Постанова 4851 № 480/2862/21

Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2022 р. Справа № 480/2862/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 14.06.21 по справі №480/2862/21 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зоблов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач, Вільшанська СР Недригайлівського р-ну Сумської обл.), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 7 скликання Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. № 43/37 від 03.11.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »; - зобов`язати Вільшанську СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до наданої заяви від 12.11.2020. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. Зобов`язано Вільшанську СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині вимог про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл., та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. витрати на сплату судового збору у розмірі 454 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1250 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що розмір земельної ділянки, що надається фізичній особі, може визначатись лише власником такої ділянки, в даному випадку власником земельної ділянки є Вільшанська СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. Тобто Вільшанська сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать. Дана правова позиція також відповідає позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а. У своєму рішенні, суд першої інстанції не зазначив норму права, якою сільська рада повинна роз`яснити заявнику, чому йому надано дозвіл не на 2,0 га, а на 0,1 га. Апелянт вважає , що заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського р-ну від 12.02.2020 є повністю вирішена рішенням 43 сесії 7 скликання за №43/37 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » і додаткового (повторного) розгляду не потребує. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. 27.10.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. 11.08.2022 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу №480/2862/21 за апеляційну скаргу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається у скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 18.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. із заявою від 12.02.2020, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 18.02.2020 Вільшанська СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. прийняла рішення від 04.03.2020 № 35/35, яким вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. відповідно до доданих графічних матеріалів. 25.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.09.2020, в якій просив скасувати рішення від 4 березня 2020 року №35/35 Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » як таке, що не ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні доводів, викладених у заяві від 12.02.2020, а саме: в безпідставному зменшенні розміру земельної ділянки, яка зазначена в прохальні частині заяви з 2 га до 0,1 га. Також у заяві позивач просив прийняти нове рішення згідно з яким надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства на підставі ст. 118, 121 Земельного Кодексу України. Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 25.09.2020, Вільшанська СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. прийняла рішення від 03.11.2020 № 43/36, яким вирішила скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Вільшанської СР від 04.03.2020 № 35/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Також, за результатами розгляду заяви позивача від 25.09.2020 відповідач прийняв рішення від 03.11.2020 № 43/37, яким вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської СР Недригайлівського р-ну Сумської обл. відповідно до доданих графічних матеріалів. Не погоджуючись із розміром наданої земельної ділянки, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в цій частині. Судова колегія погоджується з таким висновком суду з урахуванням наступного. В силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно із частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Положеннями частин 1 - 5 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України. Згідно із частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною 6 наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З урахуванням вище зазначених правових норм колегія судді погоджується з судом першої інстанції, що за наслідками подання заяви ОСОБА_1 відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Як слідує із заяви від 22.09.2020, позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. Тобто у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом, а саме 2 га. Проте, згідно оскаржуваного рішення, відповідачем розмір бажаної земельної ділянки зменшено з 2,0 га на 0,10 га. Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач посилався на те, що на адресу сільської ради надходить велика кількість заяв, щодо отримання громадянами безоплатно в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, але обмежена кількістю земельних ділянок, що придатні для ведення особистого селянського господарства, а тому з метою забезпечення отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру і не допущення порушення принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, та посилаючись на висновок Верховного Суду по справі № 379/656/16-а від 11.09.2019 року, статті 12, 79-1, 116, 1 18, 121, 122, 134, п.21 розділу 10 перехідних положень Земельного кодексу України, статті 19, 22, 25, 50 Закону України Про землеустрій, пропозицію постійної комісії з питань АПК, промисловості, підприємництва, транспорту, зв`язку, сфери послуг, житлово-комунального господарства, містобудування, будівництва, комунальної власності, земельних відносин та охорони природи, зменшив розмір бажаної позивачем ділянки. Проте рішення органу виконавчої влади за наслідками розгляду поданої заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою має бути чітко обґрунтоване та вмотивоване в не залежності від виду рішення або про надання дозволу або про відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, що узгоджується з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України. Водночас, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача містить лише дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,3 га, проте висновку щодо неможливості надання іншої частини земельної ділянки (1,9 га) в межах 2 га, які бажав отримати позивач в порядку безоплатної приватизації, рішення не містить. Окремого рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1,9 га в межах 2 га відповідачем не приймалося. Тобто, Вільшанська сільська рада за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 не прийняла вмотивованого рішення ні щодо відмови у наданні дозволу, ні щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням : для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,90 га. Як наслідок, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Тобто, має місце протиправна бездіяльність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №823/1166/17, від 25 червня 2020 року у справі №818/1010/17. Посилання апелянта на наявність права у сільської ради на надання земельної ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га колегія суддів вважає слушними, проте у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень та не встановив у заяві позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на 1,90 га. Дана правова позиція також відповідає позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не зазначив норму права, якою передбачено зобов`язання сільської ради роз`яснити позивачу, чому йому надано дозвіл не на 2,0 га, а на 0,1 га колегія суддів вважає безпідставними оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у не розгляді в повному обсязі заяви ОСОБА_1 та неприйнятті ним рішення, передбаченого частиною 6 статті 118 ЗК України. Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Керуючись положеннями частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржується. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 по справі №480/2862/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін