Постанова Миколаївський апеляційний суд № 468/988/20-ц

09.11.21 22-ц/812/2065/21 Суддя першої інстанції Янчук С.В. Провадження № 22-ц/812/2065/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 09 листопада 2021 року м. Миколаїв Справа № 468/988/20-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В., при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д. , за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника третьої особи - АТ «УкрСиббанк» - Безушко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Янчук С.В., в залі судового засідання в м. Баштанка, про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія «ФЛОРИДА-М», ОСОБА_2 та Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та Акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання недійсним свідоцтва про право на власність та договору купівлі-продажу, а також скасування запису про право власності, В С Т А Н О В И В: 10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія «ФЛОРИДА-М» (далі - ТОВ ЗК «ФЛОРИДА-М»), ОСОБА_2 та Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - Баштанська міськрада), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт») та Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на власність НОМЕР_1 , видане 07 жовтня 2010 року Баштанською міською радою Баштанського району Миколаївської області на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 2028 від 25 жовтня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Марченко О.М. та скасувати внесений на підставі цього договору у Реєстр прав власності на нерухоме майно запис про право власності за № 3596, власник ОСОБА_2 , що зареєстрований відносно житлового будинку реєстраційний номер майна 31702001, за адресою: АДРЕСА_1 . Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2010 року по справі № 2-7-300/10 задоволено позов АТ «УкрСиббанк» до ТОВ ЗК «ФЛОРИДА-М» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11347871000 від 20 травня 2008 року. 27 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ним був укладений договір про відступлення права вимоги б/н від 27 листопада 2019 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за якими всі права кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами були передані від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до нього. Зокрема, до нього перейшли права на іпотечне майно - нежитловий об`єкт (опис об`єкта: адмінбудівля літ. А-2, загальною площею 408,9 кв.м, цех літ. Б-1, загальною площею 653,9 кв.м, прохідна літ. С-1, загальною площею 9,7 кв.м, прохідна Г-1, загальною площею 10,1 кв.м, склад за літ. В-1, склад за літ. Д-1, замощення № І, ІІ та огорожі № 2, 3,4, 5, 6, 8, 9, 10), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . З інформаційної довідки від 27 травня 2020 року № 210365599 та № 210365599 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що частина іпотечного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВ ЗК «ФЛОРИДА-М» була виведена в окрему адресу (вул. Сизоненка Олександра, 9/20) та 26 жовтня 2010 року відчужена новому власнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2010 року, обтяження відсутні. При цьому АТ «УкрСиббанк» як первинний іпотекодержатель не надавав згоди на відчуження частини вказаної нерухомості. В силу положень статті 9, статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочини вчинені без згоди іпотекодержателя АТ «УкрСиббанк» є нікчемними. Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, місцевий суд виходив із того, що в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому позов надійшов до суду 10 липня 2020 року, тобто позов було пред`явлено до померлої особи. Законодавством України не передбачено можливості подання позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини 4 статті 25 ЦК України припинилася. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу де, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскарженої ухвали суду, просив її скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду. Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не вжив належних заходів щодо встановлення кола спадкоємців померлого відповідача, клопотання було залишено судом без належної уваги та розгляду. Залишилась нез`ясованою обставина щодо наявності у померлого відповідача спадкоємців за заповітом або за законом. Частина заставного майна, право вимоги на яку йому належить, перебуває у чужому незаконному володінні невстановленої особи (осіб), а він позбавлений можливості ними скористатися по незалежним від нього причинам, внаслідок такого неповного та не всебічного розгляду цієї справи. Такими діями суд першої інстанції позбавив його можливості захистити належним чином свої порушені права як кредитора та іпотекодержателя. Постановляючи оскаржувану ухвалу районний суд обмежився констатуванням факту смерті ОСОБА_2 , а він, як наслідок, був позбавлений процесуальної можливості уточнити свої вимоги з врахуванням такої обставини як смерть ОСОБА_2 . Без проведення судом належних дій по встановленню факту наявності/ відсутності спадкоємців померлої ОСОБА_2 , він був позбавлений можливості заявити вимоги до органу місцевого самоврядування - Баштанської міськради в порядку статті 1277 ЦК України. Правом надати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з пізніше уточненим позовом до ТОВ ЗК «ФЛОРИДА-М», ОСОБА_2 та Баштанської міськради третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та АТ «УкрСиббанк», про визнання недійсним свідоцтва про право на власність та договору купівлі-продажу, а також скасування запису державного реєстратора про право власності. 27 липня 2020 року ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10 вересня 2020 року на 14.00 год., запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали у відповідності до статті 178 ЦПК України подати відзив на позовну заяву, який повинен містити заперечення проти позову. 31 серпня 2020 року до Баштанського районного суду Миколаївської області надійшов відзив Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, в якому, зокрема, повідомлялось про те, що відповідач у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 18 лютого 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баштанського районного управління юстиції Миколаївської області здійснено відповідний актовий запис. Зазначені обставини підтверджуються актовим записом про смерть № 30 від 18 лютого 2011 року (а.с. 118). Частиною 1 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України 2004 року). З аналізу пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 25 ЦК Україниздатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті У статті 26 ЦК Українивизначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією Українита цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Згідно з частиною 1 статті 42 ЦПК Україниу справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Частиною 1 статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин 1, 2, 4 статті 25, частини 1 статті 26 ЦК України та частини 2 статті 48 ЦПК України, дає підстави дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України). Отже на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України). Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Таким чином, суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , проте відкривши провадження у справі, суд правильно закрив його на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був вжити заходів щодо встановлення кола спадкоємців померлого відповідача, не з`ясував обставин щодо наявності спадкоємців за заповітом або за законом, що позбавило можливості позивача уточнити свої вимоги та захистити свої права власника є неприйнятними з огляду на таке. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Отже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а не обов`язком суду. В даному випадку позивач не може уточнити позовні вимоги щодо належного відповідача при встановленні кола спадкоємців, оскільки позов було пред`явлено до померлої особи, а у такому випадку процесуальне правонаступництво не допускається. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, з якими погоджується колегія суддів. За такого суд першої інстанції правильно закрив провадження за позовом ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, так як ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та не підлягає скасуванню. З огляду на висновок апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Т.В. Крамаренко Повний текст постанови складено 10 листопада 2021 року.