Постанова КАС ВС № 400/2736/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2022 року м. Київ справа № 400/2736/19 адміністративне провадження № К/9901/25328/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2736/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2019 року № 0003094906, № 0003104906, за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя І. А. Устинов) від 03 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. В. Джабурія, Н. В. Вербицька, К. В. Кравченко) від 26 серпня 2020 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (далі - ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД», позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України (далі - Офісу, відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року: № 0003094906 (форма В1), яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 1 436 421,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 718 210,50 грн.; № 0003104906 (форма В4), яким зменшено залишок від`ємного значення з ПДВ на суму 8056,00 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки істотно впливають на правовий стан платника податків ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД», призводить до негативних наслідків для фінансово-господарської діяльності позивача, а також незадовільно впливає на відносини з існуючими контрагентами підприємства та на репутацію підприємства в цілому. Позивачем до перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджували факт поставки товару та реальність здійснення господарських операцій з ФГ «Золотий тік». Позивач завжди при виборі контрагентів діє з належним ступенем розумної обережності, здійснює перевірку контрагента, перевіряє його право- та дієздатність. Рух товару має реальний характер. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки ґрунтуються на думку позивача лише на припущеннях, реальних доказів порушення контрагентом позивача податкового законодавства перевіряючим органом не наведено.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року № 0003094906 (форма В1), яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 1 436 421,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 718 210,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 05 червня 2019 року № 0003104906 (форма В4), яким зменшено залишок від`ємного значення з ПДВ на суму 8056,00 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 05 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 6. 28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 7. 09 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання, у якому Офіс просить замінити відповідача у справі № 400/2736/19, а саме: Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд у порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Офіс великих платників податків ДПС на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

8. Ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16 березня 2009 року, основним видом діяльності підприємства згідно коду КВЕД 46.21 є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

10. Судом встановлено, що Офісом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (код 36328597) з питань бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2019 року, результати якої оформлено актом від 17 травня 2019 року № 36/28-10-49-06/36328597, згідно з яким, контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення товариством абз. «а» п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, абз. «б» та абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, пункту 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого: - завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за лютий 2019 року на суму 1436421 грн.; - завищено суму від`ємного значення за лютий 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 8056,00 грн.

11. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року: № 0003094906 (форма В1) яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 1 436 421,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 718 210,50 грн.; № 0003104906 (форма В4) яким зменшено залишок від`ємного значення з ПДВ на суму 8 056,00 грн.

12. Позивач отримавши вказані вище податкові повідомлення-рішення, подав до Державної фіскальної служби України адміністративну скаргу.

13. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12 серпня 2019 року № 38683/6/99-99-11-04-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» - без задоволення.

14. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що підприємство (як покупець) дійсно мало господарські взаємовідносини із ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» за вересень 2018 року згідно договорів № К-4077-19-09-2018 від 19 вересня 2018 року, № К-4137-26-09-2018 від 26 вересня 2018 року, № П6-4038-12-09-2018 від 12 вересня 2018 року. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Скаржник зазначає, що підставою для подання касаційної скарги є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. А саме, що судами не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № К/9901/8186/18 (№ 810/7195/14), від 17 січня 2018 року № К/9901/2529/18, від 18 січня 2018 року № К/9901/1478/18, від 24 січня 2018 року № К/9901/554/18.

18. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує, що суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи підпункту абз. «а» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, абз «б» та абз. «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпункту 1 та 5 пункту 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за № 159/28289.

19. Скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано всебічної оцінки всім доводам та тим обставинам, що згідно негативною з інформацією, наведеною у ІС «Податковий блок», аналізу даних з Єдиного реєстру податкових накладних, а також кримінальному правопорушенню відносно ТОВ «Зернова комора» встановлено, зокрема, що інформації щодо податкової адреси відсутня, протягом 2018 року задекларовано придбання товару, який не відповідає товару, який контрагент реалізував позивачу.

20. Крім того скаржник зауважує, що для вирощування, збирання та зберігання сільськогосподарських культур у ФГ «Золотий ТІК» відсутні необхідні трудові, технічні транспортні, виробничі та інші ресурси, що свідчить про відсутність у розпорядженні ФГ «Золотий ТІК» сільськогосподарської продукції, реалізованої на адресу позивача, а також про безтоварність укладених угод постачання.

21. Провівши моніторинг діяльність контрагента позивача, відповідач дійшов висновку, що рух активу від ФГ «Золотий Тік» до позивача в дійсності не відбувся. Надані позивачем первинні документи не підтверджують та не відповідають фактичному руху активів, які не можуть враховуватися в даних податкового обліку. Відповідно до діючих норм законодавства, первинні документи повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

23. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

24. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

25. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

26. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

27. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

28. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

29. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

30. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

31. Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

32. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

33. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

34. Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

35. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

36. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

37. У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

38. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

40. За змістом обставин у цій справі, спірні суми податкових донарахувань згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом за наслідком господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником ФГ «Золотий Вік» щодо придбання кукурудзи та пшениці на підставі укладених Договорів поставки № К-4077-19-09-2018 від 19 вересня 2018 року, № К-4137-26-09-2018 від 26 вересня 2018 року, № П6-4038-12-09-2018 від 12 вересня 2018 року.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час спірної перевірки на вимогу контролюючого органу були надані відповідні первинні документи, у тому числі й товарно-транспортні накладні з відмітками портового терміналу, що доводять факт поставки товару. Разом з тим, сам факт оплати товару, отримання належним чином оформлених податкових накладних не оспорюється скаржником та підтверджується актом перевірки.

42. Згідно наданих документів контрагент позивача ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» є безпосереднім виробником поставленої продукції, що підтверджується: Витягом з ЄДР, основним видом діяльності ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» є вирощування зернових культур (КВЕД 01.11); наявність землі підтверджена: довідкою Хорошівської с/р Житомирської обл. від 04 квітня 2018 року № 01-128 ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» користується 8.019,0 га землі на їх території; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (на 28 арк.) за ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» зареєстровано права користування земельними ділянками на території Хорошівської с/р Житомирської області; згідно статзвітності форми 4-сг (реєстр.№9001228957) під урожай 2018 року ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» засіяно 8019,00 га землі, в т.ч. 2958,0 га під кукурудзу, 288,00 га під пшеницю яру; згідно статзвітності форми 29-сг (річна) (реєстр.№9003118826) за 2018 рік ФГ «Золотий Тік» було зібрано 12.960,0 ц ярої пшениці з площі 288,00 га, 313 548,00 ц кукурудзи з площі 2 958,00 га.

43. Кукурудза, придбана у ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК», була завантажена на судно «QUEEN ANATOLIA» (разом із кукурудзою, придбаною у інших осіб), що підтверджується матеріалами справи. Факт завантаження кукурудзи на судно (разом із кукурудзою, придбаною у інших осіб) підтверджено Здавальним актом № 13-АПТУ (із печаткою митниці від 02 жовтня 2018 року), факт експорту кукурудзи підтверджено ВМД UA504060/2018/003818 від 10 жовтня 2018 року, а якість кукурудзи підтверджена фітосанітарним сертифікатом від 01 жовтня 2018 року № 60/14-6090/ХХ- 515648, що також містяться в матеріалах справи.

44. Пшениця, придбана у ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК», була завантажена на судна «GDF SUEZ NORTH SEA» (203,140 т) та «MASTRO MITROS» (voyage 2)» (211,700 т) (разом із пшеницею, придбаною у інших осіб) (див. таблицю 5). Також, крім товарно-транспортної накладної, факт надходження пшениці підтверджено довідкою портового терміналу ТОВ «Tic-Зерно» від 07 червня 2019 року № 07.06/19. Факт завантаження пшениці на судно підтверджено реєстрами відвантаження на судно під коносаменти від 01 листопада 2018 року та від 07 листопада 2018 року. Факт експорту пшениці підтверджено ВМД UA500170/2018/024915 від 17 листопада 2018 року (судно MASTRO MITROS), а також ВМД UA500170/2018/023955 від 08 листопада 2018 року (судно GDF SUEZ NORTH SEA). Якість пшениці по суднам «GDF SUEZ NORTH SEA», «MASTRO MITROS» підтверджена фітосанітарними сертифікатами від 05 листопада 2018 року № 60/15-6 073/АЕ-497205 та № 60/15-6 073/АЕ-497206, від 10 листопада 2018 року № 60/15-6 057/АЕ-500596.

45. Судами попередніх інстанцій об`єктивно надано оцінку належного ведення господарської діяльності як сільгоспвиробник, ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК», яким було набуто у користування земельні ділянки на підставі Договорів суборенди починаючи з 01 квітня 2018 року, що підтверджується копіями інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно по ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК», як і надані позивачем до матеріалів справи. Разом з тим, доказом стосовно вирощеної кукурудзи та пшениці саме ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» є також форма 29-СГ (реєстраційний 9003118826), яка наявна в матеріалах справи.

46. Отже, враховуючи викладене, оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товару від контрагента підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

47. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

48. При цьому, судами обґрунтовано відхиллено посилання скаржника на те, що податкові накладні контрагента позивача ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» були надані ним до реєстрації, які зупинені, та зазначили, що такі накладні було зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС про розгляд скарги протягом місяця з моменту зупинення. Тобто, ФГ «ЗОЛОТИЙ ТІК» було надано всі необхідні документи, їх перевірено ДФС і зареєстровано податкові накладні.

49. Водночас, посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента- контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

50. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

51. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

52. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

53. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

54. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам № 826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

55. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

56. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з його контрагентом.

57. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

58. Щодо посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № К/9901/8186/18 (№ 810/7195/14), від 17 січня 2018 року № К/9901/2529/18, від 18 січня 2018 року № К/9901/1478/18, від 24 січня 2018 року № К/9901/554/18 колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

59. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

60. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Замінити відповідача у справі - Офіс великих платників податків ДПС на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 400/2736/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов