Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12592/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12592/14 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України у Дніпровського районі міста Києва, в якому просила суд: - визнати незаконними дії УПФУ у Дніпровському районі м. Києва при створенні «комісії по трудовим спорам», засіданнях «комісії» 06 червня 2014 року, 12 червня 2014 року та їхніх «рішень», виданні наказу від 14 серпня 2014 року №155/к, звільненні її з роботи 14 серпня 2014 року та розрахунку при звільненні; - зобов`язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва скасувати рішення комісії від 06 червня 2014 року, 12 червня 2014 року, наказ від 14 серпня 2014 року №155/к, поновити її на посаді головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій, внести відповідні записи до її трудової книжки; - зобов`язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з розподілом його помісячно за весь період з урахуванням щомісячної індексації заробітної плати; - зобов`язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва відкоригувати індивідуальні відомості позивача про застраховану особу (дані системи персоніфікованого обліку) шляхом внесення до них змін з урахуванням виплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу помісячно з індексацією. Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року в справі № 826/12592/14 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 14 серпня 2014 року №155/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва з 14 серпня 2014 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва при створенні «комісії по трудовим спорам», проведенні засідань «комісії» 06 червня 2014 року, 12 червня 2014 року та скасування рішень комісії від 06 червня 2014 року, 12 червня 2014 року, а також зобов`язання управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 відмовлено. Адміністративну справу № 826/12592/14 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з розподілом його помісячно за весь період з урахуванням щомісячної індексації заробітної плати, а також відкоригувати індивідуальні відомості позивача про застраховану особу (дані системи персоніфікованого обліку) шляхом внесення до них змін з урахуванням виплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу помісячно з індексацією направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, даний позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України місті Києві виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2014 року по 09 жовтня 2019 року у розмірі 282 806,70 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4561 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, виправлено описку в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року, а саме: зазначено вірно дату ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від "15 червня 2020 року" та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі "4 823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн 06 коп". 08 липня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року. В даній заяві позивач просить переглянути вказане рішення суду у справі № 826/12592/14 за нововиявленими обставинами та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві: - доплатити ОСОБА_1 16223,02 грн. середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 14 серпня 2014 року по 09 жовтня 2019 року; - відкоригувати індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , зазначивши суму 4823,06 грн., визначену рішенням суду, щомісячно за весь період з 01 вересня 2014 року по 09 жовтня 2019 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року у справі № 826/12592/14 відмовлено. При цьому суд виходив з того, що позивач у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами просить здійснити переоцінку доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи, на підставі частини рішення, що звернута до негайного виконання, що згідно норм КАС України не може бути підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що виплата заробітку здійснюється роботодавцем (страхувальником, тут - відповідачем) з одночасним нарахуванням і сплатою страхових внесків згідно з ч.1, 8 п.6, ч.1, 3 п.12 ст.20 Закону №1058-ІУ і їх наступним відображенням у індивідуальних відомостях про застраховану особу (даних системи персоніфікованого обліку ПФ України) згідно ч.3 п.5 ст.21 Закону №1058-ІУ. Нероздільність законних зобов`язань роботодавця з одночасної сплати страхових внесків та виплати заробітку дає підстави вважати рішення від 16 липня 2020 року незаконним в частині відмови задоволення вимог зі сплати страхових внесків. Позивач зазначає, що у справі №826/12592/14 навіть не вбачає неточності чи нечіткості правових норм, які б зобов`язували роботодавця сплатити страхові внески за період вимушеного прогулу і відобразити цю сплату помісячно у індивідуальних відомостях про застраховану особу (даних системи персоніфікованого обліку ПФ України). Відповідач сплатив страхові внески за період вимушеного прогулу, що підтвердилося доказом лише від 05 липня 2021 року. Але сплатив не одночасно з виплатою заробітку за період вимушеного прогулу, а значно пізніше. Кошти відповідач виплатив у 2020 році, а станом на 31 грудня 2020 року у відомостях інформація про цю виплату ще була відсутня. На переконання позивача, відповідач виконав рішення від 16 липня 2020 року у задоволеній частині вимог, але йому згідно з ч.1, п.6, ч.1, 3 п.12 ст.20 Закону №1058-ІУ довелось виконувати і незадоволену частину позовних вимог. Вважає, що при виконанні рішення від 16 липня 2020 року у відповідача виник конфлікт між законним обов`язком зі сплати страхових внесків з виплаченого заробітку згідно ч.1, 8 п.6, ч.1, 3 п.12 ст.20 Закону №1058-ІУ та між змістом рішення від 16 липня 2020 року, у якому ця сплата не була передбачена, а отже рішення від 16 липня 2020 року в цій частині суперечить нормам Закону №1058- IV, ч.6 ст.43 Конституції України. Вважає обов`язок відповідача зі сплати страхових внесків за період вимушеного прогулу одночасно з виплатою заробітної плати тією обставиною, яка існувала весь час протягом розгляду справи №826/12592/14. Проте доказ на підтвердження цієї обставини виник лише 05 серпня 2021 року. Цей доказ не міг бути поданий раніше, адже не було відомо, яким чином і у якому розмірі будуть задоволені судом позовні вимоги, заявлені у позові щодо виплати заробітку. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечив про ти її задоволення, просив залишити в силі оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно статті 362 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами. За змістом ч.2 статті 361 КАС підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. (ч.4 статті 361 КАС). Отже, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційні оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Колегія суддів зазначає, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; - на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; - істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року (справа № 810/1545/15). Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач зазначила, що відповідачем невірно виконано рішення суду, а саме нараховано та виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у меншому розмірі, ніж встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року у даній справі. Нововиявленою обставиною заявниця вважає довідку (форма ОК-5) від 05 липня 2021 року, з якої вбачається виплата їй щомісячно коштів у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду в частині, що допущена до негайного виконання. На підтвердження наявності нововиявлених обставин заявницею надано довідки про індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб від 31 грудня 2020 року та від 05 липня 2021 року (форма ОК-5). Також надано відомості про суму виплачених доходів та утриманих податків від 14 березня 2021 року. Заявниця стверджує, що про існування нововиявлених обставин їй стало відомо 05 линя 2021 року з довідки (форма ОК-5). Між тим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи та поданої позивачем заяви вбачається, що обставини, на які посилається заявниця, виникли після ухвалення судом рішення. Обставина, вказана у заяві як ново виявлена, не впливає на оцінку вже досліджених судом доказів і не має значення для об`єктивного розгляду спору. Більш того, вказані у заяві факти наявності нововиявлених обставин підтверджені новими доказами, з яких вбачається виключно факт виконання рішення суду. Таким чином, посилання заявниці на наявність нововиявлених обстави матеріалами справи не підтверджується. Разом з тим, зі змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що заявниця просить суд також здійснити переоцінку доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи, на підставі частини рішення, що звернута до негайного виконання. Так, під час розгляду справи судом було надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам, зокрема, довідці про доходи ОСОБА_1 за червень-липень 2014 року та доводам щодо підстав коригування індивідуальних відомостей про застраховану особу та встановлено, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2014 року по 09 жовтня 2019 року саме у розмірі 282 806,70 грн. В даному випадку зміст заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами зводиться виключно до оцінки способу виконання рішення суду в частині виплати заявниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу щомісячно не в однаковому розмірі, що не відповідає вимогам статті 361 КАС України. В той же час, позивачем не наведено жодних фактичних даних, які існували під час прийняття судом рішення у справі № 826/12592/14 та не були відомі і не могли бути відомі під час розгляду справи, на спростування фактів, які було покладено в основу рішення. Отже, зазначені позивачем обставини не відповідають переліку нововиявлених та виключних обставин, визначених процесуальним законом, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення апеляційного суду. Окремо слід зазначити, що процесуальний інститут нововиявлених обставин не повинен застосовуватися для виправлення судових помилок і недоліків, що були допущені під час розгляду справи в період первинного провадження. Новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не варто використовувати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. В інших випадках це буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу до цієї Конвенції. Таким чином, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами повинен відбуватися з урахуванням загальних принципів здійснення правосуддя, зокрема, тих, на обов`язкове дотримання яких звертає увагу Європейський суд з прав людини, та які випливають зі змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права. Поряд з тим, слід звернути увагу суду, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU проти Румунії, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року). Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин, норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 02 серпня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків