Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 205/4938/20 (2-а/205/117/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 205/4938/20 (2-а/205/117/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 р. (суддя Мовчан Д.В.) в адміністративній справі №205/4938/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Шемета Юрія Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2740642 від 26.06.2020, винесену інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шеметом Ю.С. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на відсутність складу адміністративного правопорушення. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 р. позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що 26.06.2020 позивач, надаючи послуги з перевезення пасажирів, керував транспортним засобом БАЗ А079.24, д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Дніпро по вул. Академіка Белолюбського, в районі будинку

53. Транспортний засіб мав тріщину на лобовому склі в зоні дії склоочисників, що є порушенням пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, пункту 31.1 Правил дорожнього руху. Спірна постанова прийнята інспектором поліції відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, та КУпАП. Визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про неправомірність постанови відповідача серії ЕАМ № 2740642 від 26.06.2020 не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач не довів суду дотримання вимог пункту 31.5 ПДР, а не надання відеозапису самого факту правопорушення, не означає, що особа яка вчинила проступок має уникнути адміністративної відповідальності, враховуючи принцип невідворотності. Достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та свідчення поліцейських свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс спірну постанову. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Відповідач та третя особа, повідомлені про день, місце і час розгляду справи в порядку статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2020 інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шемет Ю.С. винесено постанову серії ЕАМ № 2740642 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 2 статті 121 КУпАП. У постанові зазначено, що 26.06.2020 о 06 год. 58 хв. у м. Дніпро по вул. Академіка Боголюбова, 58, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, на лобовому склі в зоні дії склоочисників була тріщина, що є порушенням пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, пункту 31.1 ПДР. Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її у судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів суду правомірності прийнятого рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до пункту 31.1 Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Згідно з пунктом 6.8.5 вимог щодо безпечності технічного стану та методи контролювання колісних транспортних засобів ДСТУ 3649:2010, розроблених в 2011 році Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Відповідно до пункту 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 121 КУпАП). За змістом спірної постанови, транспортний засіб, яким керував позивач, використовувався для перевезення пасажирів та мав тріщину на лобовому склі в зоні дії склоочисників, що є порушенням вимог пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та пункту 31.1 ПДР. Спірна постанова не містить відомостей або будь-яких посилань на засоби фото-, відеофіксації чи інші докази, на підставі яких можливо встановити порушення позивачем вимог пункту 31.1 ПДР. Скаржник стверджує, що пояснення та свідчення осіб, уповноважених на складання постанови про адміністративне правопорушення є належним доказом. Проте, Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а зазначив, що під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції діяв як службова особа, свідчення якого не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 р. в адміністративній справі №205/4938/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 лютого 2021 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий