Постанова 4824 № 753/18995/21

Справа № 753/18995/21 Головуючий в суді І інстанції - Рудюк О.Ю. Провадження № 33/824/118/2022 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 лютого 2022 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., за участю: іншого учасника ДТП ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, якою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого начальником дільниці ТОВ «Новий Дім Квартал», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови суду, ОСОБА_2 04 вересня 2021 року о 19 год. 50 хв., керуючи автомобілем Тойота Авенсіс д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по проспекту М. Бажана, 1 А/1, під час перестроювання не дав дорогу автомобілю Вольво д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, в тій смузі на яку водій мав намір перестроюватися, в наслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.3 ПДР України. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 454 гривень 00 коп. на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги з доповненнями ОСОБА_2 зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено положення норми КУпАП, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику ЄСПЛ, що позбавило його доступу до правосуддя. Також звертає увагу на те, що правопорушення було виявлене 04.09.2021, а тому трьохмісячний строк накладення стягнення закінчився 04.12.2021. ОСОБА_2 в судове засіданні до суду апеляційної інстанції не з`явився, направив заяву з прохання проводити розгляд у його відсутність. Заслухавши доповідь судді, пояснення іншого учасника пригоди ОСОБА_1 , який заперечував проти апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.ст.277-2, 278 КУпАП, повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є компетенцією виключно суду, який розглядає цю справу. Єдиним та офіційним засобом виклику цієї особи до суду, відповідно до зазначених норм закону, є тільки вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про розгляд справи саме 14 лютого 2022 року в суді апеляційної інстанції, оскільки він приймав участь в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відео конференції з Обухівським районним судом Київської області, яке відбулось 07.02.2022 року, від останнього жодних заяв про відкладення судового розгляду не надходило. Крім того, судовий розгляд даного провадження 07.02.2022 року був відкладений на 14.02.2022 року в зв`язку з наданням можливості ОСОБА_2 ознайомитись з матеріалами адміністративного провадження щодо нього. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження ,та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд вважав за можливе проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 (ч.2) КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. А тому слід визнати, що порушення прав ОСОБА_2 , передбачених ч.1 ст.268 КУпАП та п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини не буде. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися(п.10.3 ПДР України). За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті. Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу. Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 своїм правом скористався, надав пояснення, заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, невідповідності щодо внесених відомостей до схеми місця ДТП не заявляв (а/с 4). Первинні пояснення самого ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були ретельно перевірені в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, з яких вбачається вільне визначення останнім своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Згідно ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 137195 від 04.09.2021 року (а/с 1), схемою місця ДТП, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортного засобу від 04.09.2021 року (а/с 2), письмовими пояснення ОСОБА_2 (а/с 4), а також письмовими поясненнями іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 /а.с.3/. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить всі необхідні данні, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об`єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду. На думку апеляційного суду, суд, який розглядав справу, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в діях водія ОСОБА_2 . Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено. Як вбачається з письмових пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення апелянта та доводів самої скарги, він фактично визнав, що саме під його керуванням автомобіль Тойота Авенсіс д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Вольво д.н.з. НОМЕР_2 . Фактично апелянтом оскаржується не оцінка його дій і наступні висновки щодо наявності вини, а те, що суддею не було дано оцінку діям іншого учасника ДТП - водія ОСОБА_1 , який, на переконання апелянта, порушив п.п.12.3, 13.1, 13.3 ПДР. Разом з тим, оцінка дій водія ОСОБА_1 не є предметом розгляду вказаної справи. Будь-яка інформація на предмет того, що стосовно ОСОБА_1 складався протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил ПДР - відсутня. Навіть при умові (що не є фактом), що водієм ОСОБА_1 були порушені ПДР, це не виключає факт порушення ОСОБА_2 п.10.3 ПДР України, які призвели до зіткнення з іншим автомобілем. Апеляційний суд зазначає, що хоча ОСОБА_2 стверджує, що він вже майже на половину перестроївся на смугу руху і вантажівка наїхала на його автомобіль, проте його вина в зазначеній ДТП встановлена в наслідок порушення саме п. 10.3 ПДР. Так, вимога цього пункту передбачає повну відповідальність водія, який перестроюється в смугу руху, по якій рухається інший транспортний засіб, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру. При цьому не слід розраховувати на дії інших водіїв щодо попередження можливих наслідків у результаті виникнення небезпечних ситуацій. На підставі викладеного слід вважати, що ОСОБА_2 не виконані вимоги п. 10.3 ПДР, що є наслідком ДТП. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 Дарницьким районним судом м.Києва повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Вид та розмір стягнення накладено судом у відповідності з вимогами ст.ст.23,33 КУпАП. Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування чи зміни не встановлено, а тому апеляційні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко