Постанова 4824 № 759/19714/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/19714/2018 Головуючий у І інстанції - Журибеда О.М. апеляційне провадження №22-ц/824/5815/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним, - встановив: В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває на розгляді справа за вказаним вище позовом. У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вищезазначеного позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 49,80 кв.м., житловою площею 29,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті. Заборонити АТ «Альфа Банк» вчиняти дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 49,80 кв.м., житловою площею 29,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» до вирішення спору по суті. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, заяву про забезпечення позову задоволено. В порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Заборонено АТ «Альфа-Банк» вчиняти дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалося на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач діє недобросовісно та вчиняє дії, які можуть призвести до неможливості виконання майбутнього рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог. Зазначає, що навпаки, має місце недобросовісна поведінка саме з боку позивачів у вигляді невиконання взятих на себе зобов`язань. Крім цього, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не з`ясував обставини, які мають значення по справі, застосував заходи забезпечення позову які не можна визнати співмірними заявленим позовним вимогам, не зазначив жодних мотивів про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не врахував інтересів жодного з відповідачів. Не звернув увагу суд першої інстанції також на не співмірність заходів забезпечення позову, адже всі укладені сторонами договори є чинними, та діє презумпція правомірності правочину. Просило скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив, який обґрунтовували тим, що позивачі в даній справі жодних зобов`язань перед банком не мають, не є сторонами а ні кредитного, а ні іпотечного договорів. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення. 01 вересня 2021 року на адресу позивачів надійшов рекомендований лист з АТ «Альфа-Банк», в якому знаходилося повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №88283 посвідченого 18 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за №15215, предметом якого є нерухоме майно: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Тобто, при вирішенні в судовому порядку спору щодо недійсності договору іпотеки, відповідач АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», нарахувавши суму боргу в розмірі 1301158,48 доларів США, а тому і вбачається недобросовісна поведінка відповідача. Вищевикладені обставини спростовують висновок АТ «Альфа-Банк» про те, що заява про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім наявності самого позову. Предмет позову у даній цивільній справі є саме усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання іпотечного договору недійсним та враховуючи викладені наміри у повідомленні АТ «Альфа-Банк», накладення заборони вчиняти дії щодо відчуження спірної квартири, є співмірним з заявленою вимогою, його невжиття може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову, оскільки буде відчужено майно осіб, які жодного відношення до іпотечного договору не мають, а тому на них не розповсюджується застосування ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», при цьому настануть обставини з утрудненням повернення їх майна у власність, у зв`язку з переходом права власності на спірну квартиру без виключення в повному обсязі на іншу особу. Просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк», а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно правил ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси. Так, по справі встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого 18 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за №15215, предметом якого є нерухоме майно: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На думку колегії суддів, існує наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки будь-які дії стосовно спірного майна можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 21 липня 2022 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба