Постанова 4824 № 759/1944/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 759/1944/22 Головуючий у І-й інстанції - Петренко Н.О. апеляційне провадження № 22-ц/824/7184/2022 Доповідач Заришняк Г.М ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М. при секретарі - Діденку А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції,- В С Т А Н О В И В : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що стаж його роботи у період з 07.09.2010 р. по 17.07.2015 р. в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 р. по 06.07.2018 р. в органах Національної поліції України на посадах, пов`язаних із здійсненням оперативно-розшукової діяльності, є професійною діяльністю у сфері права. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Святошинський районний суд міста Києва відкрити провадження у справі за заявою про встановлення, факту що має юридичне значення та розглянути її по суті. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу зацікавлена особа не скористалась. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт подану апеляційну скаргу підтримав з підстав та доводів, викладених в ній. Представник зацікавленої особи Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За приписами частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18). Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19). Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Частиною четвертою статті 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду. Як роз`яснено в п.п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що його стаж роботи в період з 07.09.2010 р. по 17.07.2015 р. в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 р. по 06.07.2018 р. в органах Національної поліції України на посадах, пов`язаних із здійсненням оперативно - розшукової діяльності є професійною діяльністю у сфері права, оскільки від даного юридичного факту залежить виникнення у ОСОБА_1 права для участі у доборі кандидата на посаду судді, так як однією з вимог до кандидатів на посаду судді є наявність стажу професійної діяльності у сфері права. Позасудовим способом неможливо встановити такийфакт, що має юридичне значення. При цьому посилається на лист Міністерства юстиції України від 30.09.2009 р. №31- 32/310, в якому зазначено, що до стажу роботи у сфері права зараховується період роботи на посадах з реалізацією повноважень, пов`язаних з правоохоронними, правовиконавчими, правоустановчими функціями. За правилом п. 2 ч. 6 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти. З листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11.01.2022 р. №Ц-3007/42-05ЦА/02-22 слідує, що будь - які рішення щодо посад, обіймання яких зараховується до стажу роботи в галузі права, Національною поліцією України не приймалися, оскільки Національна поліція України не наділена такими повноваженнями. Відмовляючи у відкритті провадження з тих підстав, що із вказаної заяви вбачається спір про право, судом було невірно розтлумачено ст. 315 ЦПК України, та залишено поза увагою те, що в поданій заяві відсутній спір про право, оскільки позивачем ставилось питання про встановлення факту, що стаж його роботи у період з 07.09.2010 р. по 17.07.2015 р. в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 р. по 06.07.2018 р. в органах Національної поліції України на посадах пов`язаних із здійсненням оперативно-розшукової діяльності є професійною діяльністю у сфері права, в зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про наявність у даному випадку спору про право є передчасним. Разом з тим, судом належним чином не з`ясовано чи залежить від встановлення даного факту виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, та чи не визначено іншого порядку його встановлення. Поряд із цим колегія суддів звертає увагу на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Bellet v. France" ("Белле проти Франції") Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про незаконність постановленої ухвали суду знайшли своє підтвердження, в зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до того суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 374,379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року - скасувати, справу направити до того суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів Повний текст постанови виготовлений 11 липня 2022 року. Головуючий: Судді: