Постанова Київський апеляційний суд № 355/320/20

Справа № 355/320/20 Головуючий в суді І інстанції Червонописький В.С. Провадження № 22-ц/824/7779/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 13 липня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В. В.,- розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення боргу. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 27 квітня 2017 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до банку, підписавши анкету-заяву, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором банк виконав, встановивши на поточному рахунку позичальника кредитний ліміт, у межах якого в подальшому були проведені відповідні платежі, однак позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, погашення заборгованості у передбачений договором строк не здійснив. На день звернення до суду, заборгованість позичальника перед АТ КБ «ПриватБанк» становила 13 921,92 грн., яка складається із 8 053, 85 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 190,75 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦКУ; 2 538, 18 грн. - нарахована пеня, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 639,14 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунками, складеними позивачем. 05 березня 2020 року судом надіслано запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області, за результатом розгляду якого надано відповідь, що ОСОБА_1 померла. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 08 травня 2020 року витребувано з Баришівського районного відділу державної реєстрацій актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію актового запису про смерть ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що відповідач померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25 червня 2020 року державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори надано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, за якою вказано, що інформація щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_1 відсутня. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 03 травня 2021 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що судом першої інстанції не враховано положення ст.1268 ЦК України, згідно якої спадкоємці, які постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом строку встановленого законом, не заявили про відмову від неї. Вказує, що спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, матеріали справи не містять доказів того, що вони зверталися із заявами про відмову від прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зі смертю ОСОБА_1 відносини між кредитором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і боржником за договором кредиту припинилися, а спадкоємці сторонами за договором кредиту не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань. Зобов`язання по поверненню кредиту, у даному випадку, включається до складу спадщини, тому підлягають застосуванню норми Книги 6 Спадкове право ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 ст.1282 ЦК України. Однак колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив у березні 2020 року. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 23 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі. Також встановлено, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто задовго до звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із зазначеним позовом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України). З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступники у справу залучаються тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 чинного ЦПК України). Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дає підстави дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №127/328/17, у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 203/201/19. Таким чином, суд першої інстанції, відкривши провадження у справі до померлої особи, мав його закрити на підставі саме пункту 1 статті 255 ЦПК України. Відповідно до частин 4, 5 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 статті 255 ЦПК України, позаяк справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст. ст. 374, 377 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 травня 2021 року скасувати, а провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити, відповідно до пункту 1 статті 255 ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: