Постанова Київський апеляційний суд № 2608/19617/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________ Справа №2608/19617/12 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13850/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Баллі Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року та на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року (суддя Миколаєць І.Ю.) про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та про виправлення помилки у виконавчих листах у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, встановив: рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року, в якому виправлено описки ухвалами суду від 10 червня 2013 року та 14 червня 2013 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 20 806,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 1 жовтня 2012 року становить 166308,91грн, звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 14 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1190698, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів визначено процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними актами, що регулюють дану процедуру, а також вирішення питання про розподіл судових витрат. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року змінено та викладено його резолютивну частину в новій редакції: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2080/74/28856 від 14 березня 2006р., укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 132,35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року становить 168 910,87грн, відповідно до іпотечного договору до кредитного договору №014/2080/74/28856 від 14 березня 2006р., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій». У березні 2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2608/19617/12, виданого Святошинським районним судом міста Києва 25 березня 2014 року, стосовно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що у виконавчому листі викладений текст резолютивної частини рішення Святошинського районного суду м. Києва від 6 червня 2013р. без врахування внесених змін ухвалами Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2013р. та від 14 червня 2013 р., а також без врахування рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013р., яким резолютивна частина рішення викладена у новій редакції, а тому виконавчий лист не відповідає резолютивній частині рішення суду, а відтак не підлягає виконанню. Окрім того, боржник зазначав, що вперше виконавчий лист було пред`явлено до виконання у 2016р., тобто майже через рік після закінчення визначеного законом строку на його пред`явлення, та постановою державного виконавця від 13 вересня 2017 року повернутий стягувачу. Вдруге виконавчий лист пред`явлений до виконання у 2018 році, відкрито виконавче провадження було приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарчуком В.Г. 24 січня 2018 року, однак постановою від 3 грудня 2020р. виконавчий документ повернений стягувачу за його заявою. Боржник вважав, що оскільки виконавче провадження було припинено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою, то новий строк пред`явлення виконавчого листа повинен рахуватися з дати прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарчуком В.Г. постанови від 24 січня 2018р. про відкриття виконавчого провадження. Заявник також посилався на те, що втретє виконавчий лист був пред`явлений до виконання у лютому 2021р. з пропуском строку на його пред`явлення, виходячи з дати, коли виконавчий лист вдруге був пред`явлений до виконання, а тому вважав, що виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із з пропуском строку пред`явлення його до виконання. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено. У липні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» звернулося до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчих листах, виданих 25 березня 2014 року Святошинським районним судом міста Києва у справі №2608/19617/12, та просило зазначити в них вірний текст судового рішення, а саме відповідно до резолютивної частини рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року, посилаючись на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2021 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс», однак при оформлені виконавчих листів допущені помилки. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року заяву задоволено. Внесено виправлення у виконавчі листи, видані 25 березня 2014 року Святошинським районним судом міста Києва у справі №2608/19617/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У виконавчому листі, виданому 25 березня 2014 року, де боржником зазначено ОСОБА_1 , замість неправильно зазначеної резолютивної частини рішення, виправлено на вірний текст резолютивної частини рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року, а саме: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 132, 35 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року (1 долар США=7,993 грн.) становить 168 910грн 87коп., відповідно до іпотечного договору до кредитного договору №014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.» У виконавчому листі, виданому 25 березня 2014 року, де боржником зазначено ОСОБА_2 , замість неправильно зазначеної резолютивної частини рішення, виправлено на вірний текст резолютивної частини рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у справі №2- ц/796/10444/2013, а саме: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 132, 35 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року (1 долар США=7,993 грн.) становить 168 910грн 87коп., відповідно до іпотечного договору до кредитного договору №014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.» У виконавчому листі, виданому 25 березня 2014 року, щодо звернення стягнення на майно, де боржником зазначено ОСОБА_2 , замість неправильно зазначеного прізвища - « ОСОБА_2 », виправлено на вірне - « ОСОБА_2 ». У виконавчому листі, виданому 25 березня 2014 року, щодо стягнення судового збору, де боржником зазначено ОСОБА_2 , замість неправильно зазначеного прізвища - « ОСОБА_2 », виправлено на вірне - « ОСОБА_2 ». У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 11 серпня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, так як судом виданий виконавчий лист на виконання рішення суду, яке не вступило у законну силу та не підлягало виконанню, так як було змінено апеляційним судом. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що виконавчий документ був пред`явлений до виконання поза межами визначеного законом строку, так як вперше був пред`явлений до виконання у 2016 році, тобто майже через 2 роки після закінчення строку пред`явлення його до виконання. У подальшому виконавче провадження було відкрито 24 січня 2018 року приватним виконавцем Татарчуком В.Г., який постановою від 3 грудня 2020 року повернув виконавчий лист стягувачу за його заявою, а відтак строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не переривався і повинен був обраховуватися з 24 січня 2018 року, тому пред`явлення виконавчого листа до виконання 8 лютого 2021 року до приватного виконавця Чижика В.П. відбулося поза межами строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження». У поданій апеляційній скарзі на ухвалу суду від 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» про виправлення помилки у виконавчому документі залишити без задоволення. ОСОБА_1 вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не враховано те, що цим же судом у тому ж складі 29 квітня 2015 року та 22 листопада 2019 року прийняті ухвали, якими вже вирішувалось питання щодо внесення виправлень у виконавчі листи, у тому числі ті, які знову вирішено судом в ухвалі від 19 серпня 2021 року, однак нормами ЦПК України не передбачена можливість внесення виправлень тим же судом до виконавчих листів після того, як такий суд такі питання вже вирішував та вносив виправлення. Крім того, боржник стверджує, що ст. 432 ЦПК України не передбачена можливість викладення у цілому в новій редакції резолютивної частини рішення суду, яке вказано у виконавчому листі, на нову редакцію, а лише надана можливість виправлення допущених описок та арифметичних помилок. Боржник вважає, що невідповідність виконавчого листа рішенню суду, на виконання якого виданий виконавчий лист, має наслідком визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Також боржник зазначає, що судом залишено без належної оцінки те, що виконавчі листи знаходяться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П., ним відкриті виконавчі провадження та вчиняються виконавчі дії, незважаючи на невідповідність виконавчих листів рішенню Апеляційного суду міста Києва від 30 липня 2013 року. Відзиви на апеляційні скарги у визначений судом строк до апеляційного суду не надійшли. ОСОБА_2 про день та час розгляду апеляційних скарг повідомлялася за наявною в матеріалах справи адресою, однак у судове засідання не з`явилася, судова повістка-повідомлення повернулася до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с. 175-176, т.4). Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Виходячи з вищевикладених обставин та зазначених норм процесуального права, вважається, що ОСОБА_2 належним чином повідомлена про день та час розгляду апеляційних скарг. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Чижик В.П., будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційних скарг шляхом направлення судового повідомлення на його офіційну електронну адресу (с.с. 155-156, т.4), у судове засідання не з`явився, клопотання про його відкладення не подав. Виходячи з викладеного та положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність вказаних учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Підлісного В.О., які підтримали апеляційні скарги, пояснення представників ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс»- адвоката Горлатого О.В. та керівника товариства Сорокопуда М.А., які просили залишити ухвали суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. З метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 15 361,96 дол. США, що за курсом НБУ станом на 1 жовтня 2012 року становить 122788,14грн, звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 14 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1190698, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності у рівних частинах, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів визначити процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними актами, що регулюють дану процедуру. Також вирішення питання про розподіл судових витрат. Ухвалами Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2013 року та від 14 червня 2013 року виправлені описки у резолютивній частині рішення від 6 червня 2013 року: замість зазначеного у рішенні «З метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 15 361,96 дол. США, що за курсом НБУ станом на 1 жовтня 2012 року становить 122788,14грн» зазначено «З метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 20806,82 дол. США, що за курсом НБУ станом на 1 жовтня 2012 року становить 166308,91грн», замість « ОСОБА_2 » виправлено на « ОСОБА_2 ». Здійснені виправлення у сумах, які підлягають стягненню з відповідачів, на відшкодування судових витрат. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року змінено та викладено його резолютивну частину в новій редакції: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006р., укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 132,35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року становить 168 910,87грн, відповідно до іпотечного договору до кредитного договору № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006р., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Проведено розподіл судових витрат». 25 березня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва на виконання рішення суду за заявою представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» видані виконавчі листи № 2608/19617/12 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступного змісту: «з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б, КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок 2909001032) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на суму 15361,96 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 01.10.2012 року становить 122 788,14грн, звернути стягнення на майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 14.03.2006 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1190698, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності у рівних частинах, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів визначити процедурою передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними актами, що регулюють дану процедуру.» Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Внесено виправлення до виконавчого листа № 2608/19617/12, виданого 25 березня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва, допущеної помилки при його оформленні, що стосується суми грошового зобов`язання, в рахунок якого звертається стягнення на майно, тобто зазначену невірно суму у розмірі 122788,14грн виправлено на правильну суму у розмірі 168 910,87грн. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року виправлено описку у виконавчому листі №2608/19617/12 Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно. Замість вказаного прізвища, ім`я, по батькові: « ОСОБА_2 » виправити та читати « ОСОБА_2 » в усіх відмінках. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року задоволено заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль». Виправлено помилку у виконавчому листі № 2608/19617/12 Пр. № 2/759/1391/13 від 25 березня 2014р. на ОСОБА_1 . Встановлено дійсний розмір заборгованості за кредитним договором 21 132,35 дол. США, що еквівалентно - 168 910,87грн, який підлягає примусовому стягненню з боржника. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006р. у розмірі - 21 132,35 дол. США, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку згідно умов Іпотечного договору від 14 березня 2006р. реєстр. № 1190698, а саме: житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності у рівних частках - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виправлено помилку у виконавчому листі № 2608/19617/12 Пр. № 2/759/1391/13 від 25 березня 2014р. на ОСОБА_2 . Встановлено дійсний розмір заборгованості за кредитним договором 21 132,35 дол. США, що еквівалентно - 168 910,87грн, який підлягає примусовому стягненню з боржника. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006р. у розмірі - 21 132,35 дол. США, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку згідно умов Іпотечного договору від 14 березня 2006р. реєстр. № 1190698, а саме: житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності у рівних частках - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року скасовано, заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про виправлення помилки у виконавчих листах залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист було видано відповідно до рішення суду, яке вступило в законну силу. Наявність боргу ОСОБА_1 не спростовано. Також суд зазначив, що виконавчий лист не було видано помилково, строки зі зверненням до виконавця не були пропущені, обов`язок боржника наявний повністю, а наявність технічних помилок, які були виправлені, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у розумінні ст. 432 ЦПК України. Задовольняючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» про виправлення помилки у виконавчих листах, суд першої інстанції виходив з того, що у виконавчих листах №2608/19617/12 від 25 березня 2014 року допущено описки, які підлягають виправленню. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Предметом апеляційного перегляду є питання про виправлення помилок у виконавчому документі, виданому на ім`я боржника ОСОБА_1 , та про визнання йього виконавчого документу, таким, що не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_1 не має повноважень звертатися до суду із апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_2 , яка апеляційну скаргу на зазначені судові рішення не подавала. Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України, редакція якої діяла на час видачі виконавчих листів, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, редакція якої діяла на час видачі виконавчих листів, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Частиною 1 статті 18 закону України «Про виконавче провадження», редакція якої діяла на час видачі виконавчих листів, було визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання. Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення. Як вбачається з виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва 25 березня 2014 року у даній справі, в ньому зазначена резолютивна частина рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року, а не резолютивна частина рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року, яким резолютивна частина рішення суду була викладена у новій редакції. Отже, у виконавчих листах зазначена резолютивна частина рішення, яка була повністю змінена апеляційним судом, і яка не підлягала виконанню, так як рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року у резолютивній частині не набуло чинності. Колегія суддів вважає, що у розумінні положень ч. 1 ст. 432 ЦПК України не може вважатися виправленням помилки у виконавчому листі повна зміна тексту резолютивної частини рішення, яка зазначена у виконавчому листі. Згідно вимог частини четвертої статті 369 ЦПК України, редакція якої діяла на час видачі виконавчого листа, у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Указані положення кореспондуються з відповідними положеннями частини другої статті 432 ЦПК України, редакція якої діє на час подання заяви, згідно з якими суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц. Виходячи з того, що у виконавчому листі зазначена резолютивна частина рішення Святошинського районного суду міста Києва від 6 червня 2013 року, яка не набула чинності та не підлягала виконанню, а виконанню підлягало саме рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року, яким рішення Святошинського районного суду міста Києва було змінено у резолютивній частині, тому такий виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Оцінюючи доводи представників стягувача про те, що ОСОБА_1 у 2015 року вже звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року у задоволенні його заяви відмовлено, а відповідно до діючих норм процесуального права повторне звернення до суду з аналогічними вимогами не дозволяється, колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись 8 квітня 2015 року до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 зазначав, що у виконавчому листі, який виданий Святошинським районним судом міста Києва 25 березня 2014 року, невірно зазначена сума боргу, яка підлягає стягненню за рахунок іпотечного майна - 122 788,14грн, оскільки такого рішення суду не існує, а існує рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 168 910,87грн. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення про внесення виправлення до виконавчого листа, суд першої інстанції в ухвалі від 29 квітня 2015 року зазначив, що при видачі виконавчого листа була допущена помилка у визначенні розміру грошового зобов`язання боржника. При цьому суд не врахував, що Апеляційним судом міста Києва не приймалося рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Крім того, предметом ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року не була оцінка відповідності резолютивної частини рішення, яка зазначена у виконавчому листі, резолютивній частині рішення Апеляційного суду міста Києва, яка підлягала виконанню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 , подана у березні 2021 року, містить інші обґрунтування для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ніж ті, що були ним зазначені у квітні 2015 року. Разом з цим, доводи ОСОБА_1 про пред`явлення виконавчого листа до виконання поза межами строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», є безпідставними. Рішення Апеляційного суду м. Києва набрало законної сили 31 липня 2013 року. 25 березня 2014 року Святошинським районним судом міста Києва були видані виконавчі листи. На час видачі виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_1 був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, та строки пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, згідно законодавства, чинного на момент набрання законної сили рішенням суду спірний виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 31 липня 2014 року. З матеріалів справи вбачається, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 липня 2014 року звернувся до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Шемберко О.П. від 31 липня 2014 відкрито виконавче провадження № 44212398. Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Чернецького С.С. від 22 червня 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. У постанові також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 22 червня 2016 року. Разом з цим, за змістом ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. Повторно виконавчий лист був пред`явлений до виконання 6 липня 2016 року, у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто у строки, визначенні Законом України «Про виконавче провадження». У подальшому виконавчий лист неодноразово пред`являвся до виконання та повертався стягувачу. Зокрема, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченком В.Г. від 24 січня 2018 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом стосовно боржника ОСОБА_1 . Постановою приватного виконавця від 3 грудня 2020 року виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі його заяви. У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 2 грудня 2023 року. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П від 8 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 25 березня 2014 року стосовно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 361,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 1 жовтня 2012 року становить 122 788грн 14коп. На час розгляду справи судом саме вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у приватного виконавця Чижика А.П. Згідно частин 1 та 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час прийняття постанови від 3 грудня 2020 року, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. За змістом ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, стягувачем не пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а доводи боржника ОСОБА_1 , що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання необхідно обраховувати з дня прийняття постанови приватним виконавцем Татарченком В.Г. про відкриття виконавчого провадження (24 січня 2018 року), не ґрунтуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження» та є безпідставними. Доводи ОСОБА_1 та його представника, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на квартиру, яка є предметом іпотеки і яку звернуто стягнення рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими. Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, який був виданий у іноземній валюті, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,10кв.м. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 у своїх заявах зазначає вказану квартиру, як місце свого проживання, а відтак підстав вважати, що норми вищезазначеного закону не розповсюджуються на вказану квартиру, апеляційний суд не має. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому ухвали суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та про відмову у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі. 2 листопада 2021 року представником стягувача - адвокатом Горлатим О.В. подані заяви про винесення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу, які поніс стягувач при розгляді двох апеляційних скарг. Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяви адвокатом Горлатим О.В. подані до канцелярії апеляційного суду у день судового розгляду, тобто до ухвалення судового рішення, а відтак правових підстав для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суду колегія суддів не вбачає. За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи, що апеляційні скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, відсутні підстави для відшкодування стягувачу понесених ним витрат за розгляд справи апеляційним судом. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року та від 19 серпня 2021 року задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити. Виконавчий лист №2608/19617/12, виданий 25 березня 2014 року Святошинським районним судом міста Києва стосовно боржника ОСОБА_1 , визнати таким, що не підлягає виконанню. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» про виправлення помилки у виконавчому листі №2608/19617/12 від 25 березня 2014 року стосовно боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 січня 2022 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк