Постанова 4852 № 200/5992/19 (2-а/200/533/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 200/5992/19 (2-а/200/533/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 р. (суддя Литвиненко І.Ю.) в адміністративній справі №200/5992/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Зайдуна Євгена Володимировича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ № 1052991 від 08 квітня 2019 р. про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором роти 3 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Зайдуном Є.В., про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП України. Позивач також просив суд закрити провадження по справі. В обґрунтування позову позивач вказував на відсутність в його діях складу адміністративного проступку та відсутність законних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 р. позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що спірна постанова відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 р. № 1395. Позивачем при обґрунтуванні позовних вимог підтверджена обставина вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, що є одним із доказів адміністративного проступку. Згідно з частиною 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Позивач зазначав у позові, що не бачив забороняючого знаку та йому не було відомо, чи дійсно автомобіль стояв в зоні дії знаку 3.34. Проте, будь-яких доказів, що свідчать про належне виконання позивачем вимог ПДР та зупинки транспорту засобу з додержанням вимог ПДР позивач суду не надав, тому, вказані позивачем доводи не можуть свідчити про відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а висновки суду з цього приводу є тільки припущенням, яке неможна покладати в основу судового рішення. Крім того, у спірній постанові зазначена адреса скоєння правопорушення та адреса розгляду справи, а саме: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.

38. Позивач не заперечує проти факту зупинки його автомобіля відповідачем 08.04.2019 о 09:58 за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.

38. Зазначає, що за цією адресою розташований знак 3.34 «Зупинку заборонено», що підтверджується роздруківкою з карти міста. Судом залишено поза увагою істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене судове рішення без змін, як законне та обгрунтоване, зазначаючи по ненадання відповідачем доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху. У судовому засіданні позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 08 квітня 2019 р. серії ЕАВ № 1052991 у справі про адміністративне правопорушення, інспектором роти 3 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Зайдуном Є.В. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідно до якої водій ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі «Форд Куга», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пр. Дмитра Яворницького, 38 в м. Дніпрі, не виконав вимоги дорожнього знаку та здійснив зупинку у зоні знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4 "в" ПДР. Відеозапису вказаного правопорушення суду не надано. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не надання доказів правомірності його дій з прийняття оскарженої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 4 статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Належних та допустимих доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, скаржником до суду не надано. Оскільки, обставина зупинки у зоні знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не підтверджена належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП. Доводи скаржника про підтвердження позивачем обставини скоєння ним адміністративного проступку спростовуються змістом адміністративного позову та відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, скаржником до апеляційної скарги надані фото з інформаційного ресурсу мережі Інтернет (Google.com.ua), на яких міститься зображення розташування дорожнього знаку "3.34"- "Зупинку заборонено", яким встановлена заборона зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Однак, доказів стоянки/зупинки автомобіля позивача в зоні дії цього знаку, якими можуть бути фото та/або відеофіксація, відповідачем суду не надано. Як стверджував позивач, інспектори патрульної поліції мали щонайменше 3 засоби фіксації, однак відезапис з місця події відповідачем не надано. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 р. в адміністративній справі №200/5992/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 лютого 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий