Постанова 4852 № 280/4115/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/4115/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.) апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_2, ОСОБА_1 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року (головуючий суддя Сіпака А.В.) у справі № 280/4115/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу та акту, стягнення грошового забезпечення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати абзац 3, п. 4, п. 6, п. 7, 7.1, 7.2, 7.3 - в частині стягнення грошового забезпечення з лейтенанта ОСОБА_1 83570,93 грн., п. 8, п. 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2020 № 494 «Про результати службового розслідування»; визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування, а саме: п. 5 в частині ОСОБА_1 , п. 6 в частині ОСОБА_1 , в тому числі пп. 3, 4, 7, на підставі якого винесено наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2020 № 494 «Про результати службового розслідування»; стягнути з відповідача на користь позивача протиправно утримане у період з квітня 2020 року по 29.05.2020 грошове забезпечення в рахунок відшкодування нанесених державі збитків в сумі 8655,49 грн. стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з результатами службового розслідування та наказом №494 від 24.04.2020 ОСОБА_1 не згодний, оскільки за час перебування на посаді командира роти матеріального забезпечення свої посадові обов`язки він виконував належним чином та сумлінно, виникнення нестачі військового майна не допускав, а запасні частини та комплектуючі до військової техніки, що зазначені в Акті службового розслідування (з урахуванням внесених змін до Наказу №494 від 24.04.2020, на підставі Наказу №542 від 05.05.2020), були відсутні на момент прийняття позивачем 03.09.2017 посади. Позивач вказує про те, що його притягають до дисциплінарної відповідальності через нестачу запасних частин та комплектуючих до військової техніки, яких і не було в наявності на час прийняття ним посади. Таким чином, на думку позивача, в його діях відсутня вина у завданні шкоди, оскільки за час перебування на посаді командира роти матеріального забезпечення ним не було допущено нестачі запасних частин та комплектуючих, техніка в несправному стані була передана йому під час прийняття посади 03.09.2017, а комісія з прийняття посади не вчинила жодних дій для дотримання процедури передання посади, а саме не було сформовано та оформлено актів форми 12 технічного стану та комплектності автомобільної техніки, що виключає також і причинний зв`язок між поведінкою особи та завданою шкодою. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункт 7.3 в частині стягнення з грошового забезпечення лейтенанта ОСОБА_1 збитків у розмірі 83570 (вісімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 93 коп. та пункт 9 наказу командира військової частини А НОМЕР_2 від 24.04.2020 № 494 «Про результати службового розслідування». Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 повернути ОСОБА_1 грошове забезпечення, утримане в рахунок відшкодування нанесених державі збитків згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав та умов для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, встановлених статтею 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», а тому пункти 7.3 та 9 спірного наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 83570,93 грн. та направлення копій матеріалів службового розслідування стосовно позивача до Військової служби правопорядку для прийняття правового рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також за висновком суду першої інстанції у відповідності до підпункту 9.1.2.Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 300 від 16.07.1997, саме на особу, яка приймає посаду, покладається обов`язок щодо вивчення стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об`єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів, а також перевірки та приймання матеріальних засобів, коштів і документів, при цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем повідомлялося керівництво про якісний стан комплектування військової техніки, яка ним приймається, що, у свою чергу свідчить неналежне виконання позивачем функціональних обов`язків при прийнятті посади командира роти, не перевірки останнім якісного стану комплектування військової техніки, а тому висновок відповідача зазначений в абзаці 3 та пункту 4 спірного наказу прийнято у відповідності до вимог законодавства, а отже скасуванню спірне рішення у відповідній частині не підлягає. 12.08.2021 від представника позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43100 грн. за рахунок бюджетних асигнувань. Додатковим рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_3). В іншій частині заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач наполягає на тому, що при проведенні вибіркової інвентаризації автомобільної техніки роти матеріального забезпечення виявлено факт відсутності на техніці запасних частин та комплектуючих до неї на загальну суму 83570,93 грн. Вказує, що службове розслідування проведено відповідно до вимог ст. 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, та у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності, оскільки останній своїми діями створив нестачу по автомобільній службі роти матеріального забезпечення. Наголошує, що під час прийняття посади позивач халатно поставився до прийняття посади, а саме не надав акти форми 12, що підтверджується рапортом самого ОСОБА_1 . Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить скасувати додаткове рішення. Скаржник зазначає, що, на його думку, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. все одно залишається завищеною, перелік послуг наданих представником позивача не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи та явно не відповідає складності справи. Не погодившись з додатковим рішенням, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та невірного застосування норм матеріального права, що застосовуються до вказаних правовідносин, та норм процесуального права щодо стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат. Скаржник не згоден з частковим задоволенням заяви про відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи, у розмірі лише 13000 грн., оскільки позивачем фактично понесено витрати на суму 43100 грн., що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, в якому зазначив про те, що оскільки відповідач не передав ОСОБА_1 під звіт матеріальні засоби (відсутній акт прийому-передачі та форми 12), останній не несе матеріальної відповідальності щодо цього майна лише за фактом самої нестачі. Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року, в якому вказав, що враховуючи що Військовою частиною НОМЕР_2 не зазначено та не доведено у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції, апеляційна скарга останньої, на думку позивача, підлягає залишенню без задоволення. В судовому засіданні представник позивача вимоги своєї апеляційної скарги на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року підтримав у повному обсязі, проти задоволення апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року заперечує. Представник відповідача вимоги своїх апеляційних скарг на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року та на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року підтримав, проти задоволення апеляційної скарги позивач на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року заперечив. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині. Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не перевіряється. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 з 31.05.2016 по 29.05.2020 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2, про що свідчить довідка від 28.08.2020 №1964. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_2 №313 від 16.03.2020, відповідною комісією в період з 16 по 24 березня 2020 року була перевірена наявність, стан якісного та вартісного обліку, умови експлуатації та збереження, законність й ефективність використання технічних засобів майна автомобільної служби, за результатами якої складений Акт №112 інвентаризації автомобільної техніки роти матеріального забезпечення та 4 артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_2 в період з 16.03. по 23.03.2020, затверджений Т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 24 березня 2020 року. Як слідує з акта №112 від 24.03.2020 розходжень з даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності майна автомобільної служби не виявлено, проте при проведенні вибіркової інвентаризації автомобільної техніки роти матеріального забезпечення виявлено факт відсутності на техніці запасних частин та комплектуючих до неї на загальну суму 83570,93 грн., у т.ч. відповідальна особа командир роти матеріального забезпечення лейтенант ОСОБА_1 - 83570,93 грн. (у відповідності до Додатків №1 та №2 - інвентаризаційні описи необоротних активів (автомобільної техніки) роти матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2 станом на 11.03.2020; списку відсутніх запасних частин та комплектуючих до автомобільної техніки роти матеріального забезпечення; актів технічного стану транспортного засобу). З рапорту капітана ОСОБА_2 , помічника начальника служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини випливає, що під час проведення інвентаризації стало відомо про факт відсутності запасних частин та комплектуючих до військової техніки роти матеріального забезпечення військової частини та 4 артилерійського дивізіону військової частини, у зв`язку із чим наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.03.2020 №363 з метою з`ясування причин та умов, що сприяли даному випадку, виявлення винних осіб та встановлення ступеня їх вини, призначено комісії провести службове розслідування відповідно до вимог ст. 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 02.04.2020 №85 продовжено термін проведення службового розслідування за фактом відсутності техніки роти матеріального забезпечення та 4 артилерійського дивізіону військової частини, строком на 30 діб до 24 квітня 2020 року. За результатами проведеного службового розслідування комісією складений Акт службового розслідування, який затверджений Т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 24 квітня 2020 року, у якому комісія дійшла висновку, що неправомірні дії та причинний зв`язок лейтенанта ОСОБА_1 проявляється в неналежному утриманні на відповідальному збереженні військового майна, що призвело до нестачі військового майна в автомобільній службі. Дана нестача пов`язана з неналежним виконання військовослужбовців своїх службових обов`язків, у зв`язку із чим запропоновано, зокрема за порушення вимог абзацу ст. 111, абз. 4 ст. 112 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України лейтенанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за виявлену нестачу позивача притягнути до повної матеріальної відповідальності. З метою недопущення подібних випадків в подальшому, а також притягнення винних осіб до відповідальності наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494 «Про результати службового розслідування» вирішено, зокрема:

4. За порушення вимог абзацу ст. 111, абз. 4 ст. 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в порядку ст. 55 «а» дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «зауваження».

6. Оголосити нестачу по військовій частині на загальну суму 89770,27 грн. по автомобільної служби.

7. Помічнику командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальнику служби: 7.1. Занести нестачу до «Книги обліку нестач» ВЧ НОМЕР_2 по автомобільної служби, на загальну суму 89770,27 грн. 7.2 Шкоду, заподіяну державі на загальну суму 89770,27 занести до «Книги обліку грошових стягнень та нарахувань» ВЧ НОМЕР_2 за автомобільною службою. 7.3. Помічнику командира бригади з фінансово-економічної роботи збитки нанесені військовій частині на загальну суму у розмірі - 89770,27 грн. стягнути з грошового забезпечення, у т.ч. з лейтенанта ОСОБА_1 83570,93 грн. З вказаним наказом позивач ознайомлений особисто 20 травня 2020 року під підпис, при цьому, останнім зроблена відповідна відмітка, що з наказом не згоден. Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 29.05.2020 №125 лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти матеріального забезпечення військової частини, який наказом Командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) від 03.02.2020 №30 призначений на посаду старшого офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів Вільнянського військового комісаріату Запорізької області вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження служби в Вільнянський районний військовий комісаріат до м. Вільнянськ Запорізької області. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. Виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції дослідженню підлягає питання правомірності пунктів 7.3 та 9 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494 «Про результати службового розслідування», та, відповідно, правомірність утримання грошового забезпечення позивача в розмірі 866,49 грн. в рахунок відшкодування нанесених державі збитків згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494. Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі. Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Пунктом 7 розділу I Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Судом встановлено, що в ході проведення службового розслідування (акт службового розслідування від 24.04.2020) при проведенні вибіркової інвентаризації автомобільної техніки роти матеріального забезпечення та 4 артилерійського дивізіону виявлено факт відсутності на техніці запасних частин та комплектуючих до неї на загальну суму 89770,27 грн., при цьому, із них відповідальна особа командир роти матеріального забезпечення ОСОБА_1 - сума збитків 83570,93 грн. Відповідно до наказу від 24.04.2020 № 494 за порушення вимог абзацу статті 111, абзацу 4 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в порядку статті 55 «а» дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на позивача накладено дисциплінарне стягнення «зауваження» за неналежне виконання службових обов`язків і притягнуто позивача до повної матеріальної відповідальності згідно з Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Відповідно до статті 1 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Статтею 3 Закону №160-ІХ встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій. Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР. Відповідно до пункту 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. Згідно із пунктом 13 розділу IIІ Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. За пунктом 16 Положення № 243/95 розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами. Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (пункти 17-19 Положення № 243/95). В результаті аналізу наведених норм суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. В спірному випадку підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності у повному розмірі визначеної відповідачем шкоди стали такі обставини, зафіксовані в акті службового розслідування. З пояснень лейтенанта ОСОБА_1 відповідачем з`ясовано, що він прийняв посаду командира роти матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2 03 вересня 2017 року у капітана ОСОБА_3 . Договір про матеріальну відповідальність з військовою частиною не підписував. Під час прийняття посади автомобільну техніку по актам технічного стану йому не передавали. При цьому ОСОБА_1 вказував, що технічний стан автомобілів був у неналежному стані. Сума залишкової вартості є безпідставною. Згідно зі зведеною відомістю щодо залишкової вартості військового майна сума збитків становить 83570,93 грн. (розмір збитку по кожному транспортному засобу із зазначенням відсутніх запасних частин та комплектуючих до неї наведено на с. 18 - 33 Акта службового розслідування). Згідно з актом №112 від 23.03.2020, вхідний №1445 від 25.03.2020, на сторінці №3 «інвентаризаційний опис необоротних активів» від 11.03.2020 на підставі розпорядчого документа від 21.01.2020 №68 виконано знімання фактичних залишків, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів, які зберігаються в підрозділах, всі видаткові та прибуткові документи на необоротні активи здано в бухгалтерську службу і всі необоротні активи, що вибули, списано, власноруч підписано матеріально відповідальною особою командиром роти ОСОБА_1 . Усі цінності пронумеровані в інвентаризаційному описі з №1 до №66 включно, перевірено комісією в натурі в присутності командира роти матеріального забезпечення ОСОБА_1 та внесено в опис. ОСОБА_1 претензій до інвентаризаційної комісії немає. Згідно з актом прийому справ та посади командира роти матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2 від 05.09.2017 вхідний №1224 на підставі наказу командира військової частини №65 від 03.09.2017, з`ясовано комісією: стан бойової готовності задовільний; морально-психологічний стан особового складу задовільний; військова техніка та матеріально-технічні засоби в наявності, згідно з обліковими даними, зберігаються згідно з вимогами керівних документів, вказаних в додатках до рапорту та актах форми 12; підрозділ до виконання бойових завдань готовий. Згідно з даного акту мають додаватись відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів по службам на 13 аркушах, але вони відсутні. 06 вересня 2017 року вхідний №1238 зареєстрований рапорт командира роти молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який власноруч доповідає командиру військової частини, що він справи та посаду прийняв, акти форми №12 на техніку надасть пізніше, але до теперішнього часу не пред`явив. Згідно з наказом командира частини від 06.09.2017 №67 молодший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду командира роти матеріального забезпечення частини. Лейтенант ОСОБА_1 безвідповідально поставився до прийняття посади командира роти, а саме: не перевіривши якісний стан комплектування військової техніки, яка закріплена за ротою матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2, що призвело по суті до нестачі запасних частин та комплектуючих до військової техніки згідно з актом акту та прийому справ та посади командира роти матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2. Надаючи оцінку зазначеним в акті службового розслідування висновкам, суд першої інстанції правильно вказав, що службовим розслідуванням не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця - позивача. Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця. Пункт 9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 300 від 16.07.1997, визначає порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством. У відповідності до підпунктів 9.1.1. та 9.1.6. цього Положення з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов`язані здавати та приймати справи і посаду. Комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з`єднання); перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об`єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів. Згідно з пунктом 9.1.7. Положення приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом (додаток №8). До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків. У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в акті під час його підписання. Вищий начальник при затвердженні акта про приймання та здавання справ і посади зобов`язаний розглянути заперечення. При необхідності, для виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хто здає (приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з`єднання) призначається службове розслідування, яке повинно бути закінчено в двотижневий строк. З матеріалів справи встановлено, що 07 вересня 2017 року лейтенант ОСОБА_1 прийняв від капітана ОСОБА_3 посаду командира роти матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2, про що на підставі наказу № 65 від 03.09.2017 комісією в складі голови комісії - заступника командира ВЧ НОМЕР_2 з тилу підполковника ОСОБА_4 , членів комісії - заступника командира в/ч з озброєння підполковника ОСОБА_5 , начальника автомобільної служби ВЧ НОМЕР_2 майора ОСОБА_6 , начальника служби ПММ в/ч НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_7 , складено Акт здачі та прийому справ та посади командира роти матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_2, затвердженого командиром військового частини полковником ОСОБА_8 2017 року (без зазначення конкретної дати). За змістом Акту здачі та прийому справ та посади комісією, зокрема з`ясовано, що військова техніка та матеріально-технічні засоби в наявності, згідно з обліковими даними, зберігаються згідно з вимогами керівних документів, вказаних в додатках до рапорту та актах форми

12. До акту додаються відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів по службах на 13 аркушах. При цьому, в додатках до Акту прийняття посади додано рапорт позивача, в якому останній зазначає, що акти форми № 12 на техніку надасть пізніше. Разом із цим, судом встановлено, що на час здавання та приймання позивачем посади командира роти матеріального забезпечення 07 вересня 2017 року комісією не була проведена інвентаризація військової техніки, запасних частин і комплектуючих до неї, при цьому, не вся техніка була у робочому стані, у зв`язку з їх технічною несправністю, не повною комплектністю, що підтверджено показами свідків, допитаних у судовому засіданні. Крім того, судом з`ясовано, що акти форми 12 (акти технічного стану) не складались, якісний стан транспортних засобів документально не оформлювався. Під час судового розгляду справи такі докази також надані не були. Тобто, під час службового розслідування не було встановлено, які саме умисні протиправні дії ОСОБА_1 (враховуючи те, що його притягнуто саме до повної матеріальної відповідальності) призвели до втрати військового майна, факт розкрадання такого майна не досліджувався. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності, визначених частиною 2 статті 3 Закону № 160-ІХ (наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, вина особи в завданні шкоди) можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав та умов для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, встановлених статтею 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», а тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправність пунктів 7.3 та 9 спірного наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494 в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 83570,93 грн. та направлення копій матеріалів службового розслідування стосовно позивача до Військової служби правопорядку для прийняття правового рішення. Також з урахуванням встановленої наявності підстав для скасування пункту 7.3 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494 «Про результати службового розслідування», яким за вищевказані порушення лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що безпідставно стягнуті з позивача кошти підлягають поверненню. При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що належним способом захисту права позивача на виплату належного позивачу розміру грошового забезпечення, є зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 грошове забезпечення, утримане згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.04.2020 №494 в рахунок відшкодування нанесених державі збитків. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Щодо висновків суду, викладених у додатковому рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2020 року між позивачем як Клієнтом та адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною як Виконавцем укладено Договір № 200513-01 про надання правничої допомоги. Згідно з п 1.1. Договору 1.1 Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу: надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань, складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру. Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, заяв, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства). Відповідно до п.4.4. Відшкодувати витрати, понесені Адвокатом під час виконання останнім доручення Клієнта, такі як: гонорар, сплата судового збору, передбачена Законом України «Про судовий збір», оплата експертних послуг тощо у відповідності до наданих квитанцій та рахунків та інше. Згідно п.5.1. Гонорар винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Відповідно до п.5.2. Гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких попередньо узгоджені Сторонами в усній формі та оформлені Додатковою Угодою, яка є невід`ємною частиною Договору. Оплата здійснюється за домовленістю сторін. Сторонами 13 травня 2020 року укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 2000513-01 від 13.05.2020 про надання правничої допомоги. Даною угодою визначено, що гонорар Адвоката визначається сторонами за усною домовленістю сторін та підтверджується детальним розрахунком розміру гонорару за виконання певних видів робіт та послуг, оплата здійснюється шляхом сплати готівкою. На підтвердження виконання робіт представником надано: договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 13.05.2020 №200513-01, додаткова угода №2 від 13.05.2020 до Договору від 13.05.2020 №200513-01, Акти прийму-передачі наданих послуг до Договору від 13.05.2020 №200513-01, а саме: від 21.05.2020, 24.06.2020, 24.07.2020,21.10.2020, 20.11.2020, 04.12.2020, 24.02.2021,07.04.2021, 14.05.2021, 04.06.2021, 01.07.2021, 15.07.2021, 22.07.2021, 05.08.2021, детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару та квитанції № 47 від 13.05.2020, №53 від 21.05.2020, №62 від 24.06.2020, №75 від 24.07.2020, № 92 та №93 від 21.10.2020, №115 від 20.11.2020, № 120 від 04.12.2020, № 30 від 24.02.2021, № 42 від 07.04.2021, №54 від 14.05.2021, № 65 від 04.06.2021, № 79 від 01.07.2021, № 87 від 15.07.2021, № 95 від 22.07.2021, № 110 від 05.08.2021 ОСОБА_1 прийняв надані правничі послуги та сплатив адвокату Кошліченко Н.В. гонорар на загальну суму 43100,00 грн. В матеріалах справи також наявний детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару за договором про надання правничої допомоги № 200513-01 від 13.05.2021, відповідно до якого: усна консультація від 13.05.2020 затрачено часу - 1 година, вартість - 500 грн., складання та направлення адвокатського запиту до ВЧ № НОМЕР_2 ЗСУ від 15.05.2020 затрачено часу 1 година, вартість 500 грн., Усна консультація щодо порядку проведення службового розслідування у ЗСУ від 21.05.2020 затрачено часу 1 година, вартість 500 грн., складання та направлення адвокатського запиту до ВЧ НОМЕР_2 ЗСУ від 25.05.2021 затрачено часу 1,5 години, вартість 1000 грн., складання та направлення повторного адвокатського запиту до ВЧ НОМЕР_2 ЗСУ від 19.06.2020 затрачено часу - 1 година, вартість 1000 грн., підбір та аналіз судової практики, нормативно-правових актів, складання позовної заяви із підготуванням додатків до неї затрачено часу 12 годин, вартість 5000 грн., складання клопотання про витребування доказів від 19.06.2020 затрачено часу 1 година, вартість 800 грн., Підготовче судове засідання 23.07.2020 вартість 2000 грн., дослідження та аналіз документів наданих у вересні 2020 НОМЕР_2 на адвокатський запит від 19.06.2020 (понад 1000 арк.) затрачено часу 50 годин, вартість 4000 грн., складання уточненої позовної заяви, затрачено часу 12 годин, вартість 3000 грн., складання заяви про витребування доказів від 19.10.2020, затрачено часу 2 години, вартість 1000 грн., складання клопотань про виклик свідків від 19.10.2020, затрачено часу 1 година, вартість 800 грн., підготовче засідання від 20.10.2020 вартість 2000 грн., підготовче засідання від 18.11.2020 вартість 2000 грн., ознайомлення з матеріалами справи від 01.12.2020, вартість 500 грн., підготовче засідання від 03.12.2020 вартість 2000 грн., підготовче засідання від 23.02.2021 вартість 2000 грн., підготовче засідання від 06.04.2021 вартість 2000 грн., ознайомлення з матеріалами справи вартість 500 грн., підготовче засідання від 13.05.2021 вартість 2000 грн., судове засідання, допит свідків від 02.06.2021 вартість 2000 грн., судове засідання, допит свідків від 30.06.2021 вартість 2000 грн., судове засідання, дослідження доказів від 14.07.2021 вартість 2000 грн., судове засідання, дослідження доказів від 21.07.2021 вартість 2000 грн., судове засідання, судові дебати від 04.08.2021 вартість 2000 грн. Отже, надані позивачем письмові докази свідчать, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правової допомоги, які оцінені сторонами договору у 43100,00 грн. З приводу визначених судом першої інстанції підстав для стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн. у поданих заявах та апеляційній скарзі відповідач заперечував співмірність, обґрунтованість та доцільність розміру витрат на правничу допомогу, які заявлені позивачем до відшкодування. Щодо визначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 43100 грн. суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. Такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. За правилами частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Таким чином, підлягають відшкодуванню не всі заявлені стороною витрати, а лише такі, що пов`язані з розглядом справи. Також суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що такі послуги як усна консультація, складання та направлення адвокатського запиту, підбір та аналіз судової практики, нормативно-правових актів фактично охоплюються такими послугами як підготовка та подання позовної заяви до суду (вартість 5000,00 грн.), а дослідження та аналіз документів, наданих на адвокатський запит, охоплюються такими послугами як складання уточненої позовної вимоги (3000,00 грн.), тому виділення вказаних вище послуг як окремих і самостійних не є підставою для відшкодування їх вартості відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Також суд погоджується з визначеними позивачем розмірами витрат на складення процесуальних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції: заяв, клопотань. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно протоколів судових засідань наявних в матеріалах справи, представник позивача приймав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції: 13.05.2021, 02.06.2021, 30.06.2021, 21.07.2021 та 04.08.2021. Натомість в акті зазначено 11 судових (підготовчих) засідань. Таким чином, суд першої інстанції правильно взяв до уваги лише ті засідання, в яких був присутній представник позивача. Суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції щодо спірмірного розміру гонорару 1000 грн. за участь представника у судовому засіданні, а не 2000,00 грн. за кожне судове засідання, як визначено позивачем. Стосовно доводів позивача, що незважаючи на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не здійснював аудіо фіксацію судових засідань, представник все одно прибувала до Запорізького окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як зазначалось вище, представник позивача приймала участь лише в 5 судових засіданнях, при цьому сам факт прибуття представника до суду не свідчить про надання таким представником послуг з професійної правничої допомоги позивачу та такі витрати не підпадають під визначення витрат, які підлягають розподілу на підставі ст. 134 КАС України. При цьому, доводи відповідача щодо того, що перелік наданих представником позивача послуг не відповідає дійсності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач в апеляційній скарзі не конкретизує які саме, на його думку, надані представником позивача послуги не відповідають дійсності та не зазначає в якій частині такі послуги суперечать матеріалам справи. Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, підтвердженим, та таким, що відповідають принципу співмірності і справедливості, є розмір витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 21100,00 грн. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, виходячи з наведених норм, проаналізувавши матеріали даної справи, суд апеляційної інстанції, з урахуванням доводів відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, пропорційно задоволених вимогам у загальному розмірі 6000,00 грн. Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 10000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке. Як зазначалось вище, 13 травня 2020 року між позивачем як Клієнтом та адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною як Виконавцем укладено Договір № 200513-01 про надання правничої допомоги та Додаткову угоду №2. На підтвердження виконання робіт представником позивача надано до суду копії: квитанцій до прибуткового касового ордера від 07.12.2021 №157 на суму 4000 грн., від 24.06.2022 №24 на суму 2000 грн., від 28.06.2022 №26 на суму 2000 грн. та від 29.06.2022 №27 на суму 2000 грн.; актів прийому-передачі виконаних робіт і послуг від 28.06.2022 та від 29.06.2022; детальних розрахунків вартості адвокатського гонорару. Відповідно до детальних розрахунків вартості адвокатського гонорару та актів прийому-передачі виконаних робіт і послуг слідує, що представником позивача надані наступні послуги з професійної правничої допомоги: усна консультація, затрачено часу - 1 година, вартість - 0,00 грн.; складання та направлення апеляційної скарги на додаткове рішення ЗОАС №280/4115/20 від 01.10.2021, затрачено часу - 10 годин, вартість - 4000 грн.; підготування відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення ЗОАС №280/4115/20 від 04.08.2021, затрачено часу - 8 годин, вартість - 2000 грн.; судове засідання 28.06.2022, вартість - 2000 грн.; судове засідання 19.07.2022, вартість - 2000 грн. Проаналізувавши доводи учасників справи та матеріали даної справи суд апеляційної інстанції, з урахуванням доводів відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача, співмірності витрат на правову (правничу) допомогу із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, складністю справи, ціни позову та значення справи для сторони, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 3000 грн. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 280/4115/20 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 280/4115/20 залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі № 280/4115/20 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі № 280/4115/20 задовольнити частково. Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі № 280/4115/20 змінити в частині визначення розміру на професійну правову допомогу, що підлягає відшкодуванню. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А НОМЕР_2 Міністерства оборони України. Стягнути за рахунок Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, надану у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко