Постанова 4801 № 147/319/22

Справа № 147/319/22 Провадження № 33/801/553/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 червня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496,2 грн. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 19 квітня 2022 року о 23 годині 50 хвилин у смт Тростянець по вул. Соборній, 24А останній керував автомобілем «АUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводив лікар Тростянецької ЦРЛ. Результат огляду алкогольне сп`яніння. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи та показаннями свідків. Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що поліцейські порушили порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а було одразу направлено на огляд до медичного закладу. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по цій справі, оскільки працівник поліції не роз`яснив йому права, передбачені ст. 268 КУпАП. Зазначає, що акт медичного огляду від 20 квітня 2022 року та висновок №45 не відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Указує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що всупереч п. 6 цієї Інструкції працівником поліції було залучено як свідків осіб щодо неупередженості яких є сумніви, оскільки зазначені у протоколі і допитані в суді особи перебували з ним у неприязних стосунках. Також наполягає на тому, що працівниками поліції в порушенням вимог ст. 266 КУпАП чинного законодавства не велася відеофіксація події. Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2022 року о 23 годині 50 хвилин у смт Тростянець по вул. Соборній, 24А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «АUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводив лікар Тростянецької ЦРЛ. Результат огляду алкогольне сп`яніння. За змістом п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку з цим при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом. За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння знайшов своє відображення у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядку). Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Як слідує з акта огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.9). Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. З акта медичного огляду №45 від 20 квітня 2022 року слідує, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду відмовився, що зафіксовано лікарем у пункті

18. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження медичного огляду лабораторні дослідження за допомогою вимірювальної техніки та обладнання не проводилися. Зразки біологічного середовища для лабораторних досліджень не відбиралися. Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Згідно з пунктом 16 розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. З матеріалів справи слідує, що форма висновку лікаря щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння не відповідає додатку 4 до Інструкції. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння не підписаний лікарем. В акті медичного огляду зазначено, що водій відмовився від огляду на стан сп`яніння, а у висновку щодо результатів медичного огляду зазначено, що водій перебуває у стані сп`яніння. За таких обставин не зрозуміло на підставі яких досліджень лікар дійшов висновку про стан сп`яніння водія. Відповідно до п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 роз`яснено, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ознаки сп`яніння водія. Обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині порушення водієм вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України на думку апеляційного суду не знайшли свого підтвердження з наступних підстав. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з п. 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У протоколі про адміністративне правопорушення формулювання діяння, яке ставиться вину особі, по формі і за змістом не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме дії особи кваліфікуються, як керування транспортним засобом особою з ознаками алкогольного сп`яніння. У протоколі вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України. Тобто у протоколі ставиться за вину вид відповідальності, який не передбачений диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, з акта огляду на стан сп`яніння слідує, що водій відмовився від проходження огляду, а відтак у його діях наявне порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення не вірно вказано пункт Правил дорожнього руху, які порушив ОСОБА_1 , а відтак фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення. Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення. З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Указані обставин свідчать про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, в порушення ст. 266 КУпАП, не задокументований у встановленому порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів. У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Отже, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення та висновок лікаря щодо результатів огляду з метою виявлення стану сп`яніння є недопустимими доказами, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, то апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння та відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 червня 2022 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 червня 2022 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С. К. Медвецький