Постанова Київський апеляційний суд № 753/1671/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/1671/22 провадження № 33/824/1198/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2022року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року в складі судді Домарєва О. В., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн 20 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року та винести нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю. Посилається на ті підстави, що 23.12.2021 о 23.45 год. по вул. Ревуцького в м. Києві транспортний засіб Мазда, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався до станції м. Харківська. Разом з ним була ОСОБА_2 . За кермом був знайомий. Машина була зупинена біля магазину «Конфіскат». Знайомий, який був за кермом, зробив припущення про те, що їде патрульна поліція, певно до них. Знайомий сказав, що розмовляти з поліцією не має жодного бажання і пішов. Через хвилину під`їхала патрульна поліція. Патрульні назвали причину зупинки - відсутність світла у фарі. Почали вимагати посвідчення водія, технічний паспорт на машину. Технічний паспорт був наданий працівнику поліції. Посвідчення водія при собі не мав, оскільки він був пасажиром транспортного засобу. Поліцейським було відкрито програму, в якій вказано, що у нього в 2020 році було позбавлення права керування, внаслідок чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Приладу «Драгер» при собі не мали, роз`яснили, що можуть підвезти інші патрульні. Оскільки приладу «Драгер» не було, він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. В машині разом з ним перебувала ОСОБА_2 , проте жодних свідків не було залучено. В матеріалах справи відсутні відомості, що працівники поліції висували йому пропозицію про проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Вважає, що патрульною поліцією було порушено його права, як пасажира транспортного засобу та безпідставною вимогою надання посвідчення водія. Також зазначив, що в протоколі виправлено дату складання та вчинення правопорушення, а саме: змінено дату з 25.12.2021 на 24.12.2021. В другому екземплярі протоколу стоїть дата 25.12.2021. За таких підстав просив вважати його недійсним. Наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним та складається з уривку, який не відображає всі події, які слугували підставою для оформлення протоколу. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ( ч.1 ст.251 КУпАП). Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Постанова суду першої інстанції в частині доведеності того, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ґрунтується на відеозаписі з боді-камери інспектора поліції АА00972. З вказаного відеозапису судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Після зупинки ОСОБА_1 відмовився пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини вказаної особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з таких підстав. Зі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №328269 вбачається, що останній 24.12.2021 о 00 год.30 хв. керував автомобілем Мазда, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Протокол містить пояснення ОСОБА_1 по суті порушення, відповідно до яких автомобілем керував драйвер, запах спирту був від омивача. З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу Мазда, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відео не зафіксовано. Автомобіль вже знаходиться в нерухомому стані, біля автомобіля стоять ОСОБА_1 та працівник поліції. З самого початку спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 наполягає на тому, що не є водієм транспортного засобу. На записі також видно іншу особу, яка віддаляється від автомобіля. Для з`ясування дійсних обставин справи апеляційний суд звернувся до Управління патрульної поліції у м. Києві та просив забезпечити участь в судовому засіданні інспектора Шковиру В. Ф., який складав протокол; повний відеозапис з нагрудної камери поліцейського АА 00972; інформацію, чи притягався 24.12.2021 ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія. На вказаний запит Управління патрульної поліції у м. Києві направило відеозапис нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративних правопорушень, який за своїм змістом є аналогічний тому, що вже знаходиться в матеріалах справи. Іншої інформації надано не було, інспектор поліції Шковира В. Ф. в судове засідання не з`явився. З переглянутого відеозапису судом також було встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на приладі "Драгер", на що було отримано відповідь: "Це омивач, за кермом я не їхав". Після цього одразу йому повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Відомостей про те, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я матеріали справи не містять. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У постанові від 21 січня 2020 року ( справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з самого початку стверджував, що не є водієм автомобіля. Висновок суду першої інстанції про доведеність обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови у зв`язку з цим від проходження на стан алкогольного сп`яніння з огляду на фактичні дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та відеозаписі з місця подій є необґрунтованим, оскільки вказані докази в своїй сукупності не доводять "поза розумним сумнівом" вину вказаної особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення та не спростовують його твердження про те, що він транспортним засобом, який знаходився в нерухомому стані біля магазину, не керував. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 цього Кодексу. Керуючись ст. 247, 284, 294 КУпАП, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року скасувати. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк