Постанова 4821 № 711/6414/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1073/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 711/6414/21 Категорія: 308020000 Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М. учасники справи: позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»; відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; особа, яка подає апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року, постановленого під головуванням судді Казидуб О.Г. у приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси 05.05.2022 року,у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних, - в с т а н о в и в : 05.10.2021 року Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуенерго» Черкаської міської ради (далі - КПТМ «Черкаситеплокомуенерго») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних. В обґрунтування позову представник підприємства вказує, що на КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» покладено виконання державної соціальної програми щодо забезпечення підприємств, установ, організацій та населення міста тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання. КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» здійснює постачання теплової енергії на будинок за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Інформація щодо встановлених тарифів є загальновідомою, розміщена на офіційних веб-порталах КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Однак, споживачі оплати за надані житлово-комунальні послуги не здійснюють. Позивач вважає, що дії відповідачів наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом, і впливають на якість наданих послуг. Станом на 01.09.2021 року борг відповідачів перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за спожиту теплову енергію складає 24983,34 грн. згідно розрахунків позивача. КПТМ «Черкаситеплокомуенерго» просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в сумі 24983,34 грн. разом з інфляційними збитками в сумі 108,04 гривень та 3% річних в сумі 46,97 гривень, а також понесені судові витрати на користь позивача. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2021 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуенерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію, що утворилась станом на 01.09.2018 року в сумі 24983,34 грн., три відсотка річних в сумі 46,97 грн., інфляційні збитки в сумі 108,04 грн., що разом становить 25138,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради судовий збір в сумі по 1135 грн. з кожного. Не погоджуючись із заочним рішенням районного суду відповідач ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 06.12. 2021 року, яка була задоволена. 14 лютого 2022 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси заочне рішення у даній справі скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію, що утворилась за період з 01.09.2018 року по 01.03.2021 року у сумі 22365,06 грн., три відсотки річних у сумі 6,56 грн., інфляційні збитки у сумі 21,15 грн., що разом становить 22392 (двадцять дві тисячі триста дев`яносто дві) гривні 77 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради судовий збір у сумі по 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень. Компенсовано Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради за рахунок держави понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135 грн. згідно платіжного доручення № 678 від 29.09.2021 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що при поданні відзиву на позовну заяву скаржником зазначав, що згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2018 року у справі № 711/5087/17 за позовом КС «Скарбничка» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, позовні вимоги КС «Скарбничка» задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме : квартиру АДРЕСА_1 , яка в свою чергу, є предметом даного спору, оскільки позовні вимоги виходять із зобов`язань щодо утримання майна. Вказаним судовим рішенням визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 355000,00 грн. За результатом проведення прилюдних торгів, власником квартири стала ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому, оскільки відповідачі не проживають за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з січня 2019 року, вони є неналежними відповідачами у даній справі. Скаржник ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що при поданні відзиву на позовну заяву ним також вказувалось, що даний розрахунок є помилковим, оскільки до загальної суми заборгованості позивачем включена заборгованість у розмірі 20160,31 грн., яка утворилась до вересня 2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим він клопотав про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог. В період з вересня 2018 року по вересень 2021 року (строк загальної позовної давності) позивачем нараховано 18116,08 грн., з яких сплачено 9925,19 коп., а тому відповідач вважає, що станом на вересень 2021 року наявна заборгованість лише у розмірі 8190,89 грн. Сума у розмірі 20160,31 грн. нарахована до вересня 2018 року, та в свою чергу, не може бути стягнута, скільки нарахована за межами загального строку позовної давності про застосування якої він просив суд, подавши заяву. Також скаржник ОСОБА_2 зазначає, що саме надавач житлово-комунальних послуг наділений правом звертатись до суду з вимогою про стягнення із споживача оплати за надані йому послуги. Однак в даному випадку, позивачем не надано суду жодних доказів того, що забезпечення тепловою енергією будинку та, зокрема, і самої квартири за вказаною адресою здійснювалось саме позивачем, враховуючи різноманітність компаній, які надають вказані послуги. В ході розгляду справи позивачем до суду такі докази надані не були, не зважаючи на те, що відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву зазначалось про відсутність будь-яких договірних зобов`язань з позивачем. Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, скаржник ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог підприємства. 29 липня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Зими Дмитра Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник підприємства зазначає, що твердження відповідачів відносно того, що вони, починаючи з січня 2019 року не є власниками квартири, не проживають в ній та як наслідок не мають обов`язку щодо утримання майна не відповідають дійсності, оскільки відповідачами та їх представником не було надано акту опитування сусідів, який би доводив факт не проживання відповідачів у вказаній квартирі з січня 2019 року. Відповідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за іншою особою 18.02.2021 року, тобто відповідачі були власниками квартири до 18.02.2021 року, тому відповідачі були споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та посточання гарячої води, вважає представник позивача. Представник КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Зима Д.О. звертає увагу на те, що споживачі забов`язані оплатити житлово-комунальні послуги та факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати. Щодо не застосування судом першої інстанції строків позовної давності, представник позивача вважає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідачами здійснювались проплати за отримані послуги в розмірах, що перевищували місячні нарахування. Остання оплата була здійснена в лютому 2021 року, що видно з розрахунку, який є в матеріалах справи. Здійснючи оплату в більшому розмірі, ніж було зазначено в місячному нарахуванні, відповідачі визнали наявність заборгованості за надані позивачем послуги та перервали строк перебігу позовної давності, на що вірно вказав суд. Таким чином, представник КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Зима Д.О. просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року - без змін. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак змінив період стягнення заборгованості за надані комунальні послуги та частково задовольнив вимоги щодо розміру стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Суд першої інстанції послався на наданий позивачем розрахунок заборгованості, тому прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів на користь позивача боргу за період з 01.09.2018 року по 01.03.2021 року в сумі 22365,06 грн. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для обов`язкового скасування чи зміни рішення суду першої інстанції згідно до вимог ст. 376 ЦПК України, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1480 від 31.10.2007 року КТПМ «Черкаситеплокомуненерго» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з тепловодопостачання в м. Черкаси (а. с. 5). Згідно з розрахунком КПТМ «Черкаситеплокомуенерго», заборгованість відповідачів по оплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 становить 24983,34 гривень (а. с. 3). Станом на 19.10.2021 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено відомостями Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (а. с. 12.-14). Відповідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.02.2021 року право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (а. с. 60-62). Згідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Оскільки рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1480 від 31.10.2007 року КТПМ «Черкаситеплокомуненерго» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з тепловодопостачання в м. Черкаси, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача, як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. За правилами ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов?язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає, визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), а також у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 року у справі №211/3347/18-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк відповідно до вказівок закону, договору. За змістом ст. ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно. Згідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальній послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги. Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт відсутності укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання згідно ст. 80 ЦПК України. Так, матеріали справи містять відомості Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, відповідно яких станом на 19.10.2021 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 18.02.2021 року право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , а отже, відповідачі були власниками квартири до 18.02.2021 року. Представник відповідачів, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначила, що, починаючи з січня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є власниками кв. АДРЕСА_1 та не проживають за вказаною адресою та що факт не проживання підтверджується актом опитування сусідів. Однак, відповідачами та їхнім представником не було надано акту опитування сусідів, який би доводив факт не проживання відповідачів у вказаній квартирі з січня 2019 року. Також, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2018 року у справі № 711/5087/17 за позовом КС «Скарбничка» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно позовні вимоги КС «Скарбничка» задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 та визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 355000,00 грн. За результатом проведення прилюдних торгів, власником квартири стала ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно Однак, вказані твердження скаржника колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично та відхиляються, оскільки вказане рішення не є підставою для припинення права власності на квартиру, а лише вказує на те, що на квартиру було звернуто стягнення шляхом продажу на публічних торгах. Відповідачами не надано жодних доказів, які б спростовували законність нарахування позивачем за надані ним послуги, не надано жодної інформації щодо процесу, дат проведення відповідних публічних торгів, та як вбачається із матеріалів справи, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 лише 18.02.2021 року. Як вказав Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі були споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до 18.02. 2021 року, тому КПТМ «Черкаситеплокомуенерго» має право вимагати стягнення заборгованості з відповідачів за вказаний період, а тому саме на відповідачів покладено обов`язок щодо оплати за надані комунальні послуги. Відповідно до ст. 256 ЦК України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно ст. 257 ЦК України. Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. Відповідачами, починаючи з серпня 2019 року здійснювались проплати за отримані комунальні послуги у розмірах, що перевищували місячні нарахування. Остання оплата була здійснена в лютому 2021 року. Приймаючи до уваги вказане вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої, що, здійснюючи оплату в більшому розмірі, ніж було зазначено в місячному нарахуванні, відповідачі визнали наявність заборгованості за надані позивачем послуги та перервали строк перебігу позовної давності. Тому, позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу в межах строку позовної давності з урахуванням здійснених проплат відповідачами. Отже, стягненню підлягає заборгованість не лише за останні три роки, а яка виникла раніше та не була вчасно сплачена відповідачами. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з періодом стягнення заборгованості та його розміром, який визначений судом першої інстанції невірно та стягнута солідарно заборгованість з відповідачів, тому такий розмір стягнення заборгованості підлягає зміні, з огляду на наступне. Так, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що з 18.02.2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , яка стала новим споживачем послуг, що надає позивач, а відповідачі з цього часу перестали бути споживачами даних послуг. Суд першої інстанції зазначив, що до стягнення з відповідачів підлягає борг за період по 01.03.2021 року, але станом на 01.03.2021 року відповідачі вже не були споживачами відповідних послуг, оскільки з 18.02.2021 року таким споживачем стала ОСОБА_3 , а отже, суд помилково стягнув з відповідачів суму нарахування за період з 18.02.2021 року по 01.03.2021 року. Таким чином, сума боргу підлягає зменшенню на 700,68 грн. (1783,53 : 28 x 11 = 700,67), тобто на 11 календарних днів за період з 18 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року, під час яких споживачем відповідних послуг вже була ОСОБА_3 . Отже, станом на 17.02.2021 року заборгованість відповідачів становить 21664,38 грн. (22365,06 700,67 = 21664,39) та відповідно підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів. Оскільки, сума боргу відповідачів за лютий 2021 року зменшена у процентному відношенні на 60,71%, то на зазначений процент відповідно підлягають зменшенню стягнуті інфляційні витрати та три проценти річних за вказаний місяць. Відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційної складової боргу та трьох процентів річних у зв`язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг за період з 01.09.2018 року по 01.03.2021 року інфляційна складова боргу становить 27,8 гривень, три процентів річних 6,56 гривень. Із розрахунку по 18.02.2021 року інфляційна складова боргу складатиме 23,62 гривень, три процентів річних 5,60 гривень, а тому саме така сума підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення суми боргу, необхідності застосування строків позовної давності не приймаються до уваги колегією суддів апеляційного суду, оскільки із наявних матеріалів справи вбачається, що наданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачами, достатньо для вирішення вимог щодо стягнення боргу. Крім того, здійснюючи оплату в більшому розмірі, ніж було зазначено в місячному нарахуванні, відповідачі визнали наявність заборгованості за надані позивачем послуги та перервали строк перебігу позовної давності. Тому вимоги скаржника щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення боргу за спожиту теплову енергію не підлягають задоволенню апеляційним судом. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення щодо стягнення з відповідачів боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та трьох процентів річних, однак допустився помилки при вирішенні питання визначення періоду, за який такий борг стягується, стягнувши відповідний борг за період по 01.03.2021 року, не звернувши уваги, що відповідне борг підлягає стягненню лише по 17.02.2021 року. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміни в частині щодо періоду стягнення боргу та відповідно його розміру, як і розміру інфляційних витрат та трьох процентів річних. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради підлягає заборгованість за спожиту теплову енергію, що утворилась по 18.02.2021 року в сумі 21664,38 грн., три відсотка річних в сумі 5,60 грн., інфляційні збитки в сумі 23,62 грн., що разом становить 21693,60 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, апеляційним судом змінено рішення суду першої інстанції, то судові витрати підлягають перерозподілу. Позивачем при звернення до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 678 від 29.09.2021 року. За результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги позивача задоволені на 86,30%, тому стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1951,01 грн. (2270 : 100 x 86,30 = 1951,01). Скаржник ОСОБА_2 згідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією посвідчення. Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сума у розмірі 979,50 грн., що становить 1/2 частину понесених позивачем судових витрат. Решту судових витрат у розмірі 979,50 грн. відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, слід компенсувати позивачу за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних змінити в частині періоду стягнення боргу за спожиту теплову енергію та розміру боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та трьох процентів річних. Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних збитків та трьох процентів річних задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію, що утворилась за період по 18.02.2021 року у сумі 21664,38 грн., три відсотка річних у сумі 5,60 грн., інфляційні збитки у сумі 23,62 грн., що всього становить 21693,60 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради судовий збір в сумі 979,50 грн. Компенсувати Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради за рахунок держави понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 979,50 грн. згідно платіжного доручення № 678 від 29.09.2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Б.Б. Вініченко О.М. Новіков