Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/5251/26

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А 06 квітня 2026 року м. Рівне Справа № 569/5251/26 Провадження № 33/4815/495/26 Суддя Рівненського апеляційного суду Полюхович О.І., з участю: захисника Самолюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Самолюка В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2026 року о 16 год. 21 хв. в м. Рівне по вул. Р. Шухевича, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Altima н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло та поведінка, що невідповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Самолюк В.В. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова місцевого суду є незаконною, оскільки ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що наявними у справі відеоматеріалами зафіксовано, що після виявлення працівниками поліції в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, він не відмовлявся від проходження огляду, однак просив їхати в медичний заклад саме його машиною, оскільки має підозру, що у випадку, якщо він сяде в автомобіль патрульних, то його доставлять в ТЦК. Патрульні не складали документу про направлення ОСОБА_1 в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а одразу склали щодо нього протокол. Після складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 самостійно прибув до КП «РОЦПЗ» та о 17 год. 50 хв. пройшов огляд на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, за результатами якого ознак сп`яніння в нього не виявлено. При виході з медичного закладу працівники поліції затримали ОСОБА_1 та доставили його в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заслухавши доводи захисника Самолюка В.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №595103 від 18 лютого 2025 року, відеозаписами працівників поліції та іншими матеріалами справи. Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Згідно з ст. 251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Положенням п. 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок). Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно відеозапису після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній поцікавився у працівників поліції про причину зупинки, на що отримав відповідь патрульного, що вони отримали усне повідомлення від анонімної особи, що водій ОСОБА_1 , можливо, перебуває у стані сп`яніння (файл Clip 0, час: 05 с. 03 хв. 20 с.). З відповіді Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції від 27 березня 2026 року вих. № 165 аз/41/30/01-2026 на адвокатський запит, яка долучена захисником в судовому засіданні, слідує, що 18 лютого 2026 року до працівників поліції в усному порядку звернувся громадянин, який повідомив, що водій автомобіля Nissan Altima, номерний знак НОМЕР_1 , можливо, перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Відомості про особу від якої надійшло таке повідомлення та про сам факт звернення особи до працівників поліції зафіксовано не було. Відеозаписом зафіксовано, що в ході спілкування з водієм патрульні виявили в ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та неодноразово пропонували йому їхати з ними в медичний огляд для проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Разом з цим, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не висловлював категоричної відмови від проходження огляду в медичному закладі, а лише зауважував, що не довіряє працівникам поліції, оскільки вважає, що вони повезуть його не в заклад охорони здоров`я, а в ТЦК. ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції їхати на огляд його автомобілем зазначаючи, що керувати буде жінка, яка перебувала на пасажирському сидінні. ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що погоджується їхати в медичний заклад своїм автомобілем. В матеріалах справи міститься медичний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного ви іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1016 від 18 лютого 2025 року, який було складено лікарем КП «РОЦПЗН». Відповідно до вказаного медичного висновку ОСОБА_1 звернувся в КП «РОЦПЗН» з метою проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Огляд було проведено 18 лютого 2026 року о 17 год. 52 хв. Результат огляду в ОСОБА_1 не виявлено ознак сп`яніння (а.с. 21). Згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного ви іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 145 від 18 лютого 2026 року, який було складено лікарем КП «РОЦПЗН», для проведення лабораторного дослідження ОСОБА_1 здав біологічне середовище (сечу). За наслідками проведених лабораторних досліджень в сечі ОСОБА_1 наркотичних речовин не виявлено (а.с. 19-20). Адвокат Самолюк В.В. долучив до апеляційної скарги відеозапис на підтвердження обґрунтованості відмови ОСОБА_1 їхати в медичний заклад для проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння з працівниками поліції, який було досліджено в судовому засіданні. Згідно відеозапису, після виходу з медичного закладу 18 лютого 2026 року о 18 год. 08 хв. до ОСОБА_1 підійшли працівники поліції та повідомили йому про порушення мобілізаційного законодавства у зв`язку з чим його затримали. Захисник Самолюк В.В. повідомив, що після цього ОСОБА_1 доставили в ТЦК і на даний час він проходить службу в ЗСУ. На переконання апеляційного суду, наявний у справі відеозапис працівників поліції та долучений до апеляційної скарги захисником відеозапис безумовно підтверджує, що дії та манера спілкування працівників поліції свідчать про створення ситуації, спрямованої на провокування відмови з метою подальшого доставлення особи до ТЦК, що й було використано як формальна підстава для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України. Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об`єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23). Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли: - ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»); - особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»); - правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»). Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону. Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади. Апеляційний суд бере до уваги медичний висновок КП «РОЦПЗН» від № 1016 від 18 лютого 2025 року, яким встановлено факт відсутності в ОСОБА_1 ознак сп`яніння, в якості доказу його невинуватості в інкримінованому йому правопорушенні. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 чим позбавив його можливості надати докази на підтвердження своєї невинуватості, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову та прийняти нову постанову. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У ст. 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи вищевикладене, оскільки захисником надано докази невинуватості ОСОБА_1 , що підтверджується медичним висновком та докази обґрунтованості його відмови їхати з працівниками поліції в медичний заклад з огляду на побоювання щодо його доставки в ТЦК, що в подальшому й відбулося і підтверджується відеозаписом, на переконання апеляційного суду в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Самолюка Василя Васильовича задовольнити. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович