Постанова 4856 № 120/5728/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5728/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна Суддя-доповідач - Граб Л.С. 15 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. , за участю:секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В., представника позивача: Герасимчука О.О. представника відповідача: Ременюк С.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (далі ТОВ "ВІКІТАН") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2020 №00000170901 та № 00000180901. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 № 00000180901. Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року в задоволенні заяви ТОВ "ВІКІТАН", відмовлено. Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8500 грн. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги зазначено, що до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додано належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги, довідку про отримання адвокатом гонорару та розрахунок часу, витраченого на надання правової допомоги. При цьому, скаржник просив звернути увагу, що КАС України не вимагає наведення обгрунтованості кількості часу, витраченого на відповідні дії. Окрім іншого, представник позивача вважає, що оскільки судом першої інстанції скасовано одне податкове повідомлення-рішення на суму 159000 грн., що становить 72% від майнового позову то розрахунок має проводитися наступним чином: 159000 грн./219000 грн.*100%. Поряд з цим, скаржник зауважив, що відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 727/4597/19 одним із документів, що підтверджує факт отримання адвокатом коштів від клієнта, серед іншого, може бути довідка. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження понесених судових витрат по даній справі представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 10.11.2020, довідку про отримання адвокатом гонорару та розрахунок часу, витраченого на надання правової допомоги. Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим. У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2020 року. Згідно пункту 3.1 вказаного договору, Клієнт (ТОВ "Вікітан") за надання правової допомоги сплачує гонорар авансом або за фактом надання послуг. Розрахунок гонорару проводиться виходячи з 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлена на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. При цьому, під послугами, згідно пункту 1.2 Договору, розуміється: збір та аналіз інформації, документів, та матеріалів, що стосуються справи; надання консультацій та роз`яснень з правових питань, що стосуються справи; складання необхідних у справі процесуальних документів, копіювання документів; виконання погоджених сторонами окремих доручень клієнта у справі; представництво інтересів клієнта у справі. Отже, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, за змістом вказаного Договору факт оплати гонорару адвоката не пов`язаний із прийняттям судового рішення. Також, відповідно до частин 1 та 3 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Поряд з цим, судом першої інстанції з`ясовано, що згідно розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт), адвокатом надано правову допомогу наступного характеру: -складання позовної заяви, аналіз чинного законодавства та формування додатків 5044,8 грн.; -складання відповіді на відзив Головного управління ДПС у Вінницькій області від 08.12.2020 р. 2942,8 грн.; -складання клопотання про залучення додаткових доказів по справі від 16.03.2021 р. 840,80 грн.; - участь у судовому засіданні 20.04.2021 р. -840,80 грн.; - участь у судовому засіданні 30.03.2021 р. -840,80 грн.; - ознайомлення з матеріалами справи 16.04.2021 р. - 420,4 грн.; - участь у судовому засіданні 30.03.2021 р. -1261,2 грн. Всього 12191,60 грн. Тобто, наведені юридичні послуги, надані адвокатом до прийняття рішення у справі. Також, як свідчить наданий після прийняття судового рішення по суті спору розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги на складання позовної заяви, аналіз чинного законодавства та формування додатків ( в тому числі оформлення завірених копій документів), що додаються до позовної заяви від 12.10.2020 р., представником позивача витрачено 6 годин, що склало 5044,80 грн. Вказане свідчить, що ще до відкриття провадження у даній справі, представнику позивача вже було відомо про кількість витраченого часу на частину послуг і про суму гонорару, однак останній до закінчення розгляду справи по суті питання про відшкодування вищезазнечених судових витрат не заявляв. Представником, на підтвердження оплати послуг правової допомоги, окрім іншого, надано суду довідку адвоката №21/21 від 26.04.2021 р., в якій зазначено, що отриманий гонорар за представництво інтересів ТОВ "Вікітан" у Вінницькому окружному адміністративному суді по справі № 120/7016/20 становить 12000 грн. Проте, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про неможливість встановити із цієї довідки обставини, визначені у пункті 3.1 договору, оскільки в останній відсутні відомості щодо дати отримання гонорару. Більше того, за умовами пунктів 2.1.5 та 2.4.9 Договору про надання правової допомоги, адвокат та клієнт зобов`язані підписати акт приймання передачі наданих послуг по завершенню надання послуг на окремих стадіях і в цілому, а також в день припинення Договору його розірванням за згодою сторін або в односторонньому порядку. Однак документу, який би підтверджував факт прийняття робіт клієнтом, - суду не надано. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стороною позивача не наведено підстав поважності причин, які б перешкоджали подати своєчасно необхідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, в тому числі оформити та підписати акт приймання-передачі наданих послуг безпосередньо після їх надання та/або до закінчення судових дебатів; доказів щодо фактичної оплати послуг (дати). При цьому такі поважні причини (їх наявність) є однією із умов для вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу в порядку статті 143 КАС України. В той же час, колегією суддів з`ясовано, що обгрунтування позовної заяви по даній справі, в більшій частині дублює обгрунтування позовних вимог у значній кількості інших справ за позовами ТОВ "Вікітан" до ГУ ДПС у Вінницькій області, які знаходяться та знаходились в провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду, а тому суд враховуючи кваліфікацію і досвід адвоката, а також що дану справу віднесено до незначної складності, приходить до висновку про завищення кількості витраченого часу на складання позовної заяви. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 132, 134, 143, 243, 250, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 вересня 2021 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.