Постанова Чернігівський апеляційний суд № 729/182/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 19 липня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 729/182/22 Головуючий у першій інстанції Кузюра В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/750/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. секретар: Приліпко В.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (суддя Кузюра В.О.), постановлену 22.02.2022 у м. Бобровиця Чернігівської області, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно магазин, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 90,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 272965574206, заборонивши ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, обтяження зазначеного майна, вчиняти будь-які дії щодо передачі його у користування; до набрання чинності рішенням у справі заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення та обтяжень речових прав на зазначене нерухоме майно. Заява мотивована тим, що нею подана позовна заява до суду по поділ спільного майна подружжя. Зазначене нерухоме майно було придбано сторонами за спільні кошти і зареєстровано за відповідачем. Необхідність подання позивачкою заяви про забезпечення позову викликана тим, що ОСОБА_2 має намір та намагався здійснити відчуження цього майна на користь інших осіб, а це може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому у випадку його ухвалення на користь позивачки. Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена. Накладено арешт на будівлю магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 90,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 272965574206, заборонивши ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження (продаж, внесення до статутного капіталу, міну, відчуження в будь-який інший спосіб), обтяження (іпотекою тощо) зазначеного нерухомого майна, вчиняти будь-які дії щодо передачі у користування (оренду, суборенду, найм, піднайм, тощо) зазначеного нерухомого майна. Заборонити органам та суб`єктам господарювання, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна будівлі магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 90,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 272965574206 до набрання рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу і прийняти нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що постановляючи ухвалу, суд не зазначив мотивів та висновків, з яких він виходив. Не враховано вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову. Наклавши таку заборону, суд фактично констатував неправомірність володіння відповідачем спірним майном, що не співвідноситься з предметом позову та може мати місце тільки за наслідками вирішення спору по суті. Відзив на апеляційну скаргу позивачкою не подавався. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі статею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо. У ч. 3 статті 150 ЦПК України вказано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільно процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 роз`яснено, що при розгляді заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення. З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та наявність підстав для накладення арешту на будівлю магазину, заборонивши його можливе відчуження. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що він відповідає вимогам процесуального закону та обставинам справи. Доводи, які виклала в заяві ОСОБА_1 , в обґрунтування своїх вимог, цілком можна визнати такими обставинами, що несуть можливу загрозу невиконання або утруднення виконання рішення суду, адже в даному випадку, враховується наявний спір між сторонами (поділ спільного майна подружжя), також, вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборона органам і суб`єктам господарювання та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчинення дій, пов`язаних з відчуженням зазначеного нерухомого майна, відповідає вимогам, на забезпечення яких просить вжити позивачка. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції питання про наявність підстав для забезпечення позову. Посилання в скарзі на те, що суд, наклавши заборону на будівлю магазину завчасно дійшов висновку про те, що відповідач володіє ним неправомірно є помилковим, оскільки, заява розглянута в межах її вимог. Суд не зробив жодного висновку по суті спору щодо поділу зазначеного майна між подружжям. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної і обгрунтованої ухвали суду першої інстанції, в зв`язку з чим, скасуванню ухвала не підлягає. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 20.072022 року. Головуючий: Судді: