Постанова Київський апеляційний суд № 761/38595/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ===================================================================== Справа № 761/38595/21 Головуючий у І інстанції Щебуняєва Л.Л. Провадження №33/824/1727/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: 12 жовтня 2021 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. І. Виговського, 3 в м. Києві, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, проводився за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST 6820 ARНК - 0524. Результат тесту - 1,11 проміле. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,2 грн. Не погодившись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 16 червня 2022 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Посилається на ті підстави, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права , суд неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Так скаржник зазначає, що поліцейськими не було запропоновано пройти освідування на стан сп'яніння після приладу «Драгер» в лікаря нарколога та порушили порядок огляду встановлений інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції". Крім того, зазначає, що у разі наявності ознак сп`яніння особа відсторонюється від подальшого керування транспортним засобом. В свою чергу ОСОБА_1 не було відсторонено після огляду на стан сп`яніння від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що у працівників поліції не було підстав вважати, що він перебував в стані сп`яніння. Одночасно зі звернення до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що на момент звернення до суду з апеляційної скарги копію постанови Шевченківського районного суду не отримував. Крім того, зазначає, у зв'язку з початком збройної агресії проти України 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 змушений був евакуюватись. Зазначені обставини, на думку скаржника, є поважними причинами пропуску строку та не можуть обмежувати право на судовий захист. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що були надані належні та допустимі докази, які були достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно із ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідальність за правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.9 а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами ч.ч. 2,3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Згідно п. 2,3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Розділу І Інструкції). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Розділу І Інструкції). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №333335 вбачається, що 12 жовтня 2021 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. І. Виговського, 3 в м. Києві, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, проводився за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST 6820 ARНК - 0524. Результат тесту - 1,11 проміле. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №333335 від 12 жовтня 2021 року. роздруківкою технічного пристрою «Drager Alcotest 6820» (прилад № ARHK-0524 принтер №ARHJ-0757; тест 3219; останнє калібрування 27 вересня 2021 року) з якої вбачається, що ОСОБА_1 пройшов тест 12 жовтня 2021 року о 00 год. 53 хв. за допомогою технічного пристрою «Drager Alcotest 6820» з результатом - 1.11 %, підписаною особою, що тестують. відеозаписом з нагрудного реєстратора АА-00217, на якому зображені події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» на місці зупинки транспортного засобу. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол підписаний особою, яка його склала ОСОБА_1., хоча від пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що мається відповідна відмітка у протоколі за підписом поліцейського. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах. Доводи скарги про те, що у протоколі зазначено лише один свідок, а не два, не спростовують висновків суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху", який набрав чинності 17 березня 2021 року, до ч.2 ст.266 КУпАП, яка врегульовувала процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`янінні на місці, внесено зміни. Зокрема, якщо в попередній редакції присутність двох свідків під час огляду була обов`язковою, то в нинішній редакції ч.2 ст.266 КУпАП достатньо відеозапису, і лише в разі неможливості застосування відеозапису огляд проводиться у присутності двох свідків. В даній справі до протоколу про адміністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, які проводили оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вимог ст.266 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 на те, що нормами КУпАП та Інструкції не передбачено проведення огляду на стан сп`яніння на декількох пристроях судом перевірені і визнані такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 декілька разів намагався пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, однак «Драгер» не здійснював заміри взагалі. Тому патрульною поліцією було викликано інший екіпаж з наявним приладом «Драгер» за допомогою, якого було здійснено перевірку на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 . Саме цей результат був покладений в основу для визнання ОСОБА_1 таким, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Діюче законодавство не містить в собі норми, яка б забороняла працівникам поліції у випадку виходу з ладу приладу для визначення ступеню алкогольного сп`яніння, скористатись іншим таким приладом. Отже суд не може визнати результат тесту, який наданий до протоколу про адміністративне правопорушення неналежним доказом. Що ж стосується доводів апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, а саме поліцейські не роз`яснили йому його права та не направили до медичної установи для проходження огляду,то вони не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого останній роз`яснив ОСОБА_1 його права. Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення скаржник не зазначив про свою незгоду з результатом огляду визначеного приладом, а також підписався на результаті тестування на алкоголь АББ 333335, що свідчить про згоду особи з результатом тесту. Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи даних про відсторонення його від керування автомобілем, що на думку апелянта свідчить про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченої ст.266 КУпАП та Інструкцією суд апеляційної інстанції відхиляє. Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. Відсутність в матеріалах справи даних про те, що водій був відсторонений від керування транспортним засобом не спростовує самого факту знаходження водія в стані алкогольного сп`яніння, який доведений матеріалами даної справи, а тому не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обгрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцієюч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Враховуючи наведене, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року є законною та обгрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб