Ухвала КАС ВС № 280/2902/21

УХВАЛА 04 серпня 2022 року м. Київ справа № 280/2902/21 адміністративне провадження № К/990/18353/22 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу адвоката Карнакова Олексія Володимировича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 280/2902/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне бюро розслідувань, в якій позивач просив суд: - визнати протиправними та скасувати накази Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 № 64 о/с та від 09.03.2021 № 67 о/с про звільнення слідчого третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду слідчого Державного бюро розслідувань з аналогічними функціональними обов`язками; - стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню позивача із займаної посади. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту першого частини п`ятої статті 332 КАС України. 15 липня 2022 року касаційну скаргу повторно подано до Верховного Суду.За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 липня 2020 року у справі №816/654/17 щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII щодо підстав звільнення з державної служби. Щодо посилань скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 816/654/17, слід зазначити, що у даній справі та справі, на яку посилається скаржник, є різним суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, а також нормативне регулювання правовідносин та їх часові проміжки. У наведеній справі застосовано Закон України «Про державну службу» в редакції, що діяв до внесення змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX. Разом з тим, на час прийняття наказу про звільнення позивача з посади державної служби (09.03.2021 р.) частина третя статті 87 Закону № 889-VIII мала наступну редакцію: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.». Крім того, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», на підставі якого звільнено позивача, передбачає підставу для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення: скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців (в редакції Закону №117-ІХ від 19.09.2019 року). Тому посилання на правову позицію, викладену у справі №816/654/17, щодо необхідності з`ясування, чи мало місце скорочення чисельності та/або штату державних службовців, є безпідставним. А тому, при ухваленні оскаржуваних рішень суди керувались позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20. При цьому, Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Карнакова Олексія Володимировича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 280/2902/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська