Постанова 4805 № 282/1102/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №282/1102/21 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М. Категорія 68 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Григорусь Н.Й., Галацевич О.М., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №282/1102/21 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бабенка Юрія Сергійовича на ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2022 року, постановлену під головуванням судді Носача В.М. у смт. Любарі, в с т а н о в и в : У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Відповідач у грудні 2021 року подала зустрічну позовну заяву також про поділ майна подружжя. 24 травня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просила: - заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо передачі спільного сумісного майна третім особам, а саме: нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також автомобіля Ford Transit V 362, державний номер НОМЕР_1 ; - зобов`язати ОСОБА_2 повернути заявниці ключі від нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та від автомобіля Ford Transit V 362, державний номер НОМЕР_1 на зберігання ОСОБА_1 до вирішення справи судом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів ними було придбано майно, зокрема: нежитлове приміщення площею 227,6 кв.м., що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вартість якого орієнтовно складає 401 670 грн., та автомобіль Ford Transit V 362, номер кузова НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_1 , вартістю 740 000,00 грн. Їй стало відомо, що колишній чоловік подав до суду заяву щодо призупинення розгляду справи про поділ спільного майна подружжя в зв`язку з тим, що він перебуває в Збройних Силах України. Маючи намір взяти під відповідальне зберігання все їх спільне майно до повернення відповідача та вирішення справи по суті, позивачка звернулась по ключі від магазину та за документами на автомобіль та щоб перевірити в яких умовах вони зберігаються. Однак, заявнику стало відомо, що третя особа, ОСОБА_3 , на власний розсуд розпоряджається спільною власністю позивачки та відповідача, ніби то з усного дозволу ОСОБА_2 . Враховуючи те, що передача спільного сумісного майна третій особі може містити реальний ризик того, що це майно, яким у відсутність відповідача, без дозволу позивачки розпоряджаються сторонні особи, може бути знищене та те, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про поділ спільного майна подружжя, а тому вона змушена була звернутися до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову про поділ майна подружжя. Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що вона маючи намір взяти під відповідальне зберігання все спільне майно до повернення Відповідача зі служби у Збройних силах України та вирішення справи по суті судом, Позивачка звернулась по ключі від магазину та за документами на спільний автомобіль, а також, щоб перевірити в яких умовах вони зберігаються. Як було зазначено у заяві про забезпечення, коли Позивачка прийшла до магазину, він був відчинений і в подвір`ї магазину стояв автомобіль Ford Transit V362. У магазині знаходилася громадянка ОСОБА_3 . Остання відмовила надати ключі від магазину та автомобіля на зберігання. Що було зафіксовано на телефон. Після цього двічі зверталась із заявою до правоохоронних органів, проте допомоги не отримала, ключі від магазину та від автомобіля третя особа так і не віддала законній співвласниці майна.ОСОБА_3 заявила у поліції, що нібито колишній чоловік ОСОБА_1 усно дозволив їй торгувати в магазині та користуватися автомобілем, який передає для користування іншим особам. Внаслідок цього майно може бути пошкоджене або знищене, товар магазину може бути розпродано третіми особами, існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі втрати нерухомого майна з вини відповідача. У поданому відзиві, представник ОСОБА_2 адвокат Антонович О.С. зазначає, що дійсно майном зараз користується ОСОБА_3 за домовленістю з ОСОБА_2 , проте, нею не вчиняються жодні дії, котрі унеможливлювали б виконання в майбутньому рішення суду. Вказує, що спір по суті ще не вирішено, проте ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову фактично просить передати майно власником якого є ОСОБА_2 на її зберігання тим самим спонукаючи суд фактично вирішити спір по суті. Виходячи з наведеного, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали районного суду, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Бабенко С.В. доводи апеляційної скарги підтримали і дали пояснення, які відповідають ним. Адвокат Антонович О.С., діючи в інтересах ОСОБА_2 не визнала апеляційну скаргу із тих підстав, які зазначені в її відзиві на апеляційну скаргу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову про поділ майна подружжя суд виходив з того, що заявницею не надано належних доказів щодо того, що ОСОБА_2 може приховати спірне майно, продати, знищити, знецінити його тощо. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У відповідності до приписів ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до частин 1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову наведені у ст. 152 ЦПК України, і вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалене тільки у відповідності до заявлених вимог. Отже, конкретний вид забезпечення позову повинен застосовуватися у разі необхідності та бути співмірним із заявленими вимогами. У відповідності з абз. 2 п. 1, абз. 1, 3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду). При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Пунктом 4 вище згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що не вжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи унеможливити виконання рішення суд. Посилання заявниці на те, що спірним майном зараз користується ОСОБА_3 за домовленістю з ОСОБА_2 , фактично оспорюють правомірність дій ОСОБА_2 щодо передачі спільного майна в користування третій особі. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року по справі № 381/4019/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Таким чином, інститут забезпечення позову є важливим інструментом для захисту прав сторін та реалізації подальшого реального виконання судових рішень. При постановленні ухвал про забезпечення позову суду необхідно дотримуватись балансу ризиків, які пов`язані з реальним майбутнім ухиленням від виконання судового рішення та обмеженні прав сторін судового провадження. Обрані ОСОБА_1 заходи забезпечення зустрічного позову не є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних її прав або інтересів. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши ухвалу судді саме в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала судді першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і підстав для її скасування не встановлено. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бабенка Юрія Сергійовича залишити без задоволення, а ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 25 травня 2022 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді Повний текст постанови складений: 03 серпня 2022 року.