Постанова 4852 № 932/9750/20 (2-а/932/61/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 липня 2022 року м. Дніпросправа № 932/9750/20 (2-а/932/61/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 р. (суддя: Кудрявцева Т.О.) в адміністративній справі №932/9750/20 (2-а/932/61/21) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Онуш Дмитра Олександровича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2972853 від 13 серпня 2020 р., винесену інспектором 1 батальйону 3 роти лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Онуш Д.О., відносно притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що матеріал про адміністративне правопорушення не містить будь-яких об`єктивних доказів його провини. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2972853 від 13 серпня 2020 р., винесену інспектором 1 батальйону 3 роти лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Онуш Д.О., відносно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито. Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку Департаментом патрульної поліції. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник стверджує, що факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення є підтвердженим. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. В судове засідання позивач або його представник, відповідач та представник скаржника не з`явилися, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАМ №2972853 від 13 серпня 2020 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. (а.с. 4). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП. Колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 КУпАП також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як свідчить зміст спірної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладенно стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. за те, що він 13 серпня 2020 р. о 16 год. 04 хв. в м. Дніпро на пр.С.Нігояна, 49, керував транспортним засобом марки Шевролет, державний номер НОМЕР_1 та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, не зупинився, створюючи при цьому перешкоду для пішоходів, чим порушив вимоги пункту 18.1 ПДР України. На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідачем та скаржником доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного проступку, за яке передбачена відповідальність згідно частини 1 статті 122 КУпАП, суду не надано. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин оскаржене рішення суду першої інстанції, яке переглянуто колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги, скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 р. в адміністративній справі №932/9750/20 (2-а/932/61/21) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 липня 2022 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук