Постанова 4852 № 160/999/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/999/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., секретарі судового засідання Сколишеві О.О., за участі представника позивача Шевчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в адміністративній справі №160/999/20 (головуючий суддя першої інстанції Озерянська С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач 24.01.2020 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Іларіонівської селищної ради, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення сесії Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12 вересня 2019 року №477-26/VІІ про відмову їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; - зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідача їй відмовлено у наданні дозволу, оскільки виділення земельної ділянки площею 2 га із сформованої земельної ділянки площею 7,2336 га з кадастровим номером 1224855300:01:003:0354 має відбуватись шляхом поділу останньої з розробленням відповідної технічної документації, а надання громадянам дозволу на розроблення такого виду документації із землеустрою при безоплатній приватизації земельних ділянок не передбачено законодавством. Позивач вважає, що вказана підстава для відмови у наданні дозволу є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що позиція суду не узгоджується з вимогами Земельного кодексу України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити. Позивач та представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Іларіонівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради (за межами населених пунктів) біля с.Знаменівське. До клопотання додано копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.10 -18). Іларіонівською селищною радою 12.09.2019 року прийняте рішення №477-26/VII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення обгрунтоване тим, що виділення земельної ділянки площею 2,0000 га із сформованої земельної ділянки площею 7,2336 га з кадастровим номером 1224855300:01:003:0354 має відбуватись шляхом поділу останньої з розробленням відповідної технічної документації, а надання громадянам дозволу на розроблення такого виду документації із землеустрою при безоплатній приватизації земельних ділянок не передбачено законодавством (а.с.19). Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач оскаржила його до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Суд зазначив, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону. Отже, вирішення питань щодо розпорядження землями комунальної власності, віднесено саме до повноважень, в даному випадку, відповідача по справі. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Як зазначалось вище, 04.07.2019 року ОСОБА_1 подано до Іларіонівської селищної ради клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради (за межами населених пунктів) біля с.Знаменівське. До клопотання додано копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.10 -18). При цьому, як вбачається з викопіювання із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, на яку позивач просить надати дозвіл із землеустрої щодо її відведення, бажана земельна ділянка розташована в межах вже сформованої земельної ділянки більшого розміру (а.с.18). Вказані обставини сторонами не заперечуються та не спростовуються. 12.09.2019 року відбулась двадцять шоста сесія сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, на якій, зокрема, розглянуто зазначене вище клопотання позивача. За результатом розгляду клопотання позивача Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області прийнято рішення №477-26/VII про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що виділення земельної ділянки площею 2,0000 га із сформованої земельної ділянки площею 7,2336 га з кадастровим номером 1224855300:01:003:0354 має відбуватись шляхом поділу останньої з розробленням відповідної технічної документації, а надання громадянам дозволу на розроблення такого виду документації із землеустрою при безоплатній приватизації земельних ділянок не передбачено законодавством (а.с.19). Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Колегія суддів вважає, що саме, визначене позивачем в клопотанні місце розташування земельної ділянки, на яку вона просить їй надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки така земельна ділянка розташована в межах вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, В такому випадку відведення бажаної земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу вже сформованої земельної ділянки, що не відповідає ані вимогам частин 6, 7 статті 118, 121 Земельного кодексу України, ані клопотанню позивача від 04.07.2019 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не поділу вже сформованої земельної ділянки. Суд першої інстанції вірно зазначив, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з чим погоджується колегія суддів.. Вказані вище обставини в їх сукупності спростовують посилання апелянта на невідповідність оскаржуваного рішення відповідача вимогам частини 7 статті 118 ЗК України. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в адміністративній справі №160/999/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в адміністративній справі №160/999/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 09 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак