Постанова КАС ВС № 160/999/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року м. Київ справа № 160/999/20 адміністративне провадження № К/9901/36646/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Рибачука А.І., суддів: Шарапи В.М., Мороз Л.Л., розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - Іларіонівська селищна рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, ухвалене у складі головуючого судді Озерянської С.І. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ 1. 24.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Іларіонівської селищної ради від 12.09.2019 №477-26/VІІ про відмову їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради за межами населеного пункту згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що оскаржуваним рішенням відповідача їй відмовлено у наданні дозволу з посиланням на те, що виділення земельної ділянки площею 2.0 га із сформованої земельної ділянки площею 7,2336 га з кадастровим номером 1224855300:01:003:0354 має відбуватись шляхом поділу останньої з розробленням відповідної технічної документації, а надання громадянам дозволу на розроблення такого виду документації із землеустрою при безоплатній приватизації земельних ділянок не передбачено законодавством. Позивачка вважає, що вказана підстава для відмови у наданні дозволу є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог. 3. 09.12.2020 ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 18.02.2021 поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/999/20; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що 04.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Іларіонівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради (за межами населених пунктів) біля с. Знаменівське. До клопотання додано копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Іларіонівською селищною радою 12.09.2019 прийняте рішення №477-26/VII про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення обгрунтоване тим, що виділення земельної ділянки площею 2,0 га із сформованої земельної ділянки площею 7,2336 га з кадастровим номером 1224855300:01:003:0354 має відбуватись шляхом поділу останньої з розробленням відповідної технічної документації, а надання громадянам дозволу на розроблення такого виду документації із землеустрою при безоплатній приватизації земельних ділянок не передбачено законодавством. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив, що згідно із приписами ЗК України формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Відтак, суди дійшли висновку, що бажана земельна ділянка, щодо якої позивачка просила відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просить позивач. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга позивачки мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 14.08.2018 у справі №817/2515/16, від 02.07.2020 у справі №825/2228/18, від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 118 ЗК України.

8. У відзиві на касаційну скаргу позивачки Іларіонівська селищна рада вказує на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, у зв`язку із чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

12. Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

13. Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

14. Згідно із частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

15. Частиною п`ятою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

16. Згідно із частинами шостою та сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

17. Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

18. Статтею 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) встановлено, що проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

19. За правилами статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

20. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

21. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

22. Згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки є: відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок); поділ раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

23. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

24. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 802/1539/17-а.

25. Як встановлено судом, земельна ділянка, на яку позивачка бажає отримати дозвіл на розробку документації, вже є сформованою згідно з технічною документацією із землеустрою, площею 7,2336 га, з кадастровим номером 1224855300:01:003:0354, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

26. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

27. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а.

28. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

30. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/999/20 - без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіА.І. Рибачук В.М. Шарапа Л.Л. Мороз