Постанова 4873 № 925/1264/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" серпня 2022 р. Справа№ 925/1264/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників: від позивача: Олійник О.І. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясоцентр" на рішення господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 (повне рішення складено 15.03.2022) у справі № 925/1264/21 (суддя Довгань К.І.) за позовом Фізичної особи - підприємця Ратушняка Віктора Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясоцентр" про стягнення 845 553, 74 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2021 року Фізична особа - підприємець Ратушняк Віктор Володимирович (далі по тексту - позивач; ФОП Ратушняк В.В.) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясоцентр" (далі по тексту - відповідач; ТОВ "М`ясоцентр") 845 553, 74 грн, з яких: 737 000, 00 грн основного боргу; 7 203, 15 грн пені; 1 350, 59 грн 3 % річних та 100 000, 00 грн 10 % штрафу. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 01-06/07/2021 від 06.07.2021. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №925/1264/21 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "М`ясоцентр" на користь ФОП Ратушняка В.В. 712 000 грн основного боргу, 7 203, 15 грн. пені, 100 000 грн 10 % штрафу, 1 350, 59 грн 3 % річних та 12 308, 30 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що письмовими доказами підтверджено, що основна сума боргу за отриманий відповідачем товар перед позивачем станом на час розгляду справи становить 712 000 грн з урахуванням того, що відповідач на підставі платіжного доручення від 14.09.2021 № 161 перерахував позивачу 25 000 грн за товар відповідно до укладеного договору, що не було враховано позивачем при зверненні з позовом у даній справі. В той же час, господарські санкції нараховані за період з 10.08.2021 по 08.09.2021, тобто до сплати 14.09.2021 відповідачем 25 000 грн основного боргу. Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів та заперечень на неї Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 925/1264/21, ТОВ "М`ясоцентр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його змінити в частині стягнення штрафу, пені та 3 % річних із урахуванням усіх проплат, проведених відповідачем за отриманий товар. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивачем при розрахунку штрафних санкцій не враховано усіх проведених відповідачем оплат за отриманий товар, а саме: платіж на суму 150 000 грн від 30.07.2021; платіж на суму 50 000 грн від 30.07.2021; платіж на суму 21 000 грн від 20.08.2021; платіж на суму 9 000 грн від 01.09.2021; платіж на суму 10 000 грн від 03.09.2021; платіж на суму 23 000 грн від 10.09.2021; платіж на суму 27 400 грн від 10.08.2021; платіж на суму 25 000 грн від 10.09.2021. Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись при цьому на те, що ним були враховані усі оплати відповідача, а суми та періоди заборгованості підтверджуються наявними у справі письмовими доказами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 справу № 925/1264/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "М`ясоцентр" про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу ТОВ "М`ясоцентр" на рішення господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 у справі №925/1264/21 залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "М`ясоцентр" на рішення господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 у справі №925/1264/21 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 за клопотанням ФОП Ратушняка В.В. розгляд даної справи, призначений на 19.07.2022, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 за клопотанням ТОВ "М`ясоцентр", мотивованим зайнятістю його представника Скіця С.М. в іншому судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 03.08.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 за клопотанням ТОВ "М`ясоцентр" розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції (03.08.2022). Позиція представників сторін у судовому засіданні У судовому засіданні 03.08.2022 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду - залишити без змін. У судове засідання 03.08.2022 відповідач (скаржник) явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Від відповідача 03.08.2021 до початку судового засідання до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю явки його представників в судове засідання, у зв`язку з перебуванням адвоката Скіць С.М. у щорічній відпустці та перебуванням директора ТОВ "М`ясоцентр" у службовій поїздці. Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього поважних причин неявки в судове засідання, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, вказане клопотання залишено судом без задоволення у зв`язку з відсутністю передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи. Водночас суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. Представник відповідача мав можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в порядку визначеному ст. 197 ГПК України, однак таким своїм правом не скористався. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 було задоволено клопотання ТОВ "М`ясоцентр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Розгляд справи, відкладений (за клопотанням відповідача) на 03.08.2022, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції. Відповідач, як юридична особа, не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, у тому числі безпосередньому керівнику, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду у судовому засіданні (ч. 12 ст. 270 ГПК України). З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 06.07.2021 № 01-06/07/2021, укладеного між сторонами спору, позивач як постачальник взяв на себе зобов`язання поставити товар, найменування, ціна і кількість якого зазначається у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), що виписуються на кожну партію товару, а відповідач як покупець - прийняти та оплатити поставлений йому товар. Постачальник зобов`язується поставляти товар партіями в кількості і асортименті, визначених у підтверджених замовленнях покупця на поставку товару (пункт 1.2 договору). Згідно з п.п. 2.3, 2.4 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умові 100 % попередньої оплати партії товару, що підлягає поставці. Сторони вправі домовитись про поставку партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу. Факт передачі партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін щодо оплати партії товару на умовах попередньої оплати. В усіх випадках, коли товар поставлено не за попередньою оплатою, покупець зобов`язаний здійснити оплату за таку партію товару в повному обсязі не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару (п.2.6 Договору). Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі прострочення оплати партії товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення, що розраховується від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення. У разі, якщо покупець прострочив оплату товару понад 7 (сім) календарних днів, то він додатково зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від загальної суми простроченої заборгованості. На виконання умов договору в період з 09.07.2021 по 02.08.2021 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 455 364,45 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (далі - ТТН): видаткова накладна № 11162 та ТТН № Р11162 від 09.07.2021 на суму 334 367,10 грн; видаткова накладна № 11485 та ТТН № Р11485 від 14.07.2021 на суму 439 443,61 грн.; видаткова накладна № 12939 та ТТН № Р12939 від 02.08.2021 на суму 393 511,70 грн; видаткова накладна № 12940 та ТТН № Р12940 від 02.08.2021 на суму 12 900,24 грн.; видаткова накладна № 12941 та ТТН № Р12941 від 02.08.2021 на суму 13 579,20 грн.; видаткова накладна № 12942 та ТТН № Р12942 від 02.08.2021 на суму 261 562,60 грн. Відповідач, в свою чергу, розрахувався з позивачем за поставлений товар частково на загальну суму 718 364,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 19.07.2021 по 10.09.2021: № 62 від 19.07.2021 на суму 117 000,00 грн; № 64 від 20.07.2021 на суму 86 000,00 грн; № 72 від 26.07.2021 на суму 78 550,00 грн; № 75 від 27.07.2021 на суму 80 000,00 грн; № 92 від 30.07.2021 на суму 150 000,00 грн; № 91 від 30.07.2021 на суму 50 000,00 грн; № 89 від 10.08.2021 на суму 27 400,00 грн; № 87 від 10.08.2021 на суму 13 000,00 грн; № 93 від 13.08.2021 на суму 53 414,45 грн; № 111 від 20.08.2021 на суму 21 000,00 грн; № 130 від 01.09.2021 на суму 9 000,00 грн; № 133 від 03.09.2021 на суму 10 000,00 грн; № 153 від 10.09.2021 на суму 23 000,00 грн. Таким чином, станом на 14.09.2021 з врахуванням п. 2.6. договору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 737 000,00 грн, у зв`язку з чим 27.08.2021 позивач звернувся з претензією № 27-08/2021-1. Претензія відповідачем залишена без відповідного реагування. Вказані обставини стали підставою для звернення ФОП Ратушняком В.В. з позовом у даній справі, у якому він також просив, окрім суми основної заборгованості, стягнути з відповідача 7 203,15 грн. пені за період з 10.08.2021 по 08.09.2021; 100 000 грн. 10% штрафу (13 136,71 грн. + 28 089,36 грн. + 58 773,93 грн.); 1350,59 грн. 3% річних за період з 10.08.2021 по 08.09.2021. Судом першої інстанції з`ясовано, що 14.09.2021 відповідач на підставі платіжного доручення від № 161 перерахував позивачу 25 000 грн. за товар згідно вказаного договору. Тобто, позивач при зверненні з даним позовом до суду, не врахував часткову оплату відповідача в розмірі 25000 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Частиною першою ст. 181 зазначеного Кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при розрахунку суми основної заборгованості не враховано, що відповідач на підставі платіжного доручення від 14.09.2021 № 161 перерахував позивачу 25 000 грн. за товар згідно з укладеним між сторонами договору, а відтак, правомірним є висновок місцевого господарського суду в цій частині. Разом з тим, як вірно враховано місцевим судом, штрафні санкції та 3 % річних було розраховано позивачем за період з 10.08.2021 по 08.09.2021, тобто до сплати 14.09.2021 відповідачем 25 000 грн основного боргу. За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Як передбачено пунктом 5.2. договору, у разі прострочення оплати партії товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення, що розраховується від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення. У разі, якщо покупець прострочив оплату товару понад 7 (сім) календарних днів, то він додатково зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від загальної суми простроченої заборгованості. За порушення відповідачем умов господарського зобов`язання згідно п. 5.2 договору та положень ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу за період з 10.08.2021 по 08.09.2021 нараховано 7 203,15 грн. пені, 100 000 грн. 10% штрафу та 1 350,59 грн. 3% річних. Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд вмотивовано визнав обґрунтованим розрахунок штрафу, пені та 3 % річних. При цьому скаржник у апеляційній скарзі посилається на неврахування його оплат за отриманий від позивача товар за періоди, які не входять в період, за який позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, а відтак, його доводи не спростовують висновків суду. До того ж, посилання скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знаходять свого підтвердження у наявних в матеріалах справи письмових доказах. Нових доказів з обґрунтуванням неможливості їх подання до суду першої інстанції скаржником не надано. При цьому частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак, остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним задоволення позову в частині заявлених до стягнення 7 203,15 грн. пені за період з 10.08.2021 по 08.09.2021, 100 000 грн 10 % штрафу та 1 350,59 грн 3 % річних. Застосування штрафних санкцій у формі штрафу 10 % за поставлений товар відбулось по завершенню 14 днів від дня поставки, а тому підстав для врахування майбутніх оплат відповідача для нарахування штрафних санкцій, у позивача не було. Щодо нарахування штрафних санкцій у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3 % річних позивачем враховані всі проведені оплати відповідачем, в період починаючи з 10.08.2021 по 08.09.2021, що відображено у розрахунку штрафних санкцій. Отже викладені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, що є підставою для відмови у її задоволенні. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог. З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясоцентр" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 у справі № 925/1264/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясоцентр". Матеріали справи № 925/1264/21 повернути до господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено - 08.08.2022. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко А.М. Демидова