Постанова Київський апеляційний суд № 1007/12966/2012-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 1007/12966/12-ц провадження номер: 22-ц/824/8448/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Оніщука М.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Радзівіл А.Г., у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та виправлення помилки у виконавчому документі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та виправлення помилки у виконавчому документі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Заява мотивована тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 84 810 грн 93 коп. Позивач зазначав, що 01 серпня 2013 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (місто Київ) відкрито виконавче провадження № 39136138 з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року про стягнення з заявника на користь заінтересованої особи грошового боргу у сумі 84 810 грн 93 коп. Вказував, що 23 вересня 2020 року його представник отримав із Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) лист № 69225 від 21 вересня 2020 року про те, що 29 квітня 2016 року виконавче провадження № 39136138 було завершено, а копія постанови та виконавчий лист направлені стягувачу (заявнику) і станом на 21 вересня 2020 року виконавчий лист повторно до виконавчої служби не надходив. Заявник стверджував, що він не отримував ні копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, ні самого виконавчого документу. Зазначав, що у травні 2020 року боржник звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою щодо дій та бездіяльності заінтересованої особи у виконавчому провадженні №39136138 з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року та ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі № 361/3239/20, в якій його залучено до розгляду справи як заінтересовану особу. Вказував, що з матеріалів даної справи він дізнався, що 29 квітня 2016 року Броварський міскрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління МЮ (місто Київ) виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Заявник зазначав, що він неодноразово, а саме, 27 грудня 2017 року, 05 квітня 2018 року та 08 квітня 2018 року письмово звертався до виконавчої служби із заявами стосовно надання інформації про стан примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року. Однак, не отримавши відповіді, він 09 січня 2019 року та повторно 11 жовтня 2019 року письмово звертався зі скаргами до начальника Броварського міскрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління МЮ (місто Київ), в яких просив повідомити про стан примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року. Вказував, що при з`ясуванні обставин примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року він встановив, що у виконавчому листі була вказана адреса боржника: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . 15 квітня 2015 року виконавчою службою виконавче провадження №39136138 було закінчено, а виконавчий лист Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року направлено до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаєва Міністерства юстиції України. 18 травня 2015 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаєва Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47534263 з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року. 19 жовтня 2015 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області виправлено помилку у виконавчому листі від 13 квітня 2013 року за № 2/361/314/2013, що виданий Броварським міськрайонним судом Київської області 16 квітня 2013 року, вказавши в ньому словосполучення «ідентифікаційний номер суду невідомий» замість 2176217792. Зазначав, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15 квітня 2015 року та постанову Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ про відкриття виконавчого провадження №47534263 від 15 квітня 2015 року було скасовано, однак у 2015-2016 роках виконавче провадження № 39136138 не відновлювалось. Зазначав, що виконавчий лист Броварського міськрайонного суду Київської області про стягнення з боржника на його користь боргу у сумі 84 810 грн 93 коп. був втрачений при пересилці, але невідомо в якому році та на якій стадії виконання. З часу подання виконавчого документу до виконання заінтересована особа змінювала фактичну і юридичну адреси та виконавців в провадженні яких знаходилось виконавче провадження, виконавчий документ без втручання заявника передавався в інший регіон України, постанова про відновлення виконавчого провадження після скасування судом постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15 квітня 2015 року не була постановлена. З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив: поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2013 року за №1007/12966/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 84 810 грн 93 коп.; видати дублікат виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2013 року за № 1007/12966/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 84 810 грн 93 коп.; виправити помилку у виконавчому листі, вказавши адресу боржника: АДРЕСА_2 , замість адреси: АДРЕСА_3 , та ідентифікаційний номер боржника: НОМЕР_2 , замість «ідентифікаційний номер суду невідомий». Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 1007/12966/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року. Поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа № 1007/12966/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 84 810 грн 93 коп. Виправлено помилку у виконавчому листі №1007/12966/12, вказавши адресу боржника: АДРЕСА_2 , замість: АДРЕСА_3 , та вказано ідентифікаційний номер боржника « НОМЕР_2 », замість «ідентифікаційний номер суду невідомий». Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанціївзяв до уваги лише надані позивачем копії його звернень до виконавчої служби, однак не врахував, що постанова про повернення виконавчого документа та сам виконавчий документ ОСОБА_2 отримав особисто 06 червня 2016 року, про що свідчить його власний підпис на супровідному листі державного виконавця про їх отримання. Вказує, що судом першої інстанції також не досліджувалися та не були встановлені факти, щодо отримання позивачем відповідей на його звернення до виконавчої служби, а взято до уваги лише усні пояснення представника позивача про те, що відповіді від виконавчої служби нібито не надходили. Також суд не встановив факт втрати виконавчого документа. Вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд встановив, що 29 квітня 2016 року була винесена постанова про повернення виконавчого документу, проте стягувач, маючи всі ідентифікатори доступу для здійснення контролю за виконавчим провадженням, з 29 квітня 2016 року міг самостійно дізнатися про існування постанови про повернення виконавчого документа. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 рокустягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 84 810 грн 93 коп. (а.с.18-19, т.1). На виконання вказаного рішення суду, 16 квітня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист(а.с.26, 33-34, 59-60, т.1). 01 серпня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Прокопченко Ж.Г. відкрито виконавче провадження № 39136138 з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року (а.с.61, т.1). Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження 29 квітня 2016 року у межах виконавчого провадження № 39136138 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.163, т.1). З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2018 року позивач письмово звертався до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про надання інформації щодо стану виконавчого провадження (а.с.171, т.1). 09 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою до начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, у якій зазначив про те, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 15 квітня 2015 року скасовано, іншої інформації не мітиться, а тому просив повідомити його про стадію виконання рішення суду (а.с.173, т.1). Також 11 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою до начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, у якій зазначив про те, що він неодноразово звертався до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з листами від 27 грудня 2017 року, 05 квітня 2018 року та 08 квітня 2018 року про надання інформації про стан виконавчого провадження № 39136138, але жодної відповіді не отримав (а.с.172, т.1). 19 серпня 2020 року до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області звернувся представник ОСОБА_2 - адвокат Прищепа В.В. із запитом про те, що із автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що у виконавчому провадженні №39136138 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, та просив повідомити про те, чи надходив повторно виконавчий лист або чи перебуває він на виконанні (а.с.175, т.1). У листі начальника Броварського міськрайонного ВДВС служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) Тітов А.С. від 21 вересня 2020 року №69225, адресованого представнику ОСОБА_2 - адвокату Прищепі В.В. вказано, що на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження № 39136138 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 84 810 грн 93 коп. 29 квітня 2016 року виконавче провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Вищезазначена постанова не оскаржувалась та не скасовувалась. Копія постанови та виконавчий документ були направлені стягувачу. Станом на 21 вересня 2020 року виконавчий документ повторно на виконання до відділу не надходив. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що лист начальника Броварського міськрайонного ВДВС служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) Тітов А.С. від 21 вересня 2020 року №69225 не містить посилання на вихідний номер чи поштове повідомлення про направлення та вручення виконавчого документу стягувачу. Тому суд вважав обґрунтованими вимоги ОСОБА_2 про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу стягувачу та видачу дублікату виконавчого листа обґрунтованим. Також суд дійшов висновку, що оскільки у виконавчому листі невірно вказано адресу боржника та помилково зазначено про те, що ідентифікаційний номер боржника невідомий, то наявні підстави для внесення виправлень у виконавчий документ із зазначенням в ньому вірних відомостей. Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України. Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України. Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок про те, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст.ст.76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З матеріалів справи вбачається, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання ОСОБА_2 звернувся до суду 01 жовтня 2020 року (а.с.157-161, т.1), тобто з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Обґрунтовуючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання, заявник зазначав, що виконавчий лист Броварського міськрайонного суду Київської області №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року був втрачений при пересилці, але невідомо в якому році, на якій стадії виконання та не з його вини. Вказував, що він не отримував ні копії постанови державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, ні самого виконавчого листа №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року, а тому вважав, що він пропустив строк для звернення до суду із даною заявою з поважних причин. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не був присутній під час розгляду заяви ОСОБА_2 у суді першої інстанції, зазначає,що постанову державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу та виконавчий лист від 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 отримав особисто 06 червня 2016 року, про що свідчить його власний підпис на супровідному листі державного виконавця. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 додав до апеляційної скарги ксерокопію постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в межах виконавчого провадження № 39136138 з виконання виконавчого листа №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року, а також супровідний лист державного виконавця про направлення цієї постанови від 29 квітня 2016 року та оригіналу виконавчого документа стягувачу ОСОБА_2 . На супровідному листі державного виконавця міститься розписка ОСОБА_2 про отримання ним особисто вказаних документів 06 червня 2016 року (а.с.228). Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. З метою перевірки відповідності поданих ОСОБА_1 копій документів, а саме, копії постанови державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, копії супровідного листа державного виконавця про направлення стягувачу цієї постанови від 29 квітня 2016 року та оригіналу виконавчого документа, з розпискою ОСОБА_2 про їх отримання 06 червня 2016 року - оригіналам цих документів, ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, внесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) належним чином завірену копію виконавчого провадження № 39136138 з виконання виконавчого листа №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року, про що 22 вересня 2021 року судом апеляційної інстанції було направлено відповідний запит. На виконання вказаного вище запиту Київського апеляційного суду, 27 вересня 2021 року в.о. начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Шкред І.Ю. надіслала на офіційну електронну адресу Київського апеляційного суду письмові пояснення, у яких зазначено, що станом на 27 вересня 2021 року виконавче провадження №39136138 знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання. До вказаних пояснень долучені завірені кваліфікованим та удосконаленим електронним цифровим підписом Шкред І.Ю. копія постанови державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а також копія супровідного листа державного виконавця про направлення стягувачу ОСОБА_2 цієї постанови від 29 квітня 2016 року та оригіналу виконавчого документа, на якому містить підпис ОСОБА_2 про їх отримання особисто 06 червня 2016 року (а.с.19-29). Відповідно до ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У пунктах 12, 32 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис. Згідно з ч.ч.1,2 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Електронний цифровий підпис використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо). Отже, враховуючи, що надані в.о. начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Шкред І.Ю. копія постанови державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а також копія супровідного листа державного виконавця про направлення стягувачу цієї постанови від 29 квітня 2016 року та оригіналу виконавчого документа, на якому міститься підпис ОСОБА_2 про їх отримання особисто 06 червня 2016 року, завірені кваліфікованим та удосконаленим електронним цифровим підписом Шкред І.Ю. , то у Київського апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів факт отримання 06 червня 2016 року ОСОБА_2 копії постанови державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу та оригіналу виконавчого документа №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року. З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює доводи заяви про те, що виконавчий лист Броварського міськрайонного суду Київської області №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року був втрачений при пересилці, а також, що заявник не отримував ні копії постанови державного виконавця від 29 квітня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, ні виконавчого листа №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску стягувачем строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №2/361/314/2013 від 16 квітня 2013 року, що з урахуванням наведених вище вимог закону та правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження №14-308цс19), є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа. Таким чином заява ОСОБА_2 в частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання не підлягає до задоволення з наведених вище підстав. Відповідно до положень ст.124 Конституції України, ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Гарантоване пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на доступ до правосуддя, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. При цьому відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 ст.6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Оскільки у даній справі не встановлено підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 в частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, то колегія суддів також приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви стягувача в частині вимоги про виправлення помилку у виконавчому листі, так як задоволення заяви в цій частині не призведе до ефективного судового засобу захисту його прав. Вирішуючи заяву, суд першої інстанції на наведені вище обставини належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та виправлення помилки у виконавчому документі. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 з наведених вище підстав. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та виправлення помилки у виконавчому документі - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: