Постанова 4851 № 480/6465/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2022 р. Справа № 480/6465/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, по справі № 480/6465/21 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області (далі по тексту Вільшанської сільської ради, відповідач), в якому просив суд: - визнати рішення 9 сесії 8 скликання Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області № 9/65 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " від 17.06.2021 - протиправним; - зобов`язати Вільшанську сільську раду Роменського району Сумської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Вільшанської сільської ради, за межами населених пунктів. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення Вільшанської сільської ради № 9/65 від 17.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 лише площею 0,30 га, незважаючи на те, що у відповідному клопотанні позивач прохав відповідно до ст.121 Земельного кодексу України надати у власність на безоплатній основі земельну ділянку площею 2 га. Самостійне зменшення відповідачем розміру земельної ділянки з 2 га до 0,30 га вважає протиправними діями та такими, що суперечить нормам ст.ст. 3, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 118, 121, 122 Земельного кодексу України та практиці Верховного Суду викладеній в постанові від 19.06.2018 по справі № 819/1061/17 та, як наслідок порушують його права на отримання земельної ділянки площею саме 2 га. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі № 480/6465/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі № 480/6465/21 та ухвалити нове рішення, яким поданий адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилковість висновку суду про правомірність рішення 9 сесії 8 скликання Вільшанської сільської ради №9/62 від 17.06.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", оскільки самостійне зменшення відповідачем розміру земельної ділянки з 2 га, які він просив у клопотанні, до 0,30 га є перевищенням повноважень відповідача, що визначені Конституцією та законами України, та порушенням права позивача на отримання безоплатної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Посилаючись на приписи статті 122 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та висновки Верховного Суду викладені в постановах від 19.06.2018 по справі № 819/1061/17, від 24.09.2018 по справі № 814/1239/16, від 27.02.2018 по справі № 545/808/17, від 29.04.2021 по справі № 824/138/18-а вважає спірне рішення неправомірною відмову відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 гектара без зазначення підстав та мотивів такої відмови. Відповідач у наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі № 480/6465/21 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначив, що приймаючи на пленарному засіданні ради прямим відкритим голосуванням спірне рішення, Вільшанською сільською радою були дотримані вимоги чинного законодавства України, у тому числі приписи частини 2 статті 2 КАС України. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2019 по справі №379/656/16-а, наполягав на тому, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач, як орган місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, має право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області з клопотанням від 17.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської ради (а.с. 9). Рішенням 9 сесії 8 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області №9/62 від 17.06.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " вирішено надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,30 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту на території Вільшанської сільської ради Роменського (Недригайлівського) району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів (а.с.12). Позивач, вважаючи, що рішенням 9 сесії 8 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 9/65 від 17.06.2021 фактично неправомірно відмовлено у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 гектарів, звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення Вільшанської сільської ради від 17.06.2021 № 9/65 про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,30 га, як такого, що прийнято відповідно до закону, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. За висновком суду, відповідач, надавши дозвіл лише на 0,30 га, а не 2 га, як прохав позивач, не порушив права позивача у спірних відносинах, оскільки діюче законодавство України встановлює лише максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути виділені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір. Посилаючись на приписи статті 121 Земельного Кодексу та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2019 року справі по № 379/656/16-а, зазначив, що сільська рада має право надавати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства будь-якого розміру в межах до 2 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать, а тому у відповідача відсутній обов`язок надавати земельні ділянки у власність саме розміром не менше 2 га, як того вимагає позивач. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. В силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно із частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Положеннями частин 1 - 5 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України. Згідно із частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною 6 наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09.07.2021 позивач звернувся до Вільшанської сільської ради із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектарів, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Вільшанської сільської ради, за межами населених пунктів. Відповідач за результатами розгляду вказаного клопотання прийняв рішення від 17.06.2021 №9/65, яким надав дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,30 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської ради, Роменського (Недригайлівського) району, Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів. З наведеного вбачається, що позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, але при цьому розмір бажаної позивачем ділянки зменшено з 2,0 га до 0,3 га. Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач керувався великою кількістю заяв, що надходять на адресу Вільшанської сільської ради щодо отримання громадянами безоплатно в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та обмеженою кількістю земельних ділянок, що придатні для ведення особистого селянського господарства, а тому з метою забезпечення отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру і не допущення порушення принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, та посилаючись на висновок Верховного Суду по справі № 379/656/16-а від 11.09.2019 року, статті 12, 79-1, 116, 1 18, 121, 122, 134, п.21 розділу 10 перехідних положень Земельного кодексу України, статті 19, 22, 25, 50 Закону України «Про землеустрій», пропозицію постійної комісії з питань АПК, промисловості, підприємництва, транспорту, зв`язку, сфери послуг, житлово-комунального господарства, містобудування, будівництва, комунальної власності, земельних відносин та охорони природи, зменшив розмір бажаної позивачем ділянки. Відповідно частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відповідно до статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Колегія суддів зазначає, що стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір. Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать. З аналізу наведеного слідує, що самостійне зменшення відповідачем розміру земельної ділянки не суперечить вимогам викладених норм, а тому доводи апеляційної скарги щодо наявності порушеного права позивача на отримання земельної ділянки для особистого селянського господарства у межах до 2,0 га не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення 9 сесії 8 скликання Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області № 9/65 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " від 17.06.2021 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Однак, колегія суддів зазначає, що рішення органу виконавчої влади за наслідками розгляду поданої заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою має бути чітко обґрунтоване та вмотивоване в не залежності від виду рішення або про надання дозволу або про відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, що узгоджується з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України. Водночас, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача містить лише дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,3 га, проте висноку щодо неможливості надання іншої частини земельної ділянки (1,7 га) в межах 2 га, які бажав отримати позивач в порядку безоплатної приватизації, рішення не містить. Окремого рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1, 7 га в межах 2 га відповідачем не приймалося. Тобто, Вільшанська сільська рада за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.05.2021 не прийняла вмотивованого рішення ні щодо відмови у наданні дозволу, ні щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га (стосовно 0,3 га рішення було прийняте, та визнано судом апеляційної інстанції правомірним). Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №823/1166/17, від 25 червня 2020 року у справі №818/1010/17. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув уваги, що відповідач за наслідками розгляду клопотання не прийняв владно-управлінського рішення, та як наслідок, не дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог для належного захисту порушеного права позивача. Отже, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області щодо нерозгляду клопотання позивача в повному обсязі та неприйняття рішення щодо можливості або неможливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не встановив у клопотанні позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Колегія суддів зауважує, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи. Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у нерозгляді в повному обсязі клопотання ОСОБА_1 від 17.05.2021 та неприйнятті ним рішення, передбаченого частиною 6 статті 118 ЗК України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області прийняти рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина 1 статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України). З огляду на те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи хоча і дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення Вільшанської сільської ради від 17.06.2021 №9/65 та зобов`язання надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, однак внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не вийшов за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивача, наявні підстави для зміни судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі № 480/6465/21 шляхом викладення її в редакції цієї постанови, а абзац перший резолютивної частини - в наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково». Доповнити резолютивну частину абзацами наступного змісту: «Вийти за межі позовних вимог. Визнати протиправною бездіяльність Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 в повному обсязі та неприйняття рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га. Зобов`язати Вільшанську сільську раду Роменського району Сумської області прийняти рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові». Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі № 480/6465/21 - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а абзац перший резолютивної частини - в наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково». Доповнити резолютивну частину абзацами наступного змісту: «Вийти за межі позовних вимог. Визнати протиправною бездіяльність Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 в повному обсязі та неприйняття рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га. Зобов`язати Вільшанську сільську раду Роменського району Сумської області прийняти рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові» В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі № 480/6465/21 - залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій