обставинах справи. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом апеляційної інстанції враховано характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , зміну його способу життя та докладання ним додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, вимоги розумності та справедливості. За таких обставин з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 слід присудити відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. Названа сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, що сприятиме відновленню його порушених прав. 3.Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та зробив помилкові висновки про не обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. З огляду на викладене, з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 482 869 грн 03 коп. інфляційних втрат, 177 565 грн. 85 коп. трьох процентів річних від простроченої суми та 5 000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_1 слід відмовити. Процесуальні дії суду першої інстанції при вирішенні питання про відвід не є підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов ОСОБА_1 заявлено з ціною 4 002 628 грн 13 коп. і задоволено на суму 665 434 грн 88 коп. (482869,03+177565,85+5000), тобто на 16,62% (665434,88?100:4002628,13). Оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та громадянином, віднесеним до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору під час розглядусправи в усіх судових інстанціях (ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»), то з АТ «Хмельницькобленерго» на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги у розмірі 4 366 грн 91 коп. (((2102?5)+(2102?5?150%))?16,62%). Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат змінити. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (місцезнаходження 29018, місто Хмельницький, вулиця Храновського, 11А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22767506) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 482 869 гривень 03 копійки інфляційних втрат, 177 565 гривень 85 копійок трьох процентів від простроченої суми, 5 000 гривень моральної шкоди, а всього 665 434 гривні 88 копійок. Стягнути з Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (місцезнаходження 29018, місто Хмельницький, вулиця Храновського, 11А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22767506) на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 4 366 гривень 91 копійку судового збору. В решті позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 серпня 2022 року. Судді: О.І. Ярмолюк Р.С. Гринчук А.М. Костенко Головуючий у першій інстанції Салоїд Н.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 59