Ухвала КЦС ВС № 191/1817/19

Ухвала 10 серпня 2022 року м. Київ справа № 191/1817/19 провадження № 61-7474ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання договорів недійсними, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Руский Стандарт», у якому просив суд визнати недійсним кредитний договір № 87135491 від 31 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт», а також визнати недійсним кредитний договір № 89861655 від 13 червня 2011 року. Позовна заява мотивована тим, що 31 грудня 2010 року ним на ім`я ПАТ «Банк Руский Стандарт» написано заяву № 87135491 про надання кредиту у розмірі 2 720,97 грн Рахунок клієнта №26202000849500. Згідно розділу 2 заяви № 87135491 суму кредиту 2 720,97 грн, ставка кредиту 0,01% річних, загальна сума відсотків кредиту 0,17 грн, комісія за РО щомісячно 68,03 грн, комісія за надання кредиту 0,00 грн. Строк кредиту 308 днів, з 01 січня 2011 року по 05 листопада 2011 року. Згідно пункту 3 заяви № 87135491 на умовах, викладених у цій заяві та умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку та Тарифах по карткам Банку з позивачем укладено Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого, згідно пункту 3.1. випущено на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку, найменування якої вказано в графі «Тип картки» розділу «Інформація про Картку». Проте, графа «Тип картки» розділу «Інформація про Картку» заяви № 87135491 порожня, не містить жодної інформації. Відповідно пункту 3.3. для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку Картки, встановлено ОСОБА_1 ліміт кредитної лінії під операцією з карткою в межах 10 000 грн та визначено здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку. За період січень-жовтень 2011 року позивач повністю сплатив кошти згідно графіку платежів, додатку до договору № 87135491 від 31 грудня 2010 року, що підтверджується відповідними квитанціями. Надалі, позивач продовжував використовувати банківську картку, здійснюючі операції, як правило без роздруківки банківських квитанцій. У 2014 році ПАТ «Банк Руский Стандарт» без пояснень причин, фактично припинив свою діяльність. В одному із відділень ПАТ «Банк Руский Стандарт» позивачу повідомили що його рахунки будуть вестись у Акціонерному товаристві «Банк Форвард» (далі - АТ ««Банк Форвард»), на що позивач своєї згоди не надавав. Так, позивач сплатив на рахунки ПАТ «Банк Форвард» суму, яку залишався винен ПАТ «Банк Руский Стандарт», проте ПАТ «Банк Форвард» не видав йому документів, які підтверджують відсутність заборгованості. На неодноразові звернення позивача щодо отримання повної виписки по своєму рахунку із зазначенням всіх операцій з 2011 року, відповідач надавав лише рахунок-виписку з зазначенням розміру заборгованості без деталізації платежів, співробітники банку не могли пояснити звідки взявся такий розмір заборгованості. У своїх рахунках-виписках відповідач посилається на договір № 89861655 від 13 червня 2011 року, проте позивач отримував банківські послуги у рамках договору № 87135491 від 31 грудня 2010 року, з кредитним лімітом за договором у сумі 20 000 грн, в той час як позивач подавав заяву, в якій зазначено встановити позивачу ліміт кредитної лінії під операцією з карткою в межах 10 000 грн та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку. В подальшому позивачем з`ясовано, що згідно даних ЄДРПОУ ТОВ «Банк Руский Стандарт» як юридична особа припинив діяльність 06 серпня 2008 року (номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 10741120011022369), тобто, станом на 31 грудня 2010 року та 13 червня 2019 року ця юридична особа не мала цивільної правоздатності і не могла вступати в будь-які правовідносини з іншими особами. АТ «Банк Форвард» є правонаступником ТОВ «Банк Русский Стандарт». Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. 03 серпня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Цибом С. В., на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання кредитних договорів недійсними. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 191/1817/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання договорів недійсними. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Н. О. Антоненко М. М. Русинчук