Ухвала КАС ВС № 640/26853/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 27 липня 2022 року м. Київ справа №640/26853/21 адміністративне провадження № К/990/17936/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу адвоката Ярук Анни Ігорівни в інтересах Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі № 640/26853/21 за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Дячука Дмитра Юрійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геометікс-плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини», Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, у відкритті провадження в адміністративній справі №640/26853/21 за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Дячука Дмитра Юрійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геометікс-плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини», Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії відмовлено. Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач 13 липня 2022 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Дячука Дмитра Юрійовича, треті особи -Товариство з обмеженою відповідальністю «Геометікс-плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини», Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, у якому позивач просив: - визнати дії державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокастру у м. Києві Дячук Дмитра Юрійовича щодо проведення поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 площею 1,6199 га на дві окремі ділянки площею 0,4541 га з кадастровим номером 800000000:75:213:0100 та 1,1658 га з кадастровим номером 8000000000:75:213:0101 та реєстрацію земельних ділянок 800000000:75:213:0100 площею 0,4541 га та площею 1,1658 га з кадастровим номером 8000000000:75:213:0101 за адресою: м. Київ, вул. І. Крамського, 10 - протиправними; - скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 800000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101 та записи в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери 800000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві поновити запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, скасований кадастровий номер 8000000000:75:213:0007 та поновити запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, загальною площею 1,6199 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І. Крамського,

10. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України відмовлено Благодійній організації благодійний фонд «Добробут XXI століття» у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що між юридичними особами існує спір щодо можливості та наявності підстав для поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, який має вирішуватись у порядку господарського судочинства, тому і вимоги щодо проведення державним кадастровим реєстратором поділу земельної ділянки та про державну реєстрацію спірних земельних ділянок, як і внесення змін до Державного земельного кадастру, які можуть бути визначені як похідні у спорі, віднесені до юрисдикції господарського суду. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Пунктом 2 частини другої вказаної вище статті передбачено, що у випадку оскарження ухвали, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи положення пункту 7 частини першої статті 4 та пункт 1 частини першої статті 19 КАС України, виходив з того, що предметом спору у цій справі є не дії чи бездіяльність державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101, а правовідносини з приводу реалізації права володіння та користування відповідною частиною зазначеної земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна, які виникли між Благодійною організацією «Благодійний фонд «Добробут XXI століття», ТОВ «Інститут розвитку людини» та ТОВ «Алтея-Компані». Тобто, суди попередніх інстанцій вказали, що існує спір про право щодо площ спірних земельних ділянок під нерухомим майном, яке належить учасникам справи на праві приватної власності, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Окрім того, суди попередніх інстанцій також вказали, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Таким чином, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Суди вказали, що позивачем не спростовано, що між ним та іншими юридичними особами існує спір щодо можливості та наявності підстав для поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, який має вирішуватись, з огляду на наявність спорів між сторонами у господарському процесі, у порядку господарського судочинства, тому і вимоги щодо проведення державним кадастровим реєстратором поділу земельної ділянки та про державну реєстрацію спірних земельних ділянок, та внесення змін до Державного земельного кадастру, які є похідними у вже наявних господарських спорів, також підлягають віднесенню їх до юрисдикції господарського суду. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Суд апеляційної інстанції також вказав, що такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №826/9576/18. Таким чином, оскаржувані судові рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях, пункту 1 частини першої статті 19, пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, Суд також критично оцінює твердження скаржника про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 296/3870/19 та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 802/1840/18-а, з огляду на наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів вказує, що наведені скаржником правові висновки не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин і заявник не довів у касаційній скарзі про їх тотожність, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у справі № 640/26853/21. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Аналогічний підхід щодо застосування положень, зокрема пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, застосований Верховним Судом в ухвалах від 21 жовтня 2020 року у справі № 520/7729/2020, від 11 травня 2021 року у справі № 400/5434/20, від 05 липня 2021 року у справі № 580/432/21, від 21 жовтня 2021 року у справі № 540/2303/21, від 16 лютого 2022 року у справі № 420/13689/21 та від 18 квітня 2022 року у справі № 640/20443/21. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Ярук Анни Ігорівни в інтересах Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі № 640/26853/21 за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Дячука Дмитра Юрійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геометікс-плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини», Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтея Компані», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя -доповідач Я.О. Берназюк Судді Н.В. Коваленко Т.Г. Стрелець