Постанова 4821 № 712/13781/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року м. Черкаси Справа № 712/13781/18 Провадження № 22-ц/821/92/20 Категорія:304070000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І. суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. секретаря: Анкудінова О. І. учасники справи: позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, у складі: головуючого судді Романенко В.А., повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 09 жовтня 2019 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію. Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 06 липня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано судовий наказ № 712/7346/17-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. 18 серпня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси за заявою ОСОБА_1 скасував зазначений наказ на підставі того, що з матеріалів справи вбачається спір про право, який може бути вирішений лише в позовному провадженні. Станом на 01 лютого 2018 року борг відповідача перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за спожиту теплову енергію складає 7052,91 грн. Станом на 01 лютого 2018 року борг внаслідок інфляції зріс на 184,16 грн, а 3% річних сктановлять 41,18 грн. Зазначає, що дії відповідача наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом та впливають на якість наданих послуг. Позивач просив стягнути з відповідача на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» борг, який виник станом на 01 лютого 2018 року в сумі 7278,25 грн, в тому числі 184,16 грн інфляційних збитків та 41,18 грн 3% річних. Стягнути з відповідача на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 року позов КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» борг в сумі 3754,17 грн, 184,16 грн інфляційних збитків, 41,18 грн три процента річних, судові витрати в сумі 881 грн, а всього 4860,51 грн. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 перебуває у фактичних договірних відносинах з КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» і за період січень 2010 року - лютий 2018 року заборгованість ОСОБА_2 за спожиту теплову енергію складає 7278,25 грн. При цьому, враховуючи, що загальний строк позовної давності встановлений у три роки та відповідачем заявлено вимогу про його застосування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за період з листопада 2015 року по січень 2018 року в сумі 3754,17 грн. підлягає до задоволення, як така, що заявлена в межах строку позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 09 грудня 2019 року, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 року в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнення з нього на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» боргу в сумі 3754,17 грн, 184,16 грн інфляційних збитків, 41,18 грн трьох процентів річних та судових витрат в сумі 881 грн, а всього 4860,51 грн, та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто неповноважним судом, висновки суду, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права та не дотримані норми процесуального права, рішення суду не ґрунтується на засадах верховенства права та не відповідає вимогам передбаченим ст. 263 ЦПК України. Зазначає, що позивачу було пред`явлено позов у справі № 712/11708/17, провадження № 2/712/209/18 в якому він просив суд визнати нараховані комунальні платежі за послуги теплопостачання ОСОБА_1 неправильними та скасувати борг станом на квітень 2018 року 8495,42 грн та зобов`язати проводити нарахування за укладеним договором на послуги з істотними умовами. Також у цій справі відповідачем було ОСББ «Перемолжець 32». Вважає, що позивач умисно знехтував своїм правом на подачу зустрічного позову в приведеній цивільній справі, а склад суду був завідомо упереджено визначений автоматизованим розподілом за замовленням позивача. Судові засідання безпідставно переносились, крім того, застосовуючи позовну давність за період з листопада 2015 року по січень 2018 року, сума стягнення зменшилася із 7278,25 грн до 3754,17 грн, а інфляційні збитки та три процента річних не було зменшено. При цьому, судом не було враховано, що у зазначений період ОСОБА_1 не був власником квартири, а став ним з 22 лютого 2018 року на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року. Відмічає, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року у справі № 712/11708, провадження № 2/712/209/18 зобов`язано КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії-вимоги від 09 листопада 2017 року. Тому зустрічний позов не мав задоволення. В порушення норм процесуального права, судом було відмовлено у клопотанні про витребування доказів та у клопотанні дослідити доказ відеозапис. Вважає, що позивач надав суду докази розрахунків, які не є достатніми, оскільки жодного доказу не має, що відповідач ОСОБА_1 отримував послугу теплопостачання до його нарахувань. Крім того, ОСОБА_1 позбавлений можливості та права при всіх намаганнях вирішити питання теплозбереження, так як перепони поставлено з боку ОСББ «Переможець-32» і позивача. Позивач умисно відмовляється надати інформацію по запиту, що не дає змоги встановити факт витрат підігріву гарячої води та заключити договір на постачання послуги теплової енергії більше десяти років. Існує факт неотримання послуги ОСОБА_1 , оскільки система в будинку розбалансована, в системі опалення різні опалювальні радіатори, можливі опалення підлоги, наявні самочинні забудови, які отримають послугу і не сплачують за неї, доступу до них немає, свідомо руйнуються двері та сходові клітини. За викладеного, вважає, що він не повинен сплачувати за послуги з опалення як квартири, так і місць загального користування. 28 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не базується на доказах, які мають відповідати обставинам справи, та є необґрунтованою. Судом правильно встановлений факт перебування відповідача у фактичних договірних відносинах із теплопостачальною організацією та обов`язок щомісячно здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію. Зазначає, що намагання скаржника покласти відповідальність на позивача за втрату теплової енергії в місцях загального користування внаслідок відсутності теплоізоляції, розбалансування системи опалення будинку, наявність теплих підлог, самочинних забудов, які користуються послугами, безпідставні. Зазначені порушення мають усуватися власником будинку. Скаржник не надав суду жодних доказів про втручання позивача в автоматизований розподіл справ в Соснівському районному суді м. Черкаси та вчинення інших неправомірних дій, як зі сторони позивача так і зі сторони суду, вважає такі твердження гр. ОСОБА_1 висловленням неповаги та прямим тиском на суд. Вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим. Позивач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 року залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено на 12 лютого 2020 року на 16:00 год. з повідомленням учасників справи про її розгляд, але без виклику сторін в судове засідання. В подальшому на 05 березня 2020 року на 15 год. 30 хв. Фактичні обставини справи Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 липня 2019 року №175758064 ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 з 22 лютого 2018 року на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2014 року (а.с. 98-99). Згідно розрахунку заборгованості за теплову енергію та сум індексу інфляції, 3% річних по о/р 74510148 за адресою АДРЕСА_2 , станом на лютий 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за спожиту теплову енергію складає 7052,91 грн, а в період з лютого 2017 року по лютий 2018 року 184,16 грн - інфляційних втрат; 41,18 грн три проценти річних (а.с. 5). 06 липня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ № 712/7346/17-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. 18 серпня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси за заявою ОСОБА_1 скасував зазначений наказ на підставі того, що з матеріалів справи вбачається спір про право, який може бути вирішений лише в позовному провадженні (а.с. 3, 23). Відповідно до заяви-претензії від 14 вересня 2018 року до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», ОСОБА_1 просив надати показники лічильника Ггкал за літній період, показники підігрітої води в літній період, щомісячно. Вказати особу, яка щомісячно ставила підпис, як представник від будинку і хто її вповноважував. Заключити договір по факту отримання послуги на 20% від нарахування з ОСОБА_1 (а.с. 25). Згідно акта-претензії від 09 листопада 2017 року до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», ОСОБА_1 вимагав укласти договір на отримання і оплату послуг від КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» на період наявності самочинних забудов і захвату будинку ОСОБА_3 під керівництвом відділу сприяння ОСББ ЧМР - оплата 20% від нарахованої суми. В подальшому договір переглянути (зворотній бік а.с. 25). 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» подано заяву в якій він просив провести перерахунок оплати централізованого опалення співвласнику багатоквартирного будинку - квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 зі знижкою 50 % (а.с. 82). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2014 року визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 87). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСББ «Переможець-32» розглянути питання про перерахунок послуг ОСОБА_1 на підставі акту від 11 жовтня 2016 року про відмову скосити траву на прибудинковій території та акту від 10 листопада 2015 року про виконання ремонтних робіт. Зобов`язано КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії-вимоги від 09 листопада 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року в частині визнання недійсними установчих документів щодо створення ОСББ «Переможець-32» незаконним та його скасування, скасування державної реєстрації, визнання Статуту незаконним та його скасування, визнання недійсними та скасування усіх протоколів і рішень ОСББ «Переможець-32» - скасовано, провадження в цій частині закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення з даним позовом до господарського суду. В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишено без змін.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). Предметом апеляційного перегляду є рішення Соснівського районного суду м. Черкаси в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо правомірності стягнення із ОСОБА_1 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» боргу в сумі 3754,17 грн, 184,16 грн, інфляційних збитків, 41,18 грн трьох процентів річних, судових витрат в сумі 881 грн, а всього в сумі 4860,51 грн. В іншій частині рішення, відносно вимог до яких застосовано строк позовної давності, ОСОБА_1 не оскаржує. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання та споживання комунальних послуг з центрального опалення в період з 2010 року по лютий 2018 року, які врегульовано ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2004 року, ЗУ «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630). Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2004 року визначено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно зі 1 ЗУ «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична особа, яка використовує теплову енергію. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 з 22 лютого 2018 року на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2014 року, при цьому із копії паспорту вбачається, що проживає він за вказаною адресою з 19 січня 1990 року. Враховуючи, що з 19 січня 1990 року ОСОБА_1 користувався відповідним об`єктом нерухомого майна, а з 2018 року є його власником, то в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» він є споживачем послуги з отримання теплової енергії. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає, визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною 6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з якою погодилася у Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Отже, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі про відсутність обов`язку оплачувати послуги з централізованого опалення за відсутності договору не ґрунтуються на законі. Щодо якості наданих КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» послуг, то апеляційний суд враховує наступне. В процесі розгляду справи та в апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 неодноразово наголошувалось на тому, що позивачем надавались послуги, зокрема, неналежної якості, у зв`язку з чим він звертався до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» з відповідними претензіями. Відповідно до п. 1, п. 5, п. 8 ч. 1, п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 1, п. 3, п. 6 ч. 2 ст. 21 «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. При цьому, факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином. Так, ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акту-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. З матеріалів справи вбачається, що надані ОСОБА_1 акти-претензії, складені протягом періоду за який позивач просив стягнути заборгованість, стосувалися надання показників лічильника Ггкал за літній період, показників підігрітої води в літній період, щомісячно. Вказати особу, яка щомісячно ставила підпис, як представник від будинку і те, хто її уповноважував. Заключити договір по факту отримання послуги, на період наявності самочинних забудов і захвату будинку ОСОБА_3 під керівництвом відділу сприяння ОСББ ЧМР, на 20% від нарахування з ОСОБА_1 , у подальшому договір переглянути та провести перерахунок оплати централізованого опалення співвласнику багатоквартирного будинку - квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 зі знижкою 50 % . При цьому, вказані претензії, в їх прохальних частинах, не містили вимоги щодо встановлення факту надання послуг неналежної якості чи ненадання їх зовсім. Крім того, надані акти-претензії не містять підпису виконавця чи інших споживачів, у відповідності до вимог ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Щодо зобов`язання укладення договору та здійснення перерахунку оплати послуг, то дані вимоги вирішені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії-вимоги від 09 листопада 2017 року. В цій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року при подачі апеляційної скарги не оскаржувалось. За наслідками апеляційного розгляду судом враховано і наступне. 12 лютого 2020 року, через канцелярію суду, ОСОБА_1 було надано суду, зокрема, копію виконавчого листа від 24 січня 2020 року про зобов`язання КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» розглянути питання про укладення договору та перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі претензії-вимоги від 09 листопада 2017 року. При цьому, копії постанови про відкриття виконавчого провадження, за вказаним виконавчим листом, ОСОБА_1 надано не було. З метою перевірки доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях від 12 лютого 2020 року, Черкаським апеляційним судом 17 лютого 2020 року здійснено запит до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», в якому суд просив надати інформацію щодо ходу виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року у справі №712/11708/17 у спірній частині. 25 лютого 2020 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради надіслало лист-відповідь в якому зазначило, що підприємством здійснені всі дії на виконання вказаного вище рішення та вважає його виконаним. Враховуючи вищевикладене, 27 лютого 2020 року за №712/13781/18/3263/20 та повторно 04 березня 2020 року за №712/13781/18/3581/20 Черкаським апеляційним судом здійснено запит до Соснівського відділу державної виконавчої служби в м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), в якому суд просив невідкладно надати інформацію про хід виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року у справі № 712/11708/17, провадження 2/712/60/19. У відповідь на запити суду Соснівським відділом державної виконавчої служби в м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) було надано інформацію, що у Соснівському відділі державної виконавчої служби в м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) виконавчі листи у справі № 712/11708/17, на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2019 року, не перебували. Станом на час розгляду даної апеляційної скарги, дані про здійснення перерахунку оплати житлово-комунальних послуг відсутні, а віповідач ОСОБА_1 , у свою чергу, суду свого розрахунку заборгованості не надавав. На ряду з викладеним при вирішенні даного спору слід враховувати і те, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом (ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно ст. 24 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач зобов`язаний, зокрема, утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем будинку в якому знаходиться власність ОСОБА_1 , а саме квартира АДРЕСА_3 , є ОСББ «Перемоець - 32», а не теплопостачальна організація, тому посилання ОСОБА_1 на відсутність теплоізоляції, розбалансування системи опалення будинку, наявність теплих підлог, самочинних забудов, які користуються послугам не заслуговують на увагу, адже дане питання стосується саме компетенції балансоутримувача будинку. За викладеного, ОСОБА_1 не довів наявності підстав для звільнення його від оплати наданих позивачем комунальних послуг. Перевіряючи розмір заборгованості, заявлений позивачем, апеляційний суд враховує також наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом статей 524, 533 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18). Разом із тим, платежі, встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер (неустойку тощо). Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/31418/15-ц. Судом встановлено, що, звертаючись в суд з позовом 09 листопада 2019 року, КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 борг станом на 01 лютого 2018 року, в розмірі 7278,25 грн за період із січня 2010 року по 01 лютого 2018 року, в тому числі 184,16 грн інфляційних збитків та 41,18 грн 3% річних за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року, надавши відповідний розрахунок. Тобто, предметом спору у даній справі є заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з із січня 2010 року по 01 лютого 2018 року. Водночас, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 заявив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні. Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом ст. ст. 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Таким чином, заявивши клопотання про застосування строків позовної давності та не оскаржуючи рішення суду в частині його застосування, ОСОБА_1 фактично визнав наявність боргу, але вказував на пропуск пред`явлення вимоги до нього. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу, не погоджується із самим фактом стягнення із нього боргу за надані послуги, а не із його розміром. При цьому, власного розрахунку наявної перед позивачем заборгованості не надає. Отже, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги за визначений судом період. Враховуючи обставини справи, приведені вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги, інфляційні втрати та 3 % річних. При цьому, доводи скаржника про незастосування позовної давності до інфляційних втрат та 3 % річних не заслуговують на увагу, оскільки вказані інфляційні втрати та 3 % річних нараховані за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року, тобто в межах строку позовної давності, що вірно було відображено в оскаржуваному рішенні. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, приведені вимоги закону, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надавав позивач, за відсутності укладеного договору, а відповідач фактично ними користувався не здійснюючи їх оплати, те, що станом на 01 лютого 2018 року виник борг за надані послуги у визначеному позивачем розмірі, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми в межах строку позовної давності. Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору. У свою чергу суд апеляційної інстанції сприяв з`ясуванню доводів викладених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. За викладеного рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 05 березня 2020 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак