Постанова Київський апеляційний суд № 2608/7249/12

Постанова Іменем України 02 серпня 2022 року м. Київ провадження №22-ц/824/6894/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., за участю секретаря: Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва про заміну стягувача від 13 грудня 2021 року в складі судді П`ятничук І.В. у справі №2608/7249/12 Святошинського районного суду м. Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" про заміну стягувача у виконавчому листі, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: 21 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", Товариство) звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому листі №2608/7249/12, виданого 07.10.2015 Святошинським районним судом м. Києва. Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2015 у справі №2608/7249/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість у розмірі 135 804,42 доларів США і 500 000,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 . На виконання даного рішення Святошинським районним судом м. Києва 07.10.2015 видано виконавчий лист. 20 жовтня 2020 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Банк відступив ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", а останнє в свою чергу набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника за Кредитним договором №37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008 та іпотечним договором від 08.04.2008. За вказаних обставин, просив замінити стягувача ПАТ "Родовід Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" у виконавчому листі №2608/7249/12 від 07.10.2015. Ухвалою Святошинського районного суду М. Києва від 13 грудня 2021 року заяву ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" про заміну стягувача задоволено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що є помилковим висновок суду про те, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги. Судом не враховано, що уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, на чому наголосив Верховний Суд України в постанові від 19.08.2014 у справі №923/945/13, а також неодноразово наголошував Верховний Суд в своїх постановах від 27.11.2018 у справі №904/148/18, від 10.07.208 у справі №922/3535/15 та від 10.09.2021 у справі №903/323/20. Вказав, що зобов`язання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2015, а не на підставі кредитного договору, права вимоги за яким перейшли до ТОВ "ФК "Інвест-Кредо". Також, як на підставу скасування ухвали суду посилався на те, що судом порушено норми процесуального права, яке полягає в тому, що суд не розглянув клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, чим порушив право останнього на участь у розгляді заяви. За наведених обставин просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну стягувача. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" та Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників заінтересованих осіб. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для заміни стягувача у виконавчому листі, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №37.3/СЖ-007.08.1. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором 08.04.2008 між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2015 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008 в розмірі 135 804 долари США 42 центи та 500000,00 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. Відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 №1304-VII. На виконання вищевказаного рішення суду, а саме в частині задоволеної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, Святошинським районним судом м. Києва 07.10.2015 видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 . Також, 07.10.2015 на виконання задоволеної позовної вимоги про стягнення заборгованості Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2 (том 3, а.с. 98-99, 133). Тобто, судом першої інстанції видано два виконавчі листи. З копії матеріалів виконавчого провадження №51838800 вбачається, що 01 серпня 2016 року ПАТ "Родовід Банк" подав заяву про відкриття виконавчого провадження (том 3, а.с. 96-97). 02 серпня 2016 року державним виконавцем Святошинського РВ ДВС у м. Києві Абакумовою Н.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51838800 щодо виконання рішення суду боржником ОСОБА_1 (том 3, а.с. 100). 19 вересня 2016 року державний виконавець Святошинського РВ ДВС у м. Києві Абакумова Н.І., керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 12.06.2016, виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавчого листа від 07.10.2015, щодо боржника ОСОБА_1 ) (том 3, а.с. 109). Як на підставу повернення виконавчого листа стягувачу щодо боржника ОСОБА_1 державний виконавець зазначив, що виконавчий документ повертається стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Законом України №4953 від 29.05.2014 "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, що в свою чергу виключає можливість виконання рішення у встановлений ним спосіб. Так, за приписами п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 12.06.2016, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення. Отже, фактично на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" виконання рішення суду в частині звернення стягнення на іпотечне майно зупинено. В свою чергу, частиною 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 12.06.2016 було визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом. Таким чином, оскільки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" виконання рішення суду в частині звернення стягнення на іпотечне майно фактично було зупинено і у відповідності до вимог закону стягувач має право повторно пред`явити виконавчий лист до виконання, то заміна стягувача відносно боржника ОСОБА_1 не позбавлена процесуальної мети. Щодо боржника ОСОБА_2 , то з матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Святошинського РВ ВДВС у м. Києві Галіч Н.В. 06.03.2017 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49278292, у зв`язку зі смертю боржника (том 3, а.с. 132). Також з матеріалів справи вбачається, що 20.10.2020 між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» укладено Договір про відступлення прав вимоги №32, за умовами якого право вимоги до позичальника ОСОБА_2 та майнового поручителя ОСОБА_1 за Кредитним договором №37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008 та Договором іпотеки від 08.04.2008 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо». Відповідно до пункту 1 Договору №32 про відступлення прав вимоги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців) та поручителів та фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту) та договорами поруки та договорами іпотеки (іпотечними договорами) та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Пунктом 2 Договору №32 про відступлення прав вимоги передбачено, що за цим Договором новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників тощо. До Додатку №1 до Договору про відступлення №32 увійшло право вимоги до ОСОБА_2 , що виникло на підставі Кредитного договору №37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008, а також право вимоги до ОСОБА_1 на підставі Договору іпотеки від 08.04.2008 (том 3, а.с. 148 та 148 на звороті). У результаті укладення вищевказаного Договору про відступлення прав вимоги, кредитором у зобов`язанні, що було предметом розгляду цивільної справи №2608/7249/12-ц стало ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", яке згідно умов Договору про відступлення прав вимоги набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржниками зобов`язань в межах переданого права вимоги. Отже, ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" у матеріально-правових відносинах є новим кредитором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України). У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється його правонаступником. Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №370/2464/17). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини переходу від ПАТ "Родовід Банк" до ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту та за договором іпотеки, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі по даній справі. Оскільки належними у справі доказами підтверджується, що до ТОВ ФК "Інвест-Кредо" перейшло право вимоги саме за основним договором та за забезпечувальним договором (договір іпотеки), а не право вимоги за рішенням суду, як помилково вважає скаржник, не мають правового значення доводи апеляційної скарги, що уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди законодавством не передбачена. Тому такі доводи не вказують на те, що питання щодо заміни стягувача у виконавчому листі судом першої інстанції вирішено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Посилання, як на підставу скасування ухвали суду, застосування судом норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду України в постанові від 19.08.2014 у справі №923/945/13 та в постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №904/148/18, від 10.07.208 у справі №922/3535/15 та від 10.09.2021 у справі №903/323/20, не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається скаржник, встановлені фактичні обставини. Доводи апеляційної скарги про позбавлення ОСОБА_1 на участь у розгляді заяви про заміну стягувача також не можуть бути підставою для скасування ухвали, з огляду на таке. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що він звертався до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, однак таке клопотання не розглянуто судом першої інстанції, чим допущено порушення його права на участь в розгляді справи. Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, в день судового засідання, в якому постановлена оскаржувана ухвала, тобто 13.12.2021 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (том 3, а.с. 164-165). Разом з тим, в частині 3 статті 442 ЦПК України законодавцем визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні з повідомленням учасників та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Отже, законодавцем визначено, що наявність у суду відомостей про належне повідомлення учасників справи, навіть у разі подання одним із учасників клопотання про відкладення судового засідання, не є перешкодою для вирішення судом питання про заміну стягувача. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд заяви про заміну стягувача (том 3, а.с. 168). Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що є безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення судом права ОСОБА_1 на участь в розгляді справи. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання про заміну сторони стягувача судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення. Обов`язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». А як вбачається з матеріалів справи, рішення суду від 04.02.2015, яке набрало законної сили, не виконується боржниками більш як сім років в цілому, з яких, в тому числі, більше п`яти років і первісному кредитору. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 08 серпня 2022 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець